Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)?

Нещодавно Президент Зеленський заявив, що подумає над дозволом роботи приватних військових компаній (ПВК) в Україні. Чому ця тема активізувалась зараз?

Спроби створити законодавчу рамку для ПВК робились ще з 2014 року. В Раду вносилися кілька документів, однак жоден не був ухвалений. Спроби прийняти закон про ПВК були і у цього скликання парламенту, однак, поки триває війна, всі сили потрібні на фронті.

Але що буде після? Захист стратегічних об'єктів, навчання українського війська та армій союзників, охорона та супровід дипломатичних місій, розмінування, – це далеко не повний перелік функцій, які могли б виконувати українські ПВК, застосовуючи досвід, набутий в умовах війни.

Тим більше, що демократичні країни таку діяльність суворо контролюють, але повністю не забороняють.

Де працюють ПВК?

У більшості європейських країн ПВК дозволені у вигляді охоронних компаній із розширеними функціями. Водночас, вони обмежені в застосуванні сили, особливо – за кордоном. Наприклад, у Німеччині, Італії та Іспанії бойові функції заборонені зовсім, дозволені лише охоронні. Швейцарія заборонила участь своїх компаній у збройних діях за кордоном ще у 2013 році, але дозволяє охоронні функції поза межами країни.

Втім, є багато демократичних країн, де діяльність ПВК контрольована, але достатньо поширена.

Однією з найбільш ліберальних країн щодо ПВК є Велика Британія. Закон дозволяє британським компаніям діяти за кордоном у сферах охорони, логістики й супроводу. G4S – одна з найбільших британських охоронних компаній у світі, до 2021 року діяла незалежно, згодом стала частиною американської Allied Universal. У 2000-х вона охороняла дипломатичні місії, енергетичну інфраструктуру, посольства та конвої в Іраці й Афганістані. У 2009 році G4S мала понад 9 000 охоронців лише в Іраку. Компанія працювала також у Лівії, Сирії, Південному Судані та ДР Конго, забезпечуючи безпеку гуманітарних працівників і баз.

У Франції бойові функції ПВК заборонені, а за підготовку найманців передбачено до 7 років ув'язнення. Дозволена діяльність у межах цивільних функцій (охорона, консалтинг, тренування) в тому числі за кордоном. Відомі гравці – Defense Conseil International (DCI), що працює в 50 країнах (зокрема в Брунеї, Індії, Кувейті, ОАЕ), надаючи військове навчання, включно з кібер- та радіоелектронною війною. Ще один функціонал DCI – розмінування. Так, наприклад, через оператора Cofras DCI проводила розмінування в Перській затоці, Анголі та Мозамбіку. GEOS діє в 80+ країнах, надаючи охорону, консалтинг і тренінги.

Світовим лідером у застосуванні ПВК звичайно ж є США. Американські компанії не просто працюють за кордоном, а й мають державні контракти та виконують широкий спектр завдань, в тому числі для Пентагону. Найвідоміші – Academi (колишня назва Blackwater) та DynCorp. Під час війни в Іраці (2004-2009) Blackwater забезпечувала безпеку тисяч американських чиновників та дипломатів.

ПВК у США залучаються до евакуацій, охорони дипломатів, навчання армій союзників та логістики в зонах конфліктів тощо. Тобто, можна сказати, що в США приватні військові компанії інтегровані у системи оборони США інституційно. Що зробило їх не просто підрядниками, а практично частиною американської військової системи.

До речі, не відстає за рівнем лібералізації застосування ПВК і Канада. У Канаді діяльність у сфері приватної безпеки дозволена і регулюється на рівні провінцій (наприклад, через ліцензування охоронних фірм). Канада не має закону, який прямо забороняв би участь своїх громадян або компаній у військових операціях за кордоном як підрядників. Тому канадські ПВК можуть діяти за кордоном, якщо не порушують канадське законодавство або санкційний режим щодо конкретної країни.

Найвідоміша канадська ПВК – GardaWorld, яка працювала в Афганістані, Іраці, Лівії, Гаїті, Ємені, Пакистані, охороняючи дипломатичні місії, об'єкти, журналістів і місії ООН. У 2012 році компанія отримала контракти в Лівії після падіння режиму Каддафі. У 2021 GardaWorld брала участь в евакуації з Кабула дипломатичних працівників після виходу США.

Водночас, контроль та межі дозволеного – ключові питання в сфері ПВК. І замість уникати цієї теми, настав час визначити чіткі рамки.

Навіщо Україні ПВК?

Наразі в Силах оборони задіяно понад 1 мільйон українців, це у 4 рази більше, ніж чисельність ЗСУ до повномасштабного вторгнення. З війни повернуться понад півмільйони ветеранів, досвідчених та навчених у реальному бойовому досвіді людей. Частина з них захочуть повернутися до мирного життя, та зможуть, наприклад, продовжити працювати за старою професією. Але далеко не всі хочуть повертатись до попередніх професій – і вже активно про це говорять.

Тому, і мислити категоріями довоєнного часу, де приватні військові компанії сприймалися як щось незрозуміле і не на часі, думаю, буде помилковим.

Є щонайменше 4 причини, чому і як приватні військові компанії можуть зіграти в нових українських реаліях важливу роль:

1. Питання безпеки. Українські ПВК можуть стати частиною системи безпеки не лише України, а й всього світу. Більше того, вони можуть суттєво посилити наші геополітичні позиції та інтереси, якщо ПВК застосовувати з розумом і під державною протекцією.

2. Соціалізація ветеранів. Після демобілізації велика кількість військових шукатиме своє місце в житті. Навіть серед моїх знайомих – не всі добровольці хочуть повертатись до попередніх професій. Тож легальні ПВК, підзвітні державі, – це можливість працевлаштування, збереження фаху і досвіду військових, а також внесок у національну безпеку.

3. Замість Blackwater – своє. Якщо ми не створимо власні ПВК, це можуть зробити інші країни, які, я переконана, захочуть провести до своїх лав рекрутинг людей з реальним бойовим досвідом війни нового формату. Наші хлопці все одно поїдуть воювати – але під чужими прапорами й платитимуть податки в інші країни.

4. Потенціал на майбутнє. ПВК – це ще й резерв для ЗСУ. У разі нової агресії наші воїни будуть готові швидко стати на захист держави.

Тож не варто відкладати вирішення цих проблем на потім, а краще вже сьогодні почати роботу над законодавчою рамкою для роботи приватних військових компаній.

Таке законодавство може набути чинності не зараз, а по завершенню військового стану та бойових дій. Водночас, Україна має шанс не просто "наздогнати", а створити одну з найпрогресивніших моделей регулювання ПВК у світі – з урахуванням власного досвіду війни, безпекових викликів на майбутнє та цінностей. Але для цього потрібно почати підготовку вже зараз.