Плануєте зруйнувати "русскій мір"? Давайте узгодимо дії
Два роки тому Вадим Денисенко, тодішній виконавчий директор Українського інституту майбутнього, випустив книгу «Як зруйнувати русскій мір» (К.: «Наш формат»). Стало принаймні зрозуміло, що у візії майбутнього, яку пропагує автора та його колеги, «русскому міру» місця немає.
Українцям цю тезу доводити не треба. Від книги читач очікує лише чіткого алгоритму, як позбавитись російської ракової пухлини. Тож дійсно – як?
Якби у виборі назви книги автор відштовхувався від змісту de facto, то видання мало б називатись не «Як зруйнувати русскій мір», а «Що таке русскій мір і як він втілювався». Адже відповідям, з якими хотів би ознайомитись читач per se, автор приділив лише останній 6-й розділ (або 7% від самої книги).
Решта книги – це пояснення українському читачу, чим є «русскій мір» (далі – РМ) та як сформувались його ключові підвалини.
Автор вирішив розпочати із глибокого історичного занурення в російську історію. Він ніби питав: «Русскій мір – свіже поняття? Чи його отруйні відзвуки ми можемо почути ще напочатку російської історії?». Денисенко схиляється до думки, що деякі риси РМ можна віднайти і за часів Івана Ґрозного – ключової постаті у російській історії, яка створила та закріпила концепцію «царебожества» у її «отєчєствєнной» інтерпретації (с. 28). Поєднуючи свої імперські амбіції з юродством (цьому явищу необґрунтовано багато місця приділяється у першому розділі), російські керманичі (Пьотр І, Распутін та інш.) закріпили для себе низку привілеїв: зверхність до інтересів населення (пор. путінський афоризм про АПЧ «Курськ»: «Вона потонула»), авторитарний контроль над цариною релігійного та право на неконтрольоване насильство (с. 28).
Завершив коротку історичну розвідку, автор переходить до реінжинірингу самої концепції РМ. І тут з’ясовується, що, колонізуючи інших, росія, її президент та очільник РПЦ користуються поняттям, під яке «можна підвести будь-що». Яке «розглядає майбутнє винятково як повернення в золоту добу Імперії». Яке є «альтернативою Заходу», що плекає «примат емоції на прагматизмом» (с. 42-43) (росіянам наказано не думати про сьогоднішню бідність й натомість мріяти про «золоте завтра»).
Рясно цитуючи російських теоретиків та практиків РМ, Денисенко визнає: «Русскій мір не має географічного кінця, він скрізь і може розширятися до безкінечності, водночас розширення завжди тягне за собою державу. Ніякої м’якої сили нема і не може бути» (с.49).
Інша його теза заслуговує на оплески та особливу увагу з боку західних учених – загадкової «російської душі» не існує у природі.
У третьому розділі науковець розбирає на молекули причини розвалу СРСР та роботу над помилками, що її зробила сучасна росія. Авторський аналіз пропонує шість засадничих принципів, чому Радянський союз та інші імперії зазнали краху: 1) утрата довіри до ідеології; 2) економічна криза; 3) брехня, що породжує безсилля силового апарату; 4) розвал символічних структур; 5) регіональний сепаратизм та 6) зовнішній чинник (с. 67-68). На думку Денисенка, Путін зробив всі необхідні висновки та нині будує «новий СРСР», враховуючи їх. І «русскій мір» - є ідеологічною частиною «нової імперії».
У четвертому розділі автор детально розбирає міф про те, що «русскіє нікаґда нє праіґривают» (частиною якого є акція «Безсмертний полк» - рекомендую книгу Галини Аккерман «Безсмертний полк. Священна війна Путіна») й у п’ятому – психологічний портрет Путіна та еволюцію (скоріше, деградацію) його поглядів з помірковано-демократичних до агресивно-шовіністичних.
Наприкінці своєї невеликої книги Денисенко знову повертається обличчям до головного питання – то як зруйнувати цей «русскій мір»? Як змінити ідеологію росіян на таку, що не вимагає вбивств та анексій? Він пропонує починати цей процес з натискання на больову точку РМ – «відсутність наративу «добробуту сьогодні». Тож ключовий авторський підхід – економічний: «На першому етапі дуже важливо створювати рух за заможне життя вже сьогодні, але в межах самого русского міра. На противагу нинішньому концепту русского міра, який «не помічає розваленого паркана поруч», треба створити ідею багатого «русского міра вже зараз» (с. 188). Автор закликає змусити росіян вимагати у Москви добробуту й щастя тут і зараз, а не у світлому ШІ-майбутньому. На його думку, це ключова тема, яка «дозволить зруйнувати віртуальний світ, який оточує росіянина останнє століття» (с. 189).
Також підхід науковця включає розвал символічних структур (передусім – російської армії, через написання та промоцію справжньої російської історії), підживлення російського сепаратизму і перетворення РФ на федерацію з «декоративними повноваженнями президента» (с. 193).
Книга Вадима Денисенка цінна оригінальним поглядом автора на «русскій мір» саме зі «світської» точки (всім, хто цікавиться релігійними підвалинами РМ, рекомендую видання «Русский мир» Кирила не для України. Збірка наукових статей. За редакцією проф. А. Колодного. К.: УАР).
«Як зруйнувати русскій мір» точно не є покроковим посібником з його деконструкції. Не варто зачаровуватись і потім – розчаровуватись. Вона радше пропонує уніфікований підхід та формує мотивовану когорту тих, хто переконаний, що переможений у майбутньому росіянин під (не)прихованим впливом «русского міра» мріятиме про раунд помсти. А це вже робить боротьбу з РМ справою національної важливості.
