Чому в армії стільки демотивованих

Привіт. Я зараз тобі надиктую одну історію, яка трапилася на моїй вогневій буквально от щойно.

Прийшов до нас начальник артилерії — ну, подивитися, як у нас тут усе. А в нас - взагалі все в огнях! У нас бліндаж викопаний — в нас усе зашите, стеля перекрита. Коротше, все шикарно: капонір викопаний, затягнутий сіткою. Антидроновий купол — москітна сітка зверху, усе замасковано гілками та всім іншим. Погрібок під боєкомплект викопаний і накритий. Просто плівкою накритий, щоб не мочило.

Усе, загалом, класно. І от він походив, подивився, поговорив, і каже: "Треба ще колоди зверху покласти, а то дощ піде — погрібок заллє". Ну, логічно, ясно. Кажу йому: "Та ми тільки вчора ввечері приїхали, а ви вже зранку тут".

І от, після того, як він поїхав, через 15 хвилин починається цирк: "А хто старший? А хто на позиції? А чого у вас усе хріново? А чого у вас колеса від гармати не прикриті мішками з піском, щоб осколками не посікло?"

А ми не знаємо, де взяти ті мішки. Тут немає магазину мішків. І пісок тут теж ніхто не продає — його треба привозити. Тобто, швидко це не виправиш.

А я кажу: "Хлопці, давайте подивимося — 2 банки Екофлоу куплені за наші гроші. Шнури, вся електрика — за наші гроші. Старлінк куплений за наші гроші й оплачується з наших грошей. У нас два Старлінки: один на позиції, другий — у хаті. Генератор куплений за наші гроші. Плівка, якою все накриваємо — за наші. Скоби, бл*ть, якими ми колоди скріплюємо на бліндажі — теж за наші. Їжу ми собі самі купуємо на бойові, і ви нам навіть тієї сотки не платите, п*си".

Розумієш? Усе зроблено за наш кошт. І замість того, щоб прийти, подивитись і похвалити, що в нас побут налагоджений, зв’язок працює, електрика є, гармата захищена і замаскована — він усе одно, с*ка, знайшов до*обку.

І ще й не нам щось сказав. Пішов і давай комбата дрючити, що в нас усе погано. Та хто після цього в цій ї*аній армії буде далі служити?

Я не дивуюсь, чому в нас стільки демотивованих. Бо ви, замість того щоб...

Я вже мовчу про нагороди. Просто прийди і скажи: "Блін, пацани, красунчики". Потисни руку й тихо піди, щоб тебе ще не пристрелили.

Ні, бл*ть. Прийшов, покивав гривою, пішов — і всіх натягнув. Розумієш, яка с*ка? І ще й нічого прямо не сказав, а пішов за спиною — комбатам виносити мозок.

Хто буде в цій армії воювати? Ви ж тільки БК даєте, іноді якусь зимову форму. А побуту — взагалі ніякого.

От і все. Висказався. Полегшало. Вибач, що на тобі це виговорив.