Перша тисяча українських "мавіків" доставлена на фронт

Індустрія дронів

Українська промисловість розпочала поставки військовим розвідувальних коптерів, котрі є аналогом китайських безпілотників DJI Mavic.

Про це нещодавно під час конференції Defense Tech Valley розповів перший віцепремʼєр-міністр Михайло Федоров: "Один "Містер ікс" інвестував, створив український "мавік" і ми скоро побачимо його. Ми вже першу тисячу доставили на поле бою".

Ті, хто слідкує за сприйняттям ролі та важливості "мавиків" вітчизняними високопосадовцями, напевно, пам’ятають їхню хрестоматійну критичну оцінку в 2022 році з боку тодішнього міністра оборони Олексія Резнікова: "Не ідеалізуймо "мавіки". У мене в закупці "мавіків" немає. Військові не сприймають, наші генерали їх називають "весільні дрони". Бо цими дронами знімають весілля. Те, що наші унікальні хлопці-креативники їх використовують для ведення, скажімо так, маленької окопної боротьби і знищення в тому числі ворогів, цьому – нашому креативу і винахідливості – аплодують. "Мавік" живе добу-дві максимум, якщо його серйозно використовують. Але давайте без ілюзій: цей дрон не змінить ситуацію на полі бою. Нам потрібен дрон, який несе на собі навантаження не 300 грамів, а 30 кілограмів. Ну хоча б три [кілограми], розумієте? Який літає не на 5 кілометрів, а на 50 хоча б".

Натомість, на полі бою за три з половиною року війни "мавіки" довели свою надзвичайну важливість та користь.

Й важливість появи українських аналогів "мавіків" складно переоцінити: саме на них зав’язана фронтова розвідка ближнього радіусу та супровід штурмових груп. DJI Mavic є відносно дешевим, компактним і простим у використанні. Його можна швидко розгорнути в польових умовах, переносити у рюкзаку Завдяки компактності та простоті використання ними користуються не лише профільні оператори безпілотних комплексів, а й звичайні піхотинці.

І ніша розвідки "переднього краю" досі повністю залишається за "мавіками". Саме DJI Mavic дозволяє швидко отримувати точну інформацію про пересування ворога, його техніку, позиції та укріплення. Завдяки можливості оглядати територію зверху "мавіки" допомагають знаходити мінні загородження, пастки та ймовірні засідки противника, що знижує ризики для піхоти.

Мавіки допомагають корегувати удари артилерії, мінометів та реактивних систем.

Тому від самого початку створення українських аналогів "мавіків" їхні виробники виходили з того, що український продукт має включати такі характеристики:

1. Компактність і портативність — легкий корпус, складні шасі, простота транспортування.
2. Камера високої якості — високий розділ, стабілізація, хороша якість відео та фото, можливо інфрачервоне / тепловізорне бачення.
3. Дальність польоту і час у повітрі — адекватна автономність, ефективність батарей або акумуляторів.
4. Стійкість до електронного придушення та перешкод — захист від глушіння GPS, шкідливих перешкод, захищена передача даних.
5. Надійність та витривалість — матеріали, збірка, запас міцності до погодних умов, ударів, падінь.

Перша партія з тисячі розвідувальних коптерів є зовсім невеликою в масштабі потреб наших Сил оборони. Вона, вказує  "Мілітарний", може бути співставною з місячними потребами піхотної або механізованої бригади, у той час як загальна потреба Сил оборони може оцінюватись у десятки та сотні тисяч одиниць.

Ще нюанс: Федоров визнав, що коптери з цієї першої партії не є на 100% українським продуктом. Що може бути пов’язано з рівнем локалізації компонентів або використанням вузлів повністю іноземного виробництва.

Попри пряме порівняння з китайськими DJI Mavic, новий дрон матиме більший радіус польоту та нестиме більше корисного навантаження. Останнє вказує на те, що дрон також виконуватиме ударні місії з вільнопадаючими бомбами.

Вісім українських аналогів "мавіка"

Інтерес держави до заміни китайських дронів, роль яких виявилась не "весільною", а дійсно стратегічною у цій війні, з’явився ще минулого року та супроводжувався низкою заходів покликаних дослідити пропозиції від українських виробників.

Цілих вісім українських компаній представили свої розробки https://youtu.be/IZuRj2s_FJs, які потенційно мають витіснити китайські безпілотники. Мова йде про дрони Kruk, Yautja, PD10ND, "Роксоляна", "Укроптер", ZOOM, Ptakh-S та "Шмавік". Чотири останні моделі вже пройшли випробування та були кодифіковані Міністерством оборони, що дозволить закуповувати їх у межах державних контрактів.

Від самого початку роботи над аналогами "мавіків" їхні розробники пропонували свої конструкторські рішення та інтегрували компоненти українського виробництва. Мова йде як про прості механічні деталі, так і складну електроніку, зокрема, цифрові системи зв’язку.

Зі свого боку Міністерство стратегічних галузей промисловості провело спеціальний урядовий захід, присвячений українським розробкам у ніші тактичних розвідувальних коптерів. Його головною метою став пошук кращих рішень для заміни китайських коптерів DJI Mavic 3, котрі майже одноосібно зайняли цю нішу в українській армії.

Окрім стратегічної залежності військових від імпортної системи, іншим важливим недоліком "Мавіків" є їх цивільне призначення (в цьому аспекті, треба визнати, пан Резніков мав рацію), яке не враховує нюанси застосування на полі бою та всі потреби військових. Зокрема, ці досить дорогі дрони, вразливі до ворожих систем радіоелектронної боротьби, через що вони у великих кількостях швидко втрачаються на передовій (й тут також).

Необхідно одразу зауважити, що всі згадані више вісім моделей не вписуються у масо-габаритні параметри Mavic 3, котрий важить трохи менше одного кілограма та вміщається в долоні. Проте їх можна поділити на дві категорії: відносно компактні та легкі "Yautja", "PD10ND" і "Шмавік" вагою до 2 кілограмів, а також більші "Укроптер", "Ptakh-S","Kruk" і інші масою від 3 до 5 кілограмів.

Мають вони і відмінності у своїй філософії: у той час як розробники "Yautja" зосередилися на складних технологічних рішеннях, представники "PD10ND" сповідують простоту конструкції, яка в багатьох місцях взаємозамінна з поширеними на фронті 10-дюймовими FPV-дронами.

На сьогодні українська технологічна та компонентна база є недостатньою для формування замкнутого циклу виробництва дронів, який не потребував би імпорту іноземних елементів. Запит на дрони саме українського виробництва має стимулювати ринок до нарощення цих спроможностей.

Розробники представлених рішень одночасно пропонували свої конструкторські рішення та інтегрували компоненти українського виробництва. Мова йде як про прості механічні деталі, так і складну електроніку, зокрема, системи зв’язку.

Ступінь локалізації різниться від моделі до моделі. Виробники "Укроптера" оцінюють кількість українських компонентів у 40%, у той час як розробники "Ptakh-S" заявляють про заміщення усіх компонентів, окрім двигунів та оптики.

Власне виробництво дронів виявилося недешевим: вартість окремо взятого коптера у більшості комплексів коливається в межах 3-5 тисяч доларів при вартості звичайного GМавіка" $3000.

Потрібна екосистема для українських аналогів "мавіків"

І last, but not least (останнє у ряду, але не за значенням): просто створити власні українські аналоги DJI Mavic – недостатньо. Сам по собі окремий дрон — це лише інструмент. Ефективність з’являється лише тоді, коли формується екосистема: дрони + програмне забезпечення + інфраструктура + кадри.

Для створення повноцінної української екосистеми таких дронів при їхньому виробництві, наприклад, недостаньо просто вирішити завдання повної або переважної локалізації компонентів (корпуси, мотори, пропелери, батареї, системи стабілізації). Потрібне виконання вимоги модульністі – можливості швидко змінювати камери (денні, нічні, тепловізійні), батареї, системи керування.

У програмному забезпечення потрібна власна ефективна система керування і польотні програми (аналог DJI Fly або Mission Planner) та якісна AI-аналітика - автоматичне виявлення техніки, людей, окопів, мінних полів із відеопотоку.

А ще потрібно вирішення завдання побудови необхідної інфраструктури, інтеграції з військовими системами з можливостю передавати дані прямо в командні центри чи до артилерійських розрахунків. об’єднання з іншими видами дронів (FPV, ударні, розвідувальні великої дальності) в єдину екосистему.

Так що можна сказати, що відправка на фронт першої тисячі екземплярів вітчизняних аналогів "мавіка" стала лише першим и дуже маленьким кроком у великій історії успіху продукту "Український "мавік".