Покровськ. Красноармійськ
2014-го ми прийшли відвойовувати Донбас, і почали це з Красноармійська. У цих містах Донеччини, навесні після Майдану, я вперше стиснув автомат і народився вдруге. І живу зараз тим, який виник тоді, з териконів, з степів, з радянських сталевих і чавунних промзон. З вугільної пилюки, що скрипить на зубах.
Красік – для мене це там буде вічно живий мій командир Микола Коханівський, вічно сновигаютимуть з його бази на Піски дивовижні позашляховики, котрі працюють на суміші бензину, мастила і Божого духу.
Покровськ – ще я ось буквально вчора витягував з судів і сізо проукраїнських місцевих, котрі у зарубі з ватою.
Скільки людей лишилося на цьому світі, котрі пам’ятають те все?
Ми сторожко переміщалися його плутаними естакадами, ховалися по цехах і підвалах, потім – йшли далі. А з Красноармійськ, а Красік ми приручили. І народився Покровськ – дитя нашої крові, нашої сміливості і готовності йти попри все.
І таким солодким він був! Найлюксовіше місто Покровськ – бо його кав’ярні та піцерії найніжніші, бо це коли ти вертаєшся з боїв, і сідаєш у мирне місто, у його найм’якіші крісла, говориш до найпосміхненіших офіціанток. І ті все розуміють.
Ой, як соромно було мені дивитися в очі тим офіціанткам рік тому, бо я вже тоді знав усе, що буде, що відбувається зараз.
Тепер Красік-Покровськ вже десь там, де й інші мої найрідніші – Бахмут, Авдіївка, Вугледар, Курахове, Селидове. Вся моя найголовніша у житті Батьківщина.
***
Звісно, ми туди повернемося. Ми маємо, зціпивши зуби, примусити свою боягузливу державну машину встати і воювати. Ми маємо, залишивши огиду, переконати свою сонну країну встати і воювати. Які іще варіанти для нас? Ми ж народилися там, на божественому Донбасі, наша кров змішана з його землею, і ми ж – то він, без краю і зупину.
Забагато пафосу, пане Ігоре !
Фіни досі не повернулися в Вііпурі ( Виборг ) , німці не повернулися до Кенігсбергу ( Калінінград ), а японці до Фурукамаппу ( Южно-Курильськ ) ... такі реалії ******** історії !
Мабуть в найбличчі десятиліття, як мінімум , Україна не поверне собі Бердянськ, Маріуполь , Мелітополь, Енергодар ... не кажучи вже про Крим . Бо Мацковія активно заміщує населення на цих територіях і брати до України назад ці території з мацковитською біомасою - це все одно що вистрелити собі у скроню! А в 21 столітті ніхто не дозволить виселяти гидотну біомасу , як це було зроблено з німцями на території ******** Польщі та Чехії.
Зараз треба думати - як врятувати ті 80% України , що досі маємо ... поки що маємо , бо , схоже , зовнішній та внутрішній вороги України діють узгоджено - затягують цю необов'язкову війну , щоб знищити або покалічити на фронті пассіонарну частину населення , випхати до Європи побільше української молоді та максимально зруйнувати економіку та енергетику України , створивши гарні умови для заселення територій мільйонами мігрантів з Азії та Африки , яких радісно надішле Вільна Європа , отримавши взамін мільйони молодих українців.
Що до Покровська ... бував я в 2015 році і в Покровську, і в Константинівці , і в Соледарі.
Абсолютна більшість місцевих ( більше 90% ) люто ненавиділи післяМайданну Україну за те що в 2014 році вони не опинилися в Мацковії , бо вони дуже хотіли " что у нас на Данбасе было как в Крыму". Тому ця ватна біомаса 21 квітня 2019 року і проголосували за того, хто півтора десятиліття з клованського подіуму та в серіальчиках свідомо обсиRав Україну, українських політиків та україномовну частину населення.
Про це пан Ігор чомусь не пише в своєму пості ... мабуть тому , що є так званим позитивним блогером ?!
потужно-незламних поцріотів , що потрібно продовжувати війну бо совок от-от розвалиться.