Необхідні кроки, щоб зменшити дефіцит піхоти

Проблема дефіциту піхоти в ЗСУ стала критичною, а ефективних дій органів влади чи військового командування по її вирішенні не видно. Тому доводиться публічно писати про це, поки хтось з уповноважених політиків і командувачів нарешті зверне увагу і почне діяти.
На 4 році війни, незважаючи на утвердження сил безпілотних систем (БпС) як основного способу ураження (до 80%), піхотні підрозділи залишаються невід’ємною складовою ведення як оборонного бою, так і наступальних дій, і забезпечують реальний контроль території.
Очевидно, що у зв’язку з розвитком сил безпілотних систем, тактика застосування піхоти змінилася: через постійну загрозу ураження дронами необхідно уникати концентрації та зменшувати кількість особового складу на вогневих позиціях на лінії зіткнення. Проте, якщо піхотні позиції розміщені занадто рідко і не забезпечують суцільного контролю переднього краю, це дає можливість піхоті противника, під вогневим прикриттям своїх БпС і артилерії, проникати в глибину наших районів оборони, раптово атакувати позиції важких вогневих засобів, артилерії, майданчики зльоту екіпажів БпЛА, і таким чином досягати повзучого, а десь і більш швидкого просування на значних ділянках фронту в глиб території України.
Отже, піхота потрібна. Але піхоти обмаль. І в піхоту не хочуть йти служити.
Чому? Бо наявні найвищі загрози загинути (порівняно з іншими підрозділами ЗСУ), і відсутні відчутні переваги служити саме в піхоті. Якщо не робити кроків, щоб збалансувати загрози і переваги, то нічого не зміниться.
Які переваги служби в піхоті потрібно запровадити:
- Додаткова винагорода, яка виплачується подобово за виконання бойових завдань в межах батальйонного району оборони, для піхотинців на позиціях, в межах ротного опорного пункту, має бути підвищена як мінімум в 2 рази, до 200 тис грн (у разі оборонних дій) та хоча би в 3 рази, до 300 тис грн (у разі наступальних дій). Це не враховуючи одноразової винагороди в розмірі 70 тис грн за кожні 30 діб виконання бойових завдань в межах ротного опорного пункту. Йдеться орієнтовно про 20 тис піхотинців на передніх вогневих позиціях по усій лінії фронту. Підвищені загрози для життя піхоти, мають компенсуватися підвищеними виплатами.
- Зважаючи на виснажливість служби, за кожен день виконання бойових завдань на піхотних позиціях в ротному опорному пункті, піхотинець має гарантовано отримувати день на відновлення та відпустку. В частині ефективних підрозділів такі правила за рішенням їх командирів уже діють, і вони мотивують стимулюють піхотинців якісно робити свою роботу.
Пропозиції, які допоможуть знизити загрози для життя піхотинців:
- Піхота має отримати належне вогневе прикриття усіх своїх маневрів від ударів противника, в першу чергу з боку сил безпілотних систем, сил радіо-електронної боротьби (РЕБ) та сил інженерної підтримки. Ми не можемо продовжувати компенсувати піхотою дефіцит сили вогневого ураження, як це відбувалося в перші роки війни. Сучасна тактика бою вимагає невідкладної зміни штатної структури сухопутних батальйонів: в кожному батальйоні необхідно створити роту БпС, взвод РЕБ, взвод наземних роботизованих комплексів (НРК). Оскільки ударний потенціал сил БпС ще тільки розгортається, в найближчому майбутньому на кожну піхотну роту треба буде мати роту БпС. Так само необхідно в рази збільшити кількість мінно-вибухових загороджень для затримки просування противника.
- Обов’язкове створення підрозділів НРК в кожному батальйоні дозволить знизити ризики під час виконання бойових завдань (особливо штурмових дій), покращити логістику та шанси на евакуацію та порятунок життя поранених піхотинців.
- Обмежити перебування піхоти на вогневих позиціях не більше 7-10 днів (залежно від ситуації можуть бути винятки). Більший період веде до виснаження і втрати боєздатності особового складу.
- Втрати (бойові і СЗЧ) особового складу, з врахуванням інтенсивності бойових дій (кількості штурмів і уражень противника), мають стати таким же важливим критерієм об’єктивного оцінювання (рейтингування) ефективності командирів підрозділів, як і втрати противника, відновлення чи втрата позицій. Тільки запровадження такого критерію оцінювання змусить усіх командирів звернути належну увагу на збереження особового складу.
- Належне забезпечення піхотних підрозділів полегшеними бронежелетами, шоломами з тактичними навушниками, каліматорними і тепловізійними прицілами, антидроновими рушницями та сітками, портативними РЕБ засобами. Досі придбання цих засобів часто є головною біллю самих піхотинців, і виконується за їх грошове забезпечення і волонтерські кошти.
- Завдання інженерного облаштування позицій, ліній оборони значною мірою має бути передано на рівень командування бойових корпусів і бригад, які відповідають за результат на полі бою і зацікавлені отримати інженерне фортифікації, які адекватні сучасній тактиці оборонного бою і бойовим завданням піхоти. Для цього їм мають бути надані відповідні сили і засоби, включно з можливістю найму приватних підрядників.
- Необхідно збільшити строк навчання і злагодження мобілізованих в навчальних та штатних підрозділах при бойових бригадах і батальйонах. На цьому рівні, порівняно з загальноармійськими навчальними центрами, вищий рівень розуміння актуальної тактики ведення бойових дій на своїй ділянці фронту та вища мотивація безпосередніх командирів та інструкторів підготувати піхотинця, який виживе в бою і зможе якісно виконувати бойові завдання підрозділу протягом тривалого часу.
Очевидно, це не вичерпний перелік пропозицій. Головне потрібно їх впроваджувати. Інакше проблеми дефіциту піхоти не вирішити. І як наслідок, це може стати одною з причин нашої поразки на полі бою.
- чи хочу я все життя (до смерті або каліцтва) бути на війні?
- чи хочу я сам бути солдатом/сержантом піхотинцем?
Є речі, які не купуються ні за які гроші. Це особиста безпека, майбутнє та час. Час - саме головне, бо він спливає, роки йдуть, а ми топчемося на місці (крім патужних обіцянок нічого немає). В короткостроковій перспективі людина може погодитися на багато утисків. Але коли є якісь строки. Історія Першої Світової війни тому приклад. Я вас ні в чому не звинувачую, просто намагаюся написати думки середньостатичного громадянина. Про це все треба було думати восени 2022-го, коли притомним було зрозуміло, що швидко все зробити не вийшло. І я розумів, що "контрнаступ" приречений, особливо після підриву Каховської ГЕС, коли суттєво змінився ландшафт і багато планів пішли по жіночому статевому органу
PS. Дякую за тверезий погляд і аналіз. А то вже набридли "політруки" з їх закликами
Позбався ілюзій доки не пізно.