Як суддя Доманська "відзначилася" у спорі за землю під військовий цвинтар

Суддя Марина Доманська проти державних інтересів? Якби в Україні оголосили конкурс на найабсурдніший вердикт року, що завдає найбільшої шкоди українському правосуддю в очах іноземних інвесторів, — історія суперечки західного інвестора з компанією "Інвестохіллс" за ділянку, призначену під військовий цвинтар, безумовно пройшла б до фіналу. Тут є все: земля, яка мала б служити громаді; компанія-банкрут зі скандальною репутацією рейдера та проросійським "корінням"; і рішення трійки судів апеляційного суду, яку очолювала Доманська, котре поставило під загрозу міжнародну репутацію країни й оголило найуразливіші місця української судової системи. Подібними рішеннями судді демонструють зневагу не лише до родин загиблих українських військових, а й до міжнародної репутації правосуддя України.

Але у Марини Доманської, схоже, є свої вагомі підстави: без таких рішень важко підтримувати "вальяжний" стиль життя — нерухомість у Франції, доньку в Канаді та інші атрибути, який неможливо забезпечити виключно суддівською зарплатою.

У центрі протистояння опинився американський інвестор, що володіє землею, яку, згідно з повідомленням на сайті Пристоличної сільської ради https://schaslyve-rada.gov.ua/news/1755711279/, планують під цвинтар з передачею частини ділянки громаді – для поховання військових, полеглих під час повномасштабного вторгнення.

Здавалося б, приклад відповідального ставлення до країни, що воює, з боку американців. Натомість вони зіткнувся з тим, що багато іноземних підприємців в Україні називають "темною зоною" — впливом структур зі спірною репутацією, судовими кульбітами та рішеннями, які неможливо пояснити з погляду права.

Перша інстанція підтримала законне право власника землі. Проте Північний апеляційний господарський суд в особі головуючої судді Марини Доманської несподівано зробив розворот на 180 градусів і став на бік іншого інтересанта.

Кого саме?

Друга сторона спору – компанія "Інвестохіллс-Веста", яку медіа пов’язують із олігархом Павлом Фуксом – російсько-українським бізнесменом, який нині перебуває за межами України, як втім i інші учасники підприємства. Але це, схоже, не заважає їм активно діяти в Україні.

Як пишуть ЗМІ, ця структура роками брала участь у скупці проблемних банківських активів і підприємств, які мають стратегічне значення для нашої держави, та за допомогою корумпованих суддів привласнювала майно. Головна бенефіціарка компанії — громадянка Росії. На тлі війни – "ідеальний" претендент на землю під військовий цвинтар.

Ба більше, за моїми даними, компанія "Інвестохіллс" перебуває в процесі банкрутства після низки гучних скандалів і кримінальних проваджень, у тому числі пов'язаних із рейдерським "віджимом" нерухомості у іноземних інвесторів за допомогою окремих представників судової системи України.

Американський інвестор та представники юридичної спільноти акцентують увагу на низці кричущих моментів порушення прав власника під час розгляду справи в апеляції:

• Строк позовної давності був повністю проігнорований, хоча він сплив задовго до подання позову.
• Аргумент про нібито відсутність оплати з’явився в рішенні апеляції, хоча це питання взагалі не досліджувалося судом.

Інакше кажучи, служителька Феміди, схоже, вирішила, що строки позовної давності – це така умовність, якою можна знехтувати, та використувати для винесення рішення питання, яке не досліджувалося судом, адже якби це питання досліджувалося – факти не дозволили б винести таке рішення.

У підсумку апеляція винесла настільки "концептуальне" рішення на користь проросійської "Інвестохіллс", що юристи інвестора досі намагаються зрозуміти, на яких саме фактах воно ґрунтується.

Нагадаю, йдеться не просто про якусь земельну ділянку. Йдеться про локацію, де мають ховати військових, що загинули за Україну.

Додатковий контекст справі створює тіньовий ринок похоронних послуг, викритий у розслідуванні французького видання LeMonde "Вони полюють на тіла: мафія похоронних бюро в Україні процвітає за рахунок війни" від 15 листопада 2025 року.

Видання повідомляє, що під час війни похоронні агенції буквально "полюють на тіла" загиблих, користуючись інформацією від співробітників поліції, лікарень та моргів і нав'язують свої послуги родичам. Деякі компанії ініціюють необґрунтовані розтини або нав'язують дорогі послуги, що створює значні фінансові та соціальні збитки для сімей полеглих. Можна припустити, що саме призначення під цвинтар вочевидь привабило "Інвестохіллс" до ділянки землі інвестора.

На тлі публікацій про шикарний стиль життя Доманської – нерухомість за кордоном, фінансування навчання дітей у Франції та Канаді, "дача" в елітному Зазим’ї під Києвом, дорогі авто – виникає логічне питання: чи могло її рішення бути ухвалене без "допомоги" зацікавлених сторін? "Дача" в елітному Зазим’ї під Києвом, закордонна освіта дітей, елітні автівки – усе це виглядає дуже красиво, але абсолютно не вкладається у її офіційну декларацію й дуже недешево. І зовсім не в’яжеться з зарплатою судді.

Таке поєднання слабкого регулювання галузі, корупції та рейдерських практик посилює підозри, що рішення судді Доманської ухвалювалося на користь приватних структур, які наживаються на загиблих військових, а не закону та суспільства. Це рішення позбавляє місцеву громаду можливості отримати землю під військовий цвинтар. Понад те, воно ухвалено на користь рейдерської структури з російськими бенефіціарами, незважаючи на гуманітарний характер використання ділянки.

Що далі?

Ставити крапку в цій історії ставити зарано – справу було передано до касаційної інстанції, і засідання Верховного Суду призначене на грудень. Вже відомі прізвища суддів, які розглядатимуть справу та ще можуть зберегти обличчя українського правосуддя:

• Володимир Погребняк (головуючий)
• Олег Васьковський
• В’ячеслав Пєсков

Шанс на відновлення справедливості є. Касаційній інстанції було вперше продемонстровано документи, на які посилаються, але які ніколи не досліджувалися трійкою суддів Північного апеляційного господарського суду під головуванням Марини Доманської. Інвестор очікує, що Верховний Суд візьме це до уваги, що рішення Північного апеляційного господарського суду винесено на підставі матеріалів, які вона ніколи не вивчала і яких навіть не просила.

Ці документи підтверджують законність володіння землею американським інвестором.

У зв'язку з практикою роботи компанії "Інвестохіллс" та високою ймовірністю корупційних дій, американський інвестор передав матеріали до міжнародного відділу Держдепартаменту США, звернувся за допомогою по факту порушення прав інвестора у відповідні структури по боротьбі з корупцією та захистом інвестицій у США та Україні, залучив іноземну пресу.

За оцінками юристів, гучні публікації про корумповані практики в українських судах під час війни можуть серйозно підірвати підтримку України серед західних суспільств.

Як пояснити платникам податків у США чи ЄС, що їхні гроші допомагають країні, де суди ухвалюють подібні рішення на користь структури з російським бенефіціаром – проти власника, який намагається реалізувати соціально важливий проєкт?

Це питання вже не просто правосуддя – це питання іміджу держави. Якщо коротко: це точно не той піар, який Україна воліла б мати у період, коли бореться за зброю, фінансування та довіру Заходу.

Ця публікації не є тиском на суд. Я вважаю, що суспільство має право знати про процеси, що відбуваються, а також знати імена тих, хто мародерить під час війни і руйнує репутацію країни.