Злочинна халатність

Учора колишня міністерка енергетики Світлана Гринчук публічно заявила, що зробила для енергетики все, що могла, вважає себе невинною і не бачить підстав для жодної підозри.

Ці слова прозвучали на тлі системної руйнації енергетичної інфраструктури після російських атак, коли вся країна живе в режимі постійних відключень, холоду і виживання.

У цьому контексті варто називати речі своїми іменами. Те, що ви зробили, нешановна пані Гринчук, має цілком конкретну назву — ЗЛОЧИННА ХАЛАТНІСТЬ . Не тому, що ви "не впоралися". Не тому, що ситуація виявилася складнішою, ніж очікувалося. А тому, що ви взагалі не мали права погоджуватися на цю посаду!

Очолювати Міністерство енергетики у воєнний час, у період системних атак по критичній інфраструктурі, без жодного досвіду роботи в енергетиці, без професійної експертизи, без розуміння галузі — це не сміливість і не виклик. Це свідоме взяття на себе відповідальності, до якої ви були неготові.

Існує базова межа відповідальності: не можна

керувати тим, у чому ти нічого не розумієш. Особливо тоді, коли ціна рішень — світло в лікарнях, де лікують маленьких дітей, старих або наших військових, тепло в домівках і здатність країни пережити зиму під обстрілами в найтяжчий рік з початку повномасштабного вторгнення.

Абсолютно очевидно, що ваше призначення не було результатом професійного відбору. Воно стало наслідком політичного рішення, ухваленого за наполяганням Германа Галущенка.

У країні, що воює, фраза "я зробила все, що могла" не працює. Міністерська посада — не експеримент і не подарунок і не строчка в вашому резюме.

Це був ваш вибір. І за цей вибір доведеться відповідати.