"Після війни куплю хатку в селі"

…"Якшо свобода вобщє шось значє, то це право казать людям те, чого вони не хочуть чуть". (с)
_____________
1. Общєствєнний договор.
В класічєском вигляді, "общєствєнний договор" - це "Я отдаю державі часть своєї свободи, а держава гарантірує безпеку, справедливість і прєдсказуємость". Коли,(або "пока") ця канітєль работає - сістєма відносно стабільна.
При мобілізації держава рєзко "піднімає ціну", але забуває повисить "компєнсацию". Проісходе односторонній перегляд "умов контракту", вона прєтєндує на твою тушку, твій час, твоє життя і як правило, без вибора для самого тебе. Договор міняється не по согласію, а по приказу.
Коли ріск розпрєділяється нерівномірно, рішення приймають не ті, хто пиздує в окопи, а ти не маєш права отказаться - даже у самих лояльних наступає льогка зрада. В кабіні время от времені вознікають одні й ті самі вопроси: "Чого я, а не отой мордатий хуй на "Гєлікі", "Чого я, а не син Порошенка", "Чого лозунгів і призивів дохуя, а ротацій ні одної ще не було". Людина перестає буть гражданіном і начинає чуствувать себе розходніком.
Це "точка розрива", де "общєствєнний контракт" ламається і залатать його більше не получиться.
Не получиться, бо після війни люди будуть все помнить. Помнить ухилянтів, помнить командірів, які часто по своїй тупості і от страха угравали роти-батальони-бригади, помнить погибших кєнтів і те, шо робилося в тилу. Всі ці бабки на кроватях, столах і в багажніках, підарасів, які наживалися, поки хтось кишки на вєтках в посадках розматував… будуть помнить все.
Дальше сістєма натягує брехливу маску "єдінства" і пробує замаскірувать розрив. Тим, хто не в армії пробують "продать слона" зміною формуліровок, але слова влади розходяться з реальними діями і визивають все менше довіри.
Тим, хто в армії кажуть: "Ніхто крім нас", "Будь мужиком", "А я не заморився?", "Шо поробиш", "Нам своє робить" - прєвращая тим самим добровольну лояльность у вимушену, от якої, разом з бешеной усталостью, накоплюється внутрєннє несогласіє.
Але, ті, хто бачив войну не в тік-токах, не ведуться на красіві словєсні конструкциї, які йдуть поряд з купленою нєдвігою, палєтами спіжжєних грошей, показатєльними наказанієм для одних і правом робить шо угодно для других. Ніхто ж не отріцає наявності ворога, екзистенциальності війни і угрози для державності. Людям не понятно, як протівнік на ЛБЗ пояснює нерівність рісків для одних, єбєйшу корупцію і прівєлєгії для других. Протівнік не оправданіє, а фон в тєатрі піздоблядсва і фактічєского беззаконня. Виборочна справєдлівость не веде до сістємних ізмєнєній.
Ця маскіровка не замєдляє неізбєжний крізіс, не ховає його і не способна восстановить довіру.
2. Неізбєжность або "Після війни куплю хатку в селі"
Імєнно оце "після війни куплю хатку", яке я частенько чую от воєнних і навело мене на мислі, оформленні в вчорашньому і сьогодняшньому постах.
Є певний історичний закон -кажда масова мобілізація приводила до одного з трьох ісходів. Мобілізація - це не просто воєнна міра. Це момєнт, коли держава в односторонньому порядку міняє умови "общєствєнного контракта" і оголяє своє нутро. Історічний досвід показує, шо після неї (мобілізації) наступає один з трьох варіантів (може буть сочєтаніє двух-трьох, може буть послідовність, але ніколи не інше)
- Рєволюция/гражданска війна.
Нерівність жертв і розрив мєжду рєальним опитом і офіциальною ріторікою стають дуже очєвідними і влада тіряє лєгітімность. Поранене у всіх смислах суспільство перестає підчиняться не із-за пропаганди чи ідєології, а через повну утрату довєрія. В рєзультаті рєволюция вспихає не із іскри, а в попиткі прінудітєльно передивиться розрушений ранєє "общєствєнний договор".
- Авторітарізм.
Якшо у влади є рєсурс і піздато работающий каратєльний апарат, то недовіру заміняють страхом. Страхом того, шо тебе запхають в "крузак" за піздьож і вивезуть в камиші, страхом потірять бізнес, свободу чи спокойний сон. Контроль усилюється, всяке інакомисліє подавляється, мусоров і чєкістів стає все більше. Це не рішає проблєму, ну виігрує время для оголтєлого грабєжа. Громадянські інстітути дєградірують, лояльность стає обізатєльной і часто формальной, а крізіс консєрвірується.
- Пораженіє і крізіс.
Коли масова мобілізация не приводе до стратегічних результатів, появляється самий главний вопрос: "- А нахуя?". Потєрі не конвєртіруються в рєзультат і підривають саму основу власті. Даже формальний мир чи заморозка конфлікта не вертають довіру. Общєство приходе до поствоєнного розчарування, цинізма і начинає шукать винуватих.
На практікі, ці ісходи часто накладуються один на другий, ну всігда запускають необратімі процеси, послєдствія яких влада вже не може контролірувать полностью. Питання не в тому чи це случиться, а в тому - в якій імєнно формі і послідовності.
І я, якшо чесно, не понімаю чого ви, а так же всі ці "умні" люди в комєнтаріях, не понімаєте очєвідних для мене, колхозніка, вєщєй))) Не понімаєте, або не хочете знать їх.
Хатку в селі вони, блядь, куплять…
Але коли то ще все буде і чи раніше не втратиться державність(або й щось більше), а з з нею (втратою) буде і вопрос рєшонний. Сайгон чомусь виходить з того, що не втратиться...гм, схоже, таки очухався.
"Не получиться, бо після війни люди будуть все помнить. Помнить ухилянтів, помнить командірів, які часто по своїй тупості і от страха угравали роти-батальони-бригади, помнить погибших кєнтів і те, шо робилося в тилу. Всі ці бабки на кроватях, столах і в багажніках, підарасів, які наживалися, поки хтось кишки на вєтках в посадках розматував… будуть помнить все."
Не на роботу ж їм ітті.
радісно!
Такий спосіб мислення і ментально-емоційний стан у великої кількості простих рядових Українських військових при теперішньому дещо викривленому стані комунікації військового і цивільного середовищ в Україні.
Після війни ми будемо спостерігати також інші масові емоційні прояви - як щирі (приклад - Сайгон), так і театрально-награні (приклад - Зеленський).
Ну, пара-трійка фраз, написаних таким крафтовим стилем, ще куди не йшло.
Але в таких кількостях цей суржик неможливо читати.
Для вас форма важливіша за зміст?
Якщо так, то я "пас".
суржик це складний стиль
легко викликати ригачку у читача
оце і є реальна історія України, що призвела до сьогоднішньої війни
... тільки революції не буде, бо всім хто "переможе в політичній боротьбі" будуть потрібні європейські/американські гроші, а хто платить той ...
мабуть заслужив чимось
бариги часто так кінчають життя
а ось голову журналісту відрізати за наказом кучма - колумбія відпочиває
При всём моём Уважении к ЗСУ и к людям, которые своей кровью защищают независимость Украины отвечу Уважаемому Сайгону на этот его простой вопрос. Вы потому, что привели в 2019 г. к власти парашную сволочь, которая сделала всё, чтобы сдать Украину }{уйлу. А не сын Порошенко, потому что Порошенко криком кричал Вам, что Вы выбираете }{уйло вместо Порошенко. И Порошенко донатит на ЗСУ больше, чем кто-либо другой в Украине. Поэтому для сына Порошенко это личное дело (т.е. дело его совести), воевать ему или в условном Лондоне сидеть, а вот Вы обязаны отвечать за свою ошибку, которая хуже преступления, и все, кто тогда проглосовал так же тоже обязаны идти на фронт и своей кровью смывать свой позор.
в мене капелан з Айдару (волков олег)
виніс півхати, злодюга, в 2019
Война носит экзистенциальный характер и ворота к такому развитию событий открыли сами украинцы на выборах 2019 года отнесясь к этому выбору слишком легкомысленно. Чему, правда, сильно поспособствовали 3 медведчуковских и несколько каналов Коломойского и Левочкина, а также несколько десятков дурналистов и блогеров.
чи посрати на читача?