Двосторонні відносини Україна-США: чи лишилося партнерство
Я так дивлюся, що боротьба за нішу "амерікан-стайл радикальних консерваторів-республіканців" в Україні розгортається не на жарт…
Незабаром! Чекайте на слоган "Зробимо сильною Україну знову" (ЗСУЗ або MUGA) на білбордах країни!
Краще, звісно, зараз сконцентруватися на постачанні та виробництві озброєнь і антиросійських санкціях, бо в США, наприклад, попри дуже поширену помилкову думку, основний санкційний закон 2017 року CAATSA, який тоді великими зусиллями вдалося пролобіювати, у частині підтримки України вже вичерпав свій пʼятирічний термін дії.
І хоча антиросійські санкції, що запроваджені на базі CAATSA, були дубльовані або посилені Указами Президента США (Executive Orders), проблема існує, і серйозна!
Необхідні негайно нові закони, не менш потужні. Але їх проєкти лежать мертвим вантажем в Конгресі та чекають відмашки Дональда Трампа. А він, звісно, поспішати в цьому напрямі точно не буде.
Взагалі, таке враження, що двосторонні відносини Україна-США кудись зникли. Є США як посередник у переговорах, є Радбез ООН, є США в НАТО, є всілякі проєкти невідомих широкому загалу угод –від "пакету процвітання" до "гарантій безпеки", є дипломатичні демарші американської сторони проти України (коли ще таке було?!)…
А от нормальної роботи інституційних двосторонніх механізмів практично немає… На жаль.
Тому "мавпувати" політичні процеси у США, звісно, можна пробувати…
Головне – "не загубити" Україну.
І не забути про самоцінність відносин стратегічного партнерства України та США (чи вже не стратегічного?!) і напрацьованого роками й десятиліттями досвіду двосторонньоі взаємодії.
Та він же не може не бачити що інституційні відносити зникли, бо фактично Трамп зламав інститут зовнішньої політики. Рубіо їздить як пожежник. Перемовинами всюди займаються вітьок і затьок.
Ну пане Чалий ну камон. Ну ви як ніхто інший повинні знаходитись в полі реальності. Ніяких двухсторонніх відносин і не було по суті. Ми за 30 років не спромоглися створити пули інтересів США в Україні, окрім політичного. А політичний вже їх не цікавить у моментах економічних переломів. Так завжди було. Навіть без Трампа в рецесійних умовах деми тробили теж саме але не так прямо,а як завжди підкилимно.
Навіть листа, котрий посол в США Стефанішина озвучила де США вимагають не завдавати удари по Новоросійську. І це лист у відкриту по суті, знаючи що його зміст будуть розповсюджувати влада прикриваючись своїм незграбством і неспроможностями. А за цім листом від США стоїть те що казав замислувато і пан Рубіо та інший істеблішмент США про інтереси у середній Азії.
Прямий приклад.
В Новоросійськ поставляється нафта з Казахстану від КТК.
В Казахстан США вклали прямих інвестицій у різні сектори економіки більше 37млрд доларів.
В Україну за той же період чуть більше 2. Двух млрд прямих інвестицій. Не грантів і юсейдів і іншіх політичнх грошей
Тому оці всі обіцянки що може колись щось перепаде із проектів які озвучені в угоді про копалини то все балачки і нажаль втрачений час.
Просто по суті треба подивитися правді в очі.
Що ми можемо дати США із реального поля.
Нажаль оперативно нічого.
Окрім завершення війни.
Все інше то прожекти.
Се ля ві.
й стратегічні провали і поразки.
Дякую, пане Валерію, за службу посла у Сполучених Штатах і служіння Україні!
їй задали питання про те, "чому в Україні так мало американських бізнесів?"
вона щось таке відповіла "ми розказуємо українцям how big your country is", замість того щоб сказати "how great your country is"
ну отака тепер українська дипломатія