Шансів у режиму нема!

Колись данський літературознавець Георг Брандес, сказав: «Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу».
Чудові слова, які відсвічують не тільки жахливу дійсність сьогодення, а й причину такого суспільного стану. Всі наші негаразди, горе, війна, смерті, тотальна несправедливість – все це від пасивності народу, іншими словами: від відсутності активності.
От тільки зі зміною часу, змінюється і світ, а разом з ним і інструменти впливу на режими поневолення. Якщо у першому десятиріччі двохтисячних українці наївно вірили у вулицю, як інструмент боротьби зі злочинною владою, а тому гордо й непохитно стояли на барикадах, думаючи що вони виборюють свою свободу. Мало того, народ щиро і натхненно аплодував тим, хто стояв на сцені Майдану. Хіба це не була активність? Але ж…
Згодом прийшло розуміння (звичайно ж не для всіх), що штучні революції - це яскрава і велика маніпуляція, для створення ілюзії легітимності приходу у владу наступного злочинного угрупування. Цікаво, що для того, щоб народ повірив цій ілюзії, для власників мільярдних статків достатньо було забезпечити Майдан безплатною кавою, Лижичкою та Вакарчуком. Зрозуміло, що для маніпуляторів це не було обтяжливо, влада падала їм в руки практично на халяву. Звичайно пролиту українську кров під час революції Гідності вони ніколи не враховували.
Відтепер народ точно знає, що Майдан це справа дійсно свята, але ж тільки якщо сцена стане по справжньому народною. А таке не можливо апріорі, оскільки звичайні українці не володіють мільярдними ресурсами, а тому не зможуть забезпечити Майдан всім необхідним та запросити Вакарчуа з Лижичкою, бо ті ж за дарма не співають. …Виходить тупик. Обклали зі всіх боків, виходу нема. Кримінально-політичні угрупування повністю контролюють суспільство і крутять ним, як захочуть.
То, про яку не пасивність говорить Георг Брандес? Ми й раді, втім крім Майдану, коктейлів молотова та барикад, ми нічого не бачимо, а цей процес повністю контролюється тими, хто проплачує революції. То що робити? Вулиця не працює. Яким чином бути активними?
Активність буває різною. Вона або свисток для спуску пару – це Майдан, перекриття доріг, побиття поліцейських з тецекашниками, гнівні пости у соцмережах, матюки в ефірах… Або доросла активність, яка передбачає роботу в політичному полі, тобто на системному рівні, перебуваючи у статусі політичного конкурента режиму. У статусі суб’єкта, який настільки навчений революційним досвідом, що розуміє – перемогти злочинну владу можна лише політичним шляхом. ...Так, грати доведеться за їх правилами, але ж владу по іншому повернути в руки народу не вдасться.
Тому, українці які це розуміють зараз об’єднуються навколо політичної партії «Сила Нації». Нам не потрібен фасадний ремонт, нам потрібен новий фундамент держави, який повинен триматися на громадах, а не на родинах олігархів та реєстрах органів влади в інших державах. Ми говоримо про зміну політичної системи, про кардинальну реформу системи державного управління, про якісну й безплатну медицину з освітою, про армію від якої тремтітимуть всі, хто подумає про нас погано …
А для цього потрібна справжня народна більшість в парламенті, яку маєте представляти ви, а не діти прокурорів та суддів. Кожний, хто вважає себе патріотом зобов'язаний йти в політику! Запивши це собі у смартфоні і кожного ранку перечитуй!
Все тільки починається, шансів у режиму нема, славні нащадки козацького роду вже готові скинути зі своєї шиї ярмо! Клас паразитів, мародерів та зрадників повинен позбутися раз і назавжди права представляти нас з вами у владі. Разом ми це зробимо! Політична партія «Сила Нації» чекає тебе!
Саме така активність потрібна Україні. Саме про це думав данський літературознавець Георг Брандес, коли писав ті строки, які насправді є формулою свободи й аксіомою демократії.
Переможемо! ![]()
![]()