Фортифікаційний прорив із "нюансами"
Запоріжжя — гарний приклад того, що у контексті фортифікацій ми за два роки зробили прорив. Але є нюанс.
Тут справді були побудовані дуже хороші бетонні позиції, у яких можна зайняти довготривалу оборону. Але нюанс полягає в тому, що оборону у наших ДОТах тримаємо не ми.
Без людей користь від фортифікацій, скажімо так, значно менша. Подекуди росіяни зайняли укріплені точки і вибити їх звідти нам дуже важко.
Другий нюанс полягає у тому, що бійниці у цих ДОТах чомусь дивляться у наш тил. От росіяни їх займають і можуть спостерігати за українськими військовими й контролювати підступи.
Наче почали будувати фортифікаційні споруди, наче вже всі зрозуміли, що посеред поля копати позиції не можна, але от з напрямом бійниць ще є нюанси.
Фортифікації важливі, але ще більше — люди, які мають їх тримати.
Коли ти знаходишся в оточенні - перемогти НЕМОЖЛИВО ... або ти загинеш в оточенні , або прорвеш оточення , знищуючи при прориві з оточення зрадників, мародерів та саботажників !
ВИСНОВОК - треба зміна влади в Київі , але ЗЕвлада постійно верещить про неможливість зміни під час війни , мовляв - "коней на переправі не міняють"!
Генерал Лебідь колись сказав розумну тезу -"Конечно , коней на переправе не меняют, но ослов то обязательно надо менять!"
Варто передивитися її репортажі з Громадського на ютубі.
І, доречі, свого часу Юрій Луценко, в одному ітервью висловив велике здивування, що їдучи по Херсонщині, бачив лінії окопів але бруствер насипаний в сторону тилу, а не в сторону р.Дніпро.