Вбивство військового у Львові: мовчання породжує відчуття безкарності

Щойно прочитала на "Цензорі", що вже впіймали нападника, який смертельно поранив військовослужбовця ТЦК.

Цей чоловік — інспектор Львівської митниці.

35-річний посадовець з престижною роботою, стабільним доходом і, очевидно, певним рівнем поваги в суспільстві. За кілька тижнів він мав би одягнути вишиванку і йти до храму з великоднім кошиком.

Яке ж викривлене сприйняття реальності, коли замість усвідомлення обов’язку захищати свій дім, людина бачить у військовому ворога, а не захисника!

Скільки ще має постраждати військових ТЦК в тилових містах, щоб Верховний Головнокомандувач вийшов на діалог зі своїм народом із питаннями національної єдності та внутрішньої безпеки?

Хто як не президент має зупинити небезпечну демонізацію військовослужбовців у тилу і визнати проблеми мобілізації, щоб зняти суспільну напругу?

Мовчання породжує відчуття безкарності, і хай навіть упійманий понесе відповідальність, але життя людині це не поверне. Потрібно працювати на найвищому державному рівні над тим, щоб унеможливити подібні історії.

Бо це жахлива тенденція: від агресії в соцмережах до фізичної розправи. Всі ці підпали автівок, поранення ножами, стрілянина та побиття цепами свідчать про глибоку кризу, яку треба негайно вирішувати, це питання національної безпеки!

Співчуття рідним вбитого військового. Сил пережити втрату. Честь!