Реформа ЗСУ
Новий міністр оборони зустрівся з піхотинцями багатьох підрозділів ЗСУ та анонсував масштабну реформу Збройних сил, яка складатиметься з 30 проєктів, 10 із яких нібито вже на старті.
Нагадаю читачам: призначення Головнокомандувачем Сирського супроводжувалося формулюванням, що він зможе провести реформи, які покращать Збройні сили. Як бачимо, цього не сталося. Якщо не сказати — подекуди стало гірше.
Отже, низка кроків від Федорова має виправити ситуацію, що склалася у Збройних силах, зокрема навколо мобілізації.
У ЗМІ зараз багато дискусій із цього приводу: від скасування бронювання для всіх, окрім сектору оборони (виробництва озброєння та забезпечення роботи ВПК), до посилення відповідальності за ухилення від військової служби, а також цифровізації мобілізації і максимальної цифровізації війська.
Усе це правильно. Питання лише у впровадженні цих змін.
Я б першочергово додав ще кілька речей: збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, особливо тих, хто несе службу на лінії бойового зіткнення; прозорість ротацій; ухвалення закону про терміни служби; боротьбу з корупцією в ТЦК, війську та ВЛК.
Почати хоча б із малого — адекватно реагувати на звернення військовослужбовців на гарячу лінію Міноборони, створивши при цьому сервісний департамент. Бо нині виходить, що розбором скарг займаються ті, на кого, по суті, і скаржаться. Який результат може бути з цього? Наведу конкретний приклад. Військовослужбовець має право на щорічну відпустку, подає рапорт, але командир її не погоджує, вимагаючи за це повне грошове забезпечення військового. Боєць телефонує на гарячу лінію МО, звернення фіксується, передається для з’ясування по командній вертикалі й у підсумку доходить до командира, який стоїть над безпосереднім командиром цього військового. На цьому рівні питання часто й застрягає. І так відбувається регулярно.
Бездіяльність таких командирів призводить до втрати довіри до командування, демотивації до служби і, зокрема, до СЗЧ. Нестерпні й несправедливі умови служби — це, на жаль, вагома частка причин СЗЧ.
Питання реформи в ЗСУ стоїть руба. Вона не просто назріла — вона перезріла. І це вже не просто необхідність, а питання виживання нації. Саме так це й потрібно сприймати.
Пане Биков, а не підкажете - на зустрічі з цим вгодованим міністром ЦАРСЬКОГО УРЯДУ СлугТогоНароду були ті вояки-піхотинці з 14 ОМБр, світлина з їх жахливим фізичним станом сколихнула адекватну частину українського суспільства ... та що не дивиться інформаційне сміття з УРЯшМарафону?!
От би цей вгодований КіндерМіністр сфотографувався на згадку з цими напівоголеними піхотинцями та поставив ту світлину у себе в кабінеті ... щоб вона йому нагадувала про необхідність негайних змін в ЗСУ.
На останок - глянув на світлину з паном військовослужбовцем Дмитром Биковим і якось мені, пане, полегшало на серці ... добре , що не всі військовослужбовці ЗСУ виглядають так страхітливо, як ті піхотинці з 14 ОМБр!
Сам факт перебування у штурмових підрозділах має оплачуватись за найвищою шкалою, тобто висока ставка + доплати за бойові виходи і перебування на "нулі".
Далі - піхотні підрозділи - ставка чуть нижча, але доплати ті самі, якщо виконуються ті самі бойові завдання.
Всі решта у фронтовій зоні - ставки ще нижчі + доплати в залежності від досвіду (фронтова вислуга) та класності у своїй спеціалізації.
Тилові частини забезпечувати коштами на рівні "середньогалузевих" показників зарплат по Україні.
Є важливий момент: гроші грають роль на початках, при рекрутингу. А далі, коли бійцем вже отримані високі виплати, на передній план мотивації виходить нематеріальний фактор: зниження ризику загибелі чи важкого поранення. Тобто, обмеження певним рамками часу перебування у смертельно-небезпечній зоні.
От тому. так важливо мотивувати бійців гарантованою ротацією та відпочинком для відновлення боєздатності після виконання бойових завдань чи спливу певного часу на передовій лінії.