Явка з повинною "найвеличнішого лідера"

Нещодавня заява Зеленського про те, що будь-яке відведення військ з Донбасу або відмова від територій є державною зрадою, подається у "Єдиному телемарафоні" як апогей патріотизму та непохитності. Заброньовані офісні яструби, ковтаючи лавандовий раф у затишних "окопах" на Печерську, гучно пишаються "незламністю" свого очільника. Але у людей, які звикли аналізувати факти, ця риторика викликає зовсім іншу реакцію – суміш люті та огиди. Де-факто Зеленський щойно дав публічні зізнавальні свідчення у власних злочинах – як давніх, так і свіжих. Навіть не помітивши цього, адже з когнітивним горизонтом у "найвеличнішого" все стабільно.

"Донніленд" від "янєлоха"

Згадаймо 2019 рік. Золоте, Петрівське, Станиця Луганська. Тоді новообрана влада, прикриваючись солодкими гаслами про "мир в очах Путіна", свідомо та наполегливо відводила українські війська від залізобетонних ліній укріплень. Тих самих укріплень, на будівництво яких роками витрачалися мільярди гривень платників податків. Саме тоді народилося епічне "я не лох", кинуте в обличчя добровольцям.

Сьогодні ж, коли політична кон'юнктура змінилася, Зеленський називає аналогічні дії зрадою. Тож виникає логічне питання: чим тоді було те розведення військ та масштабне розмінування акваторії Азовського моря напередодні великого вторгнення? Якщо сьогодні відхід з позицій – це злочин, то події 2019-го – це відкладена явка з повинною. Президент особисто дав процесуально-правову кваліфікацію власним діям семирічної давності. Це і була та сама "зрада", що відкрила ворота окупантам, просто тоді її упаковували у яскраву обгортку "закінчення війни".

Візьмемо свіжу історію з так званим "Доннілендом". Західна преса прямо пише, що українська делегація пропонувала американцям виділити частину Донбасу в окрему сутність із власним прапором та славнем.

Замислімося: чим цей ініційований Зеленським концепт відрізняється від легалізації чергової "народної республіки" на тілі України? Різниця лише в тому, що цього разу ініціатива йде не з Кремля, а з Банкової. Тут теж йдеться про де-факто відвід військ та відмову від юрисдикції, що за логікою самого Зеленського є зрадою. Виходить, що "незламність" закінчується там, де починається можливість кулуарного торгу. Навіть сепаратистські прапорці для презентацій власноруч намалювали – мабуть, ті самі дизайнери, що малюють графіку для президентських виступів. Це не просто торгівля суверенітетом, це підготовка до розчленування країни під виглядом "креативних дипломатичних рішень".

Конституція на паузі

З "Доннілендом" не прокотило – виборцю почали продавати нову "стратегію перемоги". Замість обіцяних "кордонів 1991 року" мета тепер вже не звільнення землі, а просто "вбивати по 50 тисяч ворогів щомісяця". Але давайте подивимося на цю математику без рожевих окулярів телемарафону.

В цій війні на виснаження цифри грають проти нас. Росія має 150-мільйонне населення і мобілізаційний ресурс, який вони готові спалювати безкінечно. Для їхньої мінусової демографії втрата навіть півмільйона людей на рік — це лише суха статистика, яку режим здатний перетравити без загрози власному існуванню. Якщо прийняти їх мобілізаційний ресурс за 25 мільйонів, то для знищення його половини піде 20 років. Для України ж, яка вже посіла перше місце у світі за темпами втрати населення, така стратегія – це демографічне самогубство. Кожен "успішний" звіт про кількість вбитих окупантів має зворотний бік – вимивання нашого генофонду. Якщо ми продовжимо мірятися людським ресурсом з імперією, українська нація просто зникне фізично, залишивши порожню землю для тих, хто виграє цю математичну дуель.

Я вже не кажу про зміст меседжів, які нам пропонується. Держава не може існувати без фундаментального стрижня, без проголошеної ідеї розвитку та захисту. Натомість офіційні особи відкрито заявляють, що наша єдина стратегія – це вбивати по 50 тисяч росіян щомісяця. Вибачте, але це не національна військова доктрина і не державна ідея. У цій парадигмі ми власноруч знищуємо власну моральну перевагу перед світом, перекреслюємо статус країни, яка бореться за свою свободу, і перетворюємося на дзеркальне відображення агресора. Така "доктрина" не здатна об’єднати націю і мотивувати її жити далі – вона веде виключно до тотальної анігіляції суспільства і множення безкінечних кладовищ, на тлі яких лицедії продовжуватимуть читати свої пафосні промови.

І на тлі цієї "математики" корисно згадати, як саме влада готувала країну до оборони. Риторика Банкової тримається на клікабельних гаслах про "пункти незламності" та міфічні "пояси фортець". Нам розповідають про нездоланні лінії оборони, але реальність на Харківщині, Сумщині та Донеччині доводить протилежне: гроші платників податків успішно розчиняються в кишенях "своїх" підрядників а-ля Міндіч, а солдати змушені вгризатися в голу землю під вогнем артилерії та дронів.

Справжню ціну цієї "підготовки" озвучив генерал Сергій Наєв: для елементарної оборони Півдня бракувало щонайменше 200 тисяч мін. Замість тотального мінування перешийків, ми отримали апофеоз саботажу – запуск Іриною Верещук автобусних шатлів на Чонгарі за 10 днів до вторгнення! Це безумство не тільки не покарано, навпаки, Верещук сьогодні – замголови ОП.

Влада цих "незламників" де-факто розмінувала коридори, знявши двері перед російськими танковими колонами, щоб забезпечити "комфортне переміщення" цивільних, яке перетворилося на комфортний марш окупантів. Мости не підірвали, міни не поклали, а сьогодні кишенькове ДБР намагається призначити винними бойових генералів. Це і є найвища форма зради свого народу — підставити армію під удар, а потім судити її за власні прорахунки.

У грудні 2022 року Зеленський в одній зі своїх промов трохи проговорився: Конституція зараз "на паузі". Власне, так і є. ТЦК в балаклавах, які пакують людей у буси, вимагаючи гроші, та понад мільйон заброньованих державників, що грабують, а точніше – ґвалтують знесилену країну, - це і є справжнє обличчя "незламності" в тилу.

Поки Конституція "відпочиває", влада активно заганяє країну в боргову прірву. Bloomberg оцінює післявоєнне відновлення України у 800 мільярдів, але хто дасть ці гроші? Під що? Надра наші потужні державники вже і так відписали Трампу, який волав про 350-500 млрд доларів боргу за допомогу. І є велика підозра, що цей борг, попри свою фейковість, таки був зафіксований у засекречених додатках до угоди.

До речі, як кажуть, справжня логіка ротації "Рєзніков-Умєров" в Міноборони криється не у медійних скандалах "яйця по 17", а у площині великих грошей та юридичного саботажу. Перед звільненням Резнікова Держаудитслужба провела ревізію західної допомоги, який виявив, що під виглядом мільярдів нам часто сплавляли застарілий мотлох і запчастини, реальна вартість яких була вдвічі нижчою за задекларовану. Резніков, як досвідчений юрист, навідріз відмовився легалізувати ці приписані цифри та перетворювати "допомогу" на багатомільярдний суверенний борг України. Саме тому на сцені з’явився Умєров – людина, яка без зайвих запитань підписала аудит, визнавши борг, що за різними оцінками сягав близько 150 млрд доларів.

Чи входив державний борг, підписаний Умєров, у загальні боргові зобовʼязання України перед США за поставки зброї та обладнання військового призначення, невідомо.

Бажання Трампа отримати від України інфраструктуру, надра, і сотні мільярдів доларів боргових зобов’язань було реалізовано шляхом підписання та ратифікації ВРУ Угоди про користування надрами, опублікована версія якої, я впевнений, не розкриває справжні зобов’язання про багатосотенне навантаження на державний бюджет України, що приховали Зеленський, Єрмак, та Свириденко.

Олігархічний бенкет і втрачене майбутнє

А поки країна стікає кров’ю і боргами, "свої" олігархи не відмовляють собі ні в чому. Рінат Ахметов побудував гігаяхту за 500 мільйонів доларів та апартаменти в Монако за 471 мільйон. Мільярд доларів на розкіш під час війни! І водночас він фінансує десятки тисяч бордів про свій "сталевий фронт", купуючи імідж патріота за наші з вами тарифні гроші. НКРЕКП підніме ціни на електроенергію з 1 транвя, викачуючи останні копійки із зубожілого населення для дорого, дуже дорого Ріната Леонідовича. Я ж нічого не плутаю, пан Голобородько обіцяв нам, що олігархів не буде?

А вони є і в них все добре. А ось в українських дітей – погано. Їх майбутнє поставлено на кон. І програно. Третина території замінована, земля вибула з обігу на десятиліття. І найстрашніше — бачимо тотальне знищення масової освіти. Дистанційка маргіналізує націю, перетворюючи дітей на "дистанційних випускників", які завтра не зможуть ні лікувати, ні будувати. Олігархам не потрібна розумна нація, їм потрібні слухняні виконавці. Лобісти-активісти. Саме тому Фонд Пінчука запускає програми рекрутингу ветеранів до Єльського університету – вони вирощують лояльних "вожаків" у західних пробірках, щоб завтра ті захищали їхні монополії у парламенті під виглядом чергових "нових облич". Це ж було вже, нічого нового, тільки тепер це Пінчук буде робити з ветеранами.

Ми маємо нарешті усвідомити: українців системно деномінують як націю. Надра віддані, економіка в руїнах, демографія на нулі. Війну необхідно закінчувати, поки ще є кому жити в цій країні. Дипломатія – це не капітуляція, це мистецтво розумних людей домовлятися заради збереження життя.

Якщо ми не перезавантажимо країну, не відмовимося від диктатури "відосиків" та не перейдемо до жорсткого дипломатичного прагматизму, ресурс нації буде знищено дощенту. І тоді просто не залишиться тих, з ким можна буде укладати новий суспільний договір. На порожній, замінованій землі залишаться лише борги, олігархічні вілли та тіні тих, кого "найвеличніший" обіцяв привести до перемоги, а привів до моргу. Настав час обирати: або життя нації, або нескінченне шоу одного актора на кладовищі.