Костянтин Шпильовий і квартира на 194 квадрати: як "медіакілер" сам себе здав у суді

Кажуть, що помста – страва, яку треба подавати холодною. Але я дотримуюсь думки, що мстити взагалі не потрібно. Всесвіт сам поверне всі борги. Карма - те ще стерво. Треба просто уважно спостерігати. Клоуни самі себе покарають.

Ось ватний одеський алко-фрік Костя Шпильовий. Власник двох лайно-ресурсів 368 медіа та фейкового "детективного бюро" Абсолюшн лікс. Показово, що сайт "бюро" навіть не має української версії (за наявної російської), а їхній телеграм канал Інститут масової інформації маркує як проросійський.

Ресурси працюють по схемі Джокера/Кравця, атакують підприємців, а потім вимагають гроші за видалення та "стопи". Сам Шпильовий – ексспівробітник АП Януковича, який ще у далекому 2016 році брав гроші у Портнова за цькування мене. І потім час від часу продовжував максимально дебільні вкиди.

Костя, звісно ж, втік від мобілізації в Іспанію, але при цьому виявився настільки тупим і жадібним, що під час свого розлучення з дружиною, щоб віджати в неї подаровану ним квартиру, дав покази на самого себе. Про те, як відмивав кошти і фальшував доходи для отримання італійської візи.

І все це зафіксовано в матеріалах судових засідань по справі 522/20603/23. Отже, поїхали…

Уявіть собі елітну чотирикімнатну квартиру в Одесі площею майже 194 квадратні метри. Не кімнату в гуртожитку. Не хрущовку на околиці. А велику, жирну, дорогу квартиру, яку в нормальних родинах не ганяють туди-сюди по нотаріусах, як пакет гречки на базарі. Але це якщо родина нормальна. А тут у нас родина Шпильових. Тому починається цирк.

Спочатку мама дарує квартиру сину – нашому герою Кості. Причому Костя як відданий син фіксує цей акт дарування судом. Буває. Потім Костя дарує цю ж квартиру своїй дружині Марії. Потім Марія здає цю ж квартиру в оренду своїй рідній сестрі. І не за умовні 20 тисяч гривень. А за 4000 євро на місяць. Чотири. Тисячі. Євро. За договором між сестрами. Бо, мабуть, у них там така тепла родинна атмосфера, що без європейського прайсу навіть чай разом не п’ють.

Офіційна легенда для суду – все це було потрібно для італійської візи типу "вибране місце проживання". Тобто наш детективний геній визнає, що йому треба було просто надурити посольство Італії: дивіться, дружина має стабільний пасивний дохід, живе красиво, оренда капає, життя вдалося. А те, що орендар – рідна сестра, сума космічна, квартира фактично нікому не передавалась, а мама, як жила там, так і продовжувала жити, — ну це вже дрібниці. Такі собі маленькі сімейні традиції одеського документообігу.

І тут починається найсмішніше. Коли прийшов час розлучення, Костя раптом згадав, що вся ця схема була фіктивною. Не тоді, коли її робили. Не тоді, коли вона могла допомагати з візою. Не тоді, коли квартира красиво гуляла по руках всередині родини. А саме тоді, коли квартира опинилася у дружини, з якою вже треба ділити активи. Карма, як я вже казав, - стерво. Але іноді вона ще й нотаріально посвідчена.

Мама Шпильового подає позов і просить суд визнати недійсним весь цей ланцюжок: дарування від матері до сина, дарування від сина до дружини, оренду між сестрами. А Костя що? А Костя не бореться за "подарунок дружині". Костя не каже: "Це була моя воля, я подарував, все чесно". Ні. Костя фактично стає на бік мами. Проти колишньої дружини. Бо коли треба віджати назад майно, навіть власні папери раптом стають "фіктивними".

Суд подивився на цю красу і сказав приблизно те саме, тільки юридичною мовою. Подарунок до "річниці весілля" видається дивним, бо 11 років шлюбу – це не ювілей, а просто дата в календарі. Реєстрація ФОП, договори дарування й оренди з’являються синхронно з оформленням документів для посольства. Оренда за 4000 євро між рідними сестрами схожа не на ринок, а як сценарій для серіалу "Схематозники теж плачуть". Реального переїзду не було. Реального користування – теж. Реальні наслідки? А от із ними якось не склалося.

У червні 2024 року суд першої інстанції визнав договори недійсними. У січні 2025 року апеляція залишила це рішення без змін. Станом на квітень 2025 року квартира вже офіційно повернулася матері Шпильового. А у травні Верховний Суд закрив касаційні провадження. Фінал простий: дружина без квартири, мама з квартирою, Костя – з історією, яку він сам допоміг занести в судові матеріали.

Але найцікавіше навіть не це. Бо версія про італійську візу – це, скажімо так, найменш токсичне пояснення. Красиве, зручне, цивільне. Мовляв, ну хотіли люди показати пасивний дохід для Європи. Ай-яй-яй, негарно, але не смертельно. Проблема в тому, що договір оренди на 4000 євро на місяць дуже схожий не лише на папірець для консульства. Він також дуже схожий на чудову пральну машинку для пояснення походження грошей, зароблених на кошмарингу бізнесу. Готівка заходить у родинний контур, сестра платить "оренду", ФОП отримує "дохід", банк бачить красивий платіж, документи є, легенда є. Усі щасливі. До моменту, поки треба забрати квартиру назад.

І от тут Костя зробив те, що найкраще вміють дрібні медійні шантажисти: переграв сам себе. Бо щоб відібрати квартиру у колишньої дружини, довелося фактично показати суду, що попередня конструкція була паперовою. Що дарування було не зовсім даруванням. Що оренда була не зовсім орендою. Що 4000 євро на місяць між сестрами – це не бізнес, а декорація. І тепер це не "чутки конкурентів", не "вкиди ворогів", не "замовна атака". Це судова історія, де самі учасники принесли сірники, бензин і пояснили, чому все палало.

Окремий цимес – податковий бекграунд. У матеріалах згадується ТОВ "АЛЬСЕРКАЛЬ ПРОПЕРТИС", пов’язане зі Шпильовим, із проблемами щодо ризиковості та ПДВ на 1,7 млн грн. Тобто ми бачимо не випадкову людину, яка одного разу заплуталася в сімейному договорі. Ми бачимо персонажа, навколо якого постійно виникають дивні фінансові конструкції, фіктивні мотиви, паперові легенди й дуже конкретні гроші.

І ще штрих до портрета. У 2025 році Шпильовий стягнув із колишньої дружини близько 477 тисяч гривень як "поворотну фінансову допомогу". Тобто війна йде не за принципи. Не за правду. Не за честь. А за кожен метр, кожну гривню, кожен папірець і кожну можливість добити колишню юридично. Такий собі лицар помийних телеграм-каналів у обладунках із судових позовів.

Тому вся ця історія – не просто про квартиру. Це історія про людину, яка роками намагається зображати з себе "викривача", "детектива" і "медіа-кілера", але в реальному житті залишає після себе сліди настільки жирні, що по них можна водити екскурсії для студентів-юристів. Хотів атакувати інших – приніс у суд матеріали на себе. Хотів забрати актив – показав схему. Хотів мати хитрий вигляд – вийшло як завжди.

Отже, перед нами не просто ватний одеський клоун на іспанській гастролі. Перед нами прекрасний приклад того, як жадібність перемагає інстинкт самозбереження. І як людина, яка звикла торгувати чужими проблемами, одного дня сама стає матеріалом для розслідування.

А тому, вангую, у Костянтина попереду багато цікавого. Адже ситуація містить ознаки кримінального злочину, а саме: шахрайства, відмивання коштів і ухилення від сплати податків. А крім – навмисного введення в оману державних органів країн ЄС. Тому не буду здивований, якщо паном Шпильовим невдовзі зацікавляться українські правоохоронні і європейські міграційні органи.

Карма нічого не забуває, Костянтине. Особливо, коли вона гарно задокументована. І якщо хтось системно відпрацьовував завдання, які йому ставив Портнов, та поширював брехню, то має розуміти, що карма виставить йому рахунок. Не такий, як Портнову, але теж вагомий. І це не припущення, а факт.

Запрошую до ознайомлення з цим текстом Руслана Кравченка та Офіс Генпрокурора, Голову Національної поліції України Івана Вигівського, в. о. Голови Державної податкової служби України Лесю Карнаух, посла Італії в Україні Карло Формозу (Carlo Formosa), посла Іспанії в Україні Рікардо Лопес-Аранда Хагу (Ricardo López-Aranda Jagu), посла Великої Британії в Україні Ніла Кромптона (Neil Crompton).