Україна: уроки цифрової дипломатії для світу

Повномасштабне вторгнення росії перетворило Україну не лише на поле бою, а й на глобальну лабораторію цифрової дипломатії. Те, що раніше вважалося допоміжним інструментом – соціальні мережі, месенджери та чат-боти - сьогодні стало ще одним фронтом боротьби за міжнародну підтримку та формування порядку денного. У першій частині блогу ми простежили еволюцію цифрової дипломатії – від перших кроків Держдепартаменту США до твітдипломатії Трампа, і від Арабської весни до експансії TikTok як нового геополітичного майданчика. Сьогодні – про Україну. Як вона не просто засвоїла цей досвід, а переписала правила гри, персоналізувала цифрову дипломатію, зробила її миттєвою і по-справжньому глобальною.

Шлях України до цифрової дипломатії

Українська цифрова дипломатія не народилася у лютому 2022 року. Вона формувалася еволюційно - від стихійного громадянського активізму до прорахованої державної стратегії.

Відправною точкою, безумовно, є Революція Гідності 2013–2014 років. Тоді соціальні мережі вперше стали не просто майданчиком для обміну думками, а повноцінним інструментом мобілізації та міжнародної комунікації. Хештеги #Euromaidan та #Ukraine облетіли весь світ ще до того, як більшість іноземних ЗМІ встигли усвідомити масштаб подій. Це була справжня цифрова громадська дипломатія – українці напряму розповідали свою правду в режимі реального часу.

Після 2014 року держава почала розуміти: цифровий простір перетворюється на справжнє поле геополітичних змагань. Саме тоді почалося формування інституційної бази. Величезний крок у цьому контексті було зроблено у 2019 році, з приходом нової команди. Україна взяла курс на масштабну діджиталізацію. І це стосувалося не лише державних послуг. Водночас створення Міністерства цифрової трансформації та застосунку "Дія" стали символом того, що держава готова говорити з громадянами та світом цифровою мовою.

Переломний момент настав 24-25 лютого 2022 року. На мою думку, саме в ці дні Україна миттєво перетворилася з країни, яка впроваджує цифрові сервіси, на країну, яка формує глобальний порядок денний. Значною мірою це сталося завдяки цифровій дипломатії.

Володимир Зеленський – цифровий дипломат України №1

У перші години після початку повномасштабного вторгнення, коли більшість аналітиків прогнозували падіння Києва протягом кількох днів, Зеленський зробив те, чого від нього ніхто не очікував.

В день вторгнення він відповів керівництву США на пропозицію сховатися від російського нападу за кордоном простими, але сильними словами: "Мені потрібна зброя, а не евакуація". Фахівець з політичних комунікацій Гассо Мансфельд (Німеччина) так прокоментував їх: "Ці слова були влучними на сто відсотків". І світ зрозумів, що нам потрібна зброя. Без довгих переговорів, без зайвої бюрократії. Адже усе вирішували години.

26 лютого з середмістя Києва Президент теж дав сигнал світові: "Я тут! Ніякої зброї ми не складаємо, а будемо далі захищати нашу державу". Це відео переглянули мільйони людей у всьому світі. Мабуть, ці два дні стали точкою відліку якісно нової української цифрової дипломатії – миттєвої, особистої й надзвичайно ефективної. Здатної доносити правду про війну безпосередньо до світової спільноти, минаючи російську пропаганду.

Далі – більше. Зеленський перетворив формат відеозвернень до іноземних парламентів на повноцінний дипломатичний інструмент. Парламенти країн ЄС, а також держав Європи та Азії, Конгрес США, Кнесет Ізраїлю та інші… До кожного з них він звертався, апелюючи до власної історії та цінностей країни: британцям він цитував Черчилля, а американцям згадував про Перл-Харбор. Насправді це була точно вивірена, персоналізована дипломатія, яка раніше вимагала б тривалих термінів підготовки та особистої присутності. Зараз - лише смартфон, Інтернет і правильні меседжі.

Щоденні відеозвернення Зеленського до українців і до світу стали окремим форматом. Часто без протокольних слів, з кабінетів, з вулиць. Можливо, така неформальність і щирість стали ефективною зброєю, адже змушували замислюватися над новим типом лідерства під час кризи.

Акаунти Президента Зеленського у Twitter/X, Facebook, Instagram та Telegram перетворилися на оперативні штаби цифрової дипломатії. Він особисто звертався до лідерів інших держав, публічно дякував за допомогу та так само публічно критикував тих, хто нею зволікав. Пряма публічна дипломатія, без посередників, без протокольних правил, але завжди із повагою до партнерів.

Дослідники вже сьогодні називають феномен Зеленського "дипломатією першої особи" - коли лідер держави особисто і безпосередньо управляє міжнародним наративом, обходячи традиційні дипломатичні канали. Це принципово новий тип лідерства в міжнародних відносинах, і Україна є його масштабним прикладом.

Дипломатія Зеленського – предмет наукових досліджень

Дослідники з Школи журналістики та комунікації Шаньдунського Університету (Китай) у своєму дослідженні "Кібервійна: дослідження стратегій та наслідків політичної діяльності Зеленського в соціальних мережах" проаналізували 604 пости акаунту @ZelenskyyUa у мережі Х та 58 100 коментарів до них за перший рік повномасштабної війни (24.02.2022 – 23.02.2023). Насправді це досить об’ємне дослідження, але я зупинюся на наступному:

Отже, дослідники Лі Куан Вонг та Ронан Вонг відзначили, що у рамках використання фрейму лідерства, головними були такі теми, як "Україна", "люди", "підтримка" та "світ". Вони в медійному порядку денному згадувалися найчастіше. "Президент Зеленський активно вибудовує такі теми, як "війна", "санкції проти Росії" та "надія на перемогу", щоб впливати на громадську думку. У громадському порядку денному теми є більш розсіяними, з частими згадками про політичних діячів, залучених до конфлікту, та зацікавлені сторони" - зазначають вони, і візуалізують ці результати наступним чином.

Джерело: https://www.frontiersin.org/

Що ж стосується наративних рамок, то найчастіше використовувалася рамка "дипломатія та міжнародна підтримка" (60,6 %), за нею йде рамка "лідерство" (28,5 %), та рамка "конфлікт та спротив" (10,9 %).

Джерело: https://www.frontiersin.org/

Автори вважають, що такі підходи дозволили Україні отримати критичну перевагу в інформаційній війні в перший рік вторгнення.

Як Україна стала трендсеттером

Але цифрова дипломатія України — це не лише про Президента. Це система, яка охоплює міністерства, посольства, державні органи та громадянське суспільство.

Міністерство закордонних справ України під керівництвом Дмитра Кулеби і надалі Андрія Сибіги також системно перебудувало свою комунікацію. Посольства значно активізувалися в соціальних мережах і почали говорити мовою країн перебування. Іноді з гумором, іноді з іронією, але головне – зрозумілою мовою. Посольства України перетворилися зі статистів на активних учасників інформаційного простору.

Україна довела кілька принципових речей, які сьогодні стали базовими складовими нової дипломатії:

• В умовах інформаційної війни той, хто говорить першим і говорить чесно, формує наратив.
• Емоція – не слабкість. Особиста, людська комунікація лідера викликає більше довіри та підтримки, ніж офіційні заяви прес-служб.
• Цифрова дипломатія - не доповнення до традиційної, а в умовах інформаційної війни - є основним каналом.
• Громадськість – теж дипломатичний діяч. Мільйони українців, які розповідали правду у соцмережах, зробили для міжнародної підтримки не менше, ніж офіційна дипломатія.

Дипломат майбутнього: як готувати студентів до цифрової дипломатії

Досвід України доводить: традиційна підготовка дипломатів більше не є достатньою. Студент, який чудово знає міжнародне право та протокол, але не розуміє, як працюють алгоритми соцмереж і не вміє користуватися ШІ скоріше за все просто не готовий до цифрової дипломатії XXI століття.

Але як підготувати студентів до цифрової дипломатії? Ні, це не просто навчити їх користуватися соціальними мережами. Вони й так це вміють краще за нас – викладачів. Йдеться про принципово інший рівень розуміння основних аспектів:

Цифровий простір як геополітичний вимір

Студенти повинні розуміти, що платформи соціальних мереж - це не нейтральні майданчики. Кожна з них має власну архітектуру, алгоритми, аудиторію і, що важливо – юрисдикцію. Питання про те, хто контролює TikTok і чому його хотіли заборонити у США, а також чому в Китаї заборонені Instagram, Facebook та X – це не питання технологій, це питання геополітики. Власне, так само як і питання про те, чому росія блокує Instagram, Facebook та X, уповільнює YouTube та чому Китай розвиває власні платформи.

Вміння працювати з наративами та дезінформацією

Дипломат майбутнього – це людина, яка розрізняє маніпуляцію та факт, розуміє, як створюються і поширюються наративи, і знає, як їм протидіяти. Досвід України у боротьбі з російською дезінформацією, мабуть, найбагатший у світі. Тому наші вітчизняні кейси обов’язково мають стати частиною навчальних програм з цифрової дипломатії.

Освоїти мистецтво створення цифрового контенту

Президент Зеленський – феноменальний комунікатор. Це не тільки природний талант і навички після тривалої акторської кар’єри. Це розуміння того, як влаштована увага аудиторії в цифровому середовищі. Коротке емоційне відео в потрібний момент, правильний канал, точний наратив – цьому треба вчити наших студентів. Вони повинні вміти створювати меседжі, які "пробивають" інформаційний шум і робити це в умовах обмеженого часу та ресурсів.

Штучний інтелект: інструмент і виклик

ШІ вже змінює дипломатію. Від рутинної роботи з договірною базою та автоматизованого моніторингу медіапростору до розпізнавання (та генерації) дезінформації та діпфейків. Дипломат, який не розуміє базових принципів роботи з ШІ, не зможе критично оцінити ШІ-генерований контент, є слабкою ланкою. Але ШІ - це і потужний інструмент: для аналізу великих масивів даних, перекладу, підготовки аналітичних матеріалів та комунікаційних стратегій. Навчальні програми мають давати студентам обидва погляди.

Практика, а не лише теорія

Найважливіше те, що цифрову дипломатію не можна вивчити з підручників. Студенти повинні вести реальні акаунти, розробляти реальні комунікаційні кампанії, аналізувати реальні кейси. Симуляції кризових ситуацій, де потрібно в режимі реального часу реагувати на інформаційний тиск, - це те, з чим вони зіткнуться в реальній роботі і вони повинні бути до цього готові. Наше завдання – забезпечити їм відповідні можливості.

Тим більше, що провідні університети вже рухаються в цьому напрямку. Наприклад, Віденська Дипломатична академія пропонує дворічну програму у галузі цифрових міжнародних відносин (MSc DIA). Програма організована у співпраці з Інсбруцьким університетом і ось що розповідає про неї Мартін Сенн, завідувач кафедри політології:

"Цифровізація має глибокий вплив на практику міжнародних відносин та практику академічних досліджень. Програма "Цифрові міжнародні відносини" (DIA) надає студентам конкурентну перевагу в цій цифровій трансформації, надаючи їм глибоке розуміння природи та впливу цифровізації в різних сферах міжнародних відносин, а також найсучаснішу підготовку з цифрових інструментів, методів та даних".

Замість висновку

Класична дипломатія вміла чекати. Чекати потрібного моменту, чекати аудієнції, чекати підписання документів, чекати офіційних підтверджень. Цифрова дипломатія відбувається миттєво, в режимі реального часу, на очах у мільйонів і без посередників. Але й без права на помилку.

Україна показала, що здатна в цьому просторі не лише вчитися, а й ставати трендсеттером і перемагати. Навіть коли проти тебе ядерна держава зі столітнім досвідом у пропаганді та дезінформації. А все тому, що секрет не в технологіях самих по собі. Секрет - у справжності, у готовності говорити правду в обличчя мільйонам людей навіть тоді, коли це найважче.

Сер Вінстон Черчилль казав, що дипломатія – це мистецтво говорити правду так, щоб не ображалися. Володимир Зеленський додав до цього визначення ще один вимір: говорити правду так, щоб тебе почув увесь світ. Навіть якщо ти стоїш один на вулиці зі смартфоном у руці.