УКР
9973 відвідувача онлайн
На окупованій Луганщині в місті Суходольськ Сили оборони уразили великий склад боєприпасів, - соцмережі. ВIДЕО
Вночі 7 липня на окупованій Луганщині відбувся потужний вибух та детонація значної кількості боєприпасів росіян.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляють місцеві пабліки.
Зазначається, що в місті Суходольськ Луганської області відбувся потужний вибух та детонація боєприпасів. Знищено значну кількість боєприпасів.
Топ коментарі
Слава ЗСУ!
Хватить бавитись з ними ітак багато людей померло через них
а молодых (если школьники) еще можна перевоспитать - просто рассказав им всю правду
"Прорадянська людина небезпечніша, ніж радянська
Тому що не прикидається порядною.
Радянська людина могла бути щиро переконана в тому, що масових репресій у 30-ті роки не було. Що Катинь - діло рук вермахту, а не радянських розстрільних команд. Що каральна психіатрія - це наклепи Заходу. Що компартія щиро будує державу загального процвітання.
Врешті-решт, що ми хочемо від радянського обивателя? Затиснутого між роботою та домівкою, між чергою за гарнітуром та спробою дістати продуктовий дефіцит? Інформаційна залізна завіса була щільна й застила будь-яку альтернативну картину світу. Навколишня реальність була вибудована до його народження, система пропаганди відлагоджена задовго до того, як він почав перейматися якимись запитаннями. У нього просто не було іншої реальності, крім тієї, в якій він існував. Але щойно герметичний купол взявся тріщинами - Радянський Союз почав розповзатися по швах.
Пострадянська людина, що ностальгує за СРСР, - це явище геть іншого ґатунку.
Бо в багажі нового обивателя - дев'яності роки. Час, коли відкривалися архіви. Коли з'являлися інтерв'ю дисидентів. Коли було оприлюднено інформацію про масштаби репресій. Коли жодних ілюзій щодо радянської системи придушення інакодумців вже не лишилося.
Пострадянській людині навіть не доводилося шукати інформацію про ту систему, що була вибудована в СРСР. У дев'яності ці дані стали мейнстримом - вони лунали з усіх екранів і з усіх газетних шпальт. Вони були головним змістом виборчих кампаній і нового порядку денного.
Радянська людина могла виправдовувати радянський лад через незнання. Але пострадянський прибічник СРСР робить це свідомо. Радянська людина заперечувала звинувачення на адресу режиму, тому що могла в них не вірити. Пострадянська - виступає у ролі адвоката диявола.
Пострадянський обиватель уже не може послатися на те, що чогось не знає. Що йому недоступні дані про реальні масштаби. Навпаки, він про це знає, але ховається за лукаве "зате". "Зате космічні кораблі". "Зате всі боялись". "Зате стабільність".
Усі його "зате" - це тільки спроба виправдати персональним комфортом репресії проти інших. Він переконав себе, що йому особисто було затишно у старій реальності - і він без тіні сумнівів готовий виміняти її на долі інших. Цинізм замість наївності. Підлість замість незнання.
Пострадянський прорадянський - це той, хто свідомо відмовився від правди. Той, хто добровільно вдів на себе шори. Той, хто ладен виносити в одну частину рівняння персональний комфорт, а в іншу - долі всіх інших.
І якщо це не підлість, то що таке підлість?
Джерело:
Рассматривая себя, своё бытие и уровень своих жизненных достижений, лох расставляет акценты - что в жизни играет первостепенную роль, что просто важно, а что менее важно или неважно вовсе. И у каждого-то лоха главным оказывается то, чем он может хоть немного похвастать; та сфера, в которой у него наблюдаются хоть какие-то положительные показатели, пусть даже и мнимые. По этой причине лохи чрезвычайно любят слово «зато». Данное словечко позволяет лоху задвинуть на задний план те области жизни, в которых его успехи, мягко говоря, скромны, и выдвинуть на передний план что-то более приглядное, противопоставляя его первому.
Не маючи нічого видатного, російський лох каже "А зато у нас армія вторая в міре! А вообще на самом дєлє она пєрвая, потому что у амеріканцев только дєнєг много, воєвать оні нє умеют і боятся. Ето же ми Гітлєра і Наполєона одолелі, а оні только из Афганістана і Вьєтнама убєгалі, во!", отже знаходить втіху в тому, що є представником "велікой націі", громадянином "могущєствєнной Россіі, которую нікто нікогда нє ставіл на колєні". Тобто "причащається" до можливостей і статусу росії. Це вигідно: зусиль не докладав, але відчуваєш себе "вєлікім". І відтоді будь-який напад на росію сприймається лохом як напад особисто на нього. А далі вмикається механізм, який дуже гарно описав автор книги. Твердолобість і агресія росіян є результатами його роботи. Там же і пояснено, чому ви ніколи їх не переконаєте.
Є одна з головних відмінностей між радянським любителем СРСР і пострадянським, яку рідко беруть до уваги, але саме вона робить ******* росію небезпечнішу за СРСР. Якщо совєцькі люди були обмежені "залізною завісою" і під постійним величезним тиском пропаганди, то ******* "расєянє", маючи свободу пересування і вільний доступ до інформації, добровільно обрали віру в брехню. Їх неможливо звільнити, як тих гномів з "Останньої битви" Клайва Стейплза Льюїса: їм добре у своїй внутрішній в'язниці.
Щастя привалило, курви луганські.
Лахи збирайте і валіть до скрЄпної, до "свАиХ людей".
Люблю таке.
"Реве, лютує Візантія,
Руками берег достає;
Достала, зикнула, встає -
І на ножах в крові німіє.
Скутар, мов пекло те, палає,
Через базари кров тече,
Босфор широкий доливає.
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливе літає.
Ніхто на світі не втече!
Огонь запеклих не пече".
(Шевченко "Гамалія")