Воїни, що лікуються за кордоном, стикаються з додатковими перешкодами в отриманні виплат за поранення, - юристка Лісова
Про це в коментарі Цензор.НЕТ розповіла адвокатка, секретар Комітету ради адвокатів Київської області по захисту прав УБД Наталя Лісова.
Труднощі виникають з доведенням перебування воїна чи воячки на стаціонарному лікуванні.
"Наприклад, ми отримуємо медичні документи з Німеччини. Вони не такої форми, як тут, в Україні. звісно. Німці зовсім по-іншому описують і у них зовсім по-іншому визначено поняття стаціонарного лікування. Виникає теж проблема, коли ми приносимо у військову частину нотаріально засвідчений переклад виписки з медичного закладу з Німеччини. У військовій частині виникає питання: "А де тут написано, що це стаціонарне лікування?, - пояснює Лісова.
У Німеччині є такий варіант, як сестринський нагляд. Тобто, коли людина перебуває не безпосередньо в лікарні, а біля лікарні у хоспісі під цілодобовим сестринським наглядом або на діалізі, або проходить підготовку до оперативного втручання. Тобто, фактично, він стаціонарний в розумінні нашого законодавства. Але у німців це по-іншому називається, і тоді виходить, що у воїна немає підстави на отримання додаткової винагороди, хоча він знаходиться в стаціонарних умовах.
І якщо людина перебуває за кордоном більше чотирьох місяців поспіль на лікуванні, тоді виникає друга проблема - проходження ВЛК, яке повинно підтвердити потребу здійснення тривалого лікування більше, ніж чотири місяці поспіль. Військова частина без ВЛК припиняє виплату не тільки додаткової винагороди, але і грошового забезпечення.
Законом передбачено, що ВЛК може бути проведено дистанційно, і тим не менше у мене є у практиці випадки, коли медичний заклад Німеччини дав довідку, що захисник лежить з дуже сильним пораненням, його готують до наступного оперативного втручання. А в Україні ВЛК виносить рішення, що він не потребує довготривалого лікування. І ми стоїмо перед такою ситуацією, що він майже не пересувається сам, ВЛК винесло таке рішення, нам потрібно його транспортувати з Німеччини у в/ч тільки для того, щоб там сказали: "Та ні, їдь назад, лікуйся". У мене була не одна така справа, де ми і ВЛК ми через суд оскаржували, і рішення військових частин про зупинення виплат – також".
Юристка вважає, що міжвідомча взаємодія могла б зарадити ситуації. МОН і МОЗ мали б зробили певний уніфікований акт і передбачили, яким чином у нас враховуються медичні висновки з тієї самої Німеччини.
"Наказ Міністерства оборони №260 містить дуже дивну і абсолютно неконституційну норму, яка передбачає, що у випадку безперервного перебування військовослужбовця більше ніж 4 місяці, якщо немає відповідного висновку ВЛК про потребу в довготривалому лікуванні, то військова частина має право зупинити нарахування грошового забезпечення.
Ви або його звільняєте і тоді не платите, або ви платите. Уявляєте таку ситуацію в цивільному житті, якби ви були найманими працівниками? Поранений військовослужбовець стає заручником ситуації, коли він сам не може піти на ВЛК – тобто не може записатися в додатку "Хелсі" на ВЛК. На ВЛК його направляє лікуючий лікар. А якщо він перебуває в Німеччині, то лікуючий лікар його там не може направити на ВЛК, тому що це суто українське внутрішнє законодавство.
А за 402-м Наказом Міністерства оборони, яке регулює порядок проведення ВЛК, чітко передбачено, що у випадку визначення потреби у довготривалому лікуванні більше ніж 4 місяці, направляє на ВЛК або начальник відділу, в якому перебуває він на лікуванні, або профільний лікар, який лікує бійця".
Цю неузгодженість для тих, хто за кордоном, досі не врегулювали. Хоча суди стають на сторону військовослужбовців і навіть при відсутності висновку ВЛК говорять, що 100 тисяч має бути виплачено. Командири мають право направляти, але не завжди це роблять, констатує Лісова.
Читайте повну статтю "Бюрократія чи байдужість: Чому тисячі поранених воїнів змушені вибивати виплати за поранення?"
