Реєстр випадків домашнього насильства суперечить міжнародним стандартам, - уповноважена з гендерних питань Левченко

Закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Однак існування цього реєстру несе дуже багато загроз для постраждалих і тих, хто повідомив про насильство.

Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це в ефірі "Громадське радіо" розповіла урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Читайте також на "Цензор.НЕТ": Нацполіція відтепер має механізми, щоб тимчасово припинити домашнє насильство, - уповноважена з гендерних питань Левченко

"Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі ще навіть не створено. Крім того, для його створення потрібно створити державне підприємство, яке буде займатися його веденням", - говорить Левченко.

Вона нагадує, що до реєстру має бути внесена інформація про персональні дані постраждалого та кривдника, умови випадку насильства, дії, які були вчинені для запобігання та захисту, а також дані про особу, яка повідомила про випадок насильства.

"Реєстр має бути конфіденційним, тобто до нього має доступ лише певне коло осіб, але це коло дуже широке. І це питання конфіденційності є неоднозначним, бо особа, яка має доступ, може бути сусідкою, комусь про це розповість, і ось - про це вже всі знають. І якщо, припустимо, кривдник дізнається про особу, яка повідомила про факт насильства в сім'ї, це ставить під загрозу життя цієї людини, тому що кривдник буде мстити", - говорить Левченко.

Державний уповноважений каже, що це особливо критично для невеликих міст і сіл, де всі всіх знають.

"Тому, фактично, ми маємо подальшу стигматизацію постраждалих, небезпеку розголосу інформації про них, яка потім буде дуже довго відбиватися на їхній долі, особливо, якщо йдеться про сільську місцевість, районні центри або невеликі міста, де люди знають один одного. Після цього роботодавці можуть безпідставно відмовляти людям в отриманні роботи, тому ми можемо говорити про потенційну дискримінацію таких осіб", - додала Левченко.

Ще одним моментом, який може бути проблемним у процесі реалізації закону, на думку Левченко, можуть стати бюрократичні процедури.

"Усі, хто на місцевому рівні відповідальні за протидію домашньому насильству, тільки й займатимуться цим реєстром: пересилатимуть інформацію з однієї структури в іншу, заповнюватимуть щось тощо. І замість реальної допомоги постраждалим ми отримаємо зменшення кількості звернень до державних структур, у правоохоронні органи, тому що сьогодні умовою отримання допомоги є занесення інформації про постраждалих в єдиний реєстр", - коментує Левченко.

Вона вважає такий реєстр недоцільним, оскільки він спрямований не на поліпшення допомоги постраждалим, а є витрачанням сил і засобів, а також суперечить міжнародним стандартам.

"Так, Стамбульська конвенція говорить про необхідність збору даних, але йдеться про загальні дані, а не про персональні дані постраждалих", - підсумувала Левченко.

Автор: Наталя Джума