УКР
5330 відвідувачів онлайн
Порошенко звільнив Цеголка з посади прес-секретаря президента
Президент України Петро Порошенко звільнив Святослава Цеголка з посади прес-секретаря глави української держави.
Як передає Цензор.НЕТ, про це йдеться в указі №265 / 2019 оприлюдненому на сайті президента в п'ятницю ввечері.
"Звільнити Цеголка Святослава Петровича з посади прес-секретаря президента України", - сказано в документі.
Топ коментарі
УВОЛИШЬ?
порохомпыльюТех тоже волновали подобньіе вопросьі.
не переживай - для тебя индивидуально зарезервировано...
Неее, Цэ-голка, так не получиться. В каке измазавшись, хорошо пахнуть уже не будешь.
Ты стал нэдоторканным. Тебе нужна пробитая миска.
https://www.youtube.com/watch?v=nhb31X-hAmI
Мародёрство (от https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA фр. maraudeur «https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C грабитель », от marauder «грабить») - https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5 военное преступление , суть которого, согласно https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE уголовному законодательству https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0 Союза ССР , заключалась в тайном или открытом https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5 хищении на https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5_%D1%81%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F поле сражения (в том числе - в районах, подвергнутых https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0 бомбардировкам и https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BB&action=edit&redlink=1 обстрелам ) вещей, находящихся при убитых и раненых https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B0%D1%89%D0%B8%D0%B9 военнослужащих или https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%BE&action=edit&redlink=1 гражданских лицах .
Под мародёрством также понимается похищение вещей у раненых во время https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F эвакуации https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%91%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE#cite_note-ros_2001-1 [1] . В международном праве понятие мародёрства рассматривается более широко и включает в себя также ограбление жителей неприятельской территории. Мародёрство часто сопровождается актами насилия.
альо! а у кацапів коли підете прощення вимолювати?
Приведу аналогичный пример, хоть немного из другой "области:
"Одбувши весілля, Марко Павлович поїхав до Києва й вистарався на священика. Він заїхав до благочинного й разом з благочинним поїхав у Вільшаницю, щоб вступити на парафію. Благочинний покликав старосту і звелів одімкнути дім священика й оповісти громаді, що другого дня в неділю буде правити службу новий священик.
- Я не маю права одмикати дома,- сказав староста,- бо то дім не громадський, а покійного батюшки. Його син Харитін позамикав хати, ще й печатки поприкладав.
- А де ж буде жити ваш новий священик? - спитав благочинний.
- Де схотять, там і житимуть,- сказав понуро староста.
- То нехай громада дасть йому кватиру,- сказав благочинний.
- Не ми обібрали собі цього священика, не ми будемо й кватиру йому давати,- сказав староста.
- Громада обібрала за священика сина покійного панотця, Харитона, й хоче, щоб він був у Вільшаниці священиком.
- Коли ж владика прислав вам другого священика! - сказав благочинний.
- Коли владика прислав його, то нехай владика й кватиру йому дає,- одрізав староста. Балабуха стояв ні в сих ні в тих. Він не сподівався такої притичини, щоб йому довелось мати тяганину з громадою.
- Вже, старосто, як громада схоче, а нового священика нехай приймає,- доводив своє благочинний.
- Ба, не приймемо! Не ми обирали, не нам його й приймати,- знов одрізав староста.
- Але ж новий священик буде в вашій церкві службу божу правити,- сказав благочинний,- він буде в вас за священика.
- Нехай правлять: то боже діло, а громада кватири не дасть,- сказав староста. Благочинний з Балабухою заїхали на ніч до дяка й там переночували. Другого дня вони пішли до церкви, й Балабуха одслужив службу божу. Щоб сподобатись громаді, він служив помаленьку, по-київському, по-монастирському, держав людей в церкві довго, бив поклони, знімав руки та очі до неба, падав навколішки, а в кінці служби вийшов говорити проповідь. Проповідь була довга на давній, церковній слов'янській мові, пересипана текстами й такими словами, як: понеже, поколику, потолику. Чесна громада слухала, слухала й нічогісінько не втямила. Балабуха говорив голосно, дуже жалібним голосом. Деякі баби трохи розжалобились од того смутного тона й почали голосно зітхати. Але Балабуха заговорився, й од старого академічного звичаю з його язика почали зриватись латинські слова. Громада очі витріщила. Балабуха схаменувся, що він говорить не в академії, а в сільській церкві перед мужиками, й вдержав язика... Служба скінчилась. Народ вийшов з церкви й почав говорити про нового священика.
- Та й довго ж держить цей піп у церкві. Вже, мабуть, і обід перестояв! - гомоніли баби.
- Що то пак він говорив? Чи про панщину, чи про щось боже? - гомоніли люди.
- Ат, верз щось таке, що й купи не держиться; ще й на кінці закувікав! - говорив титар.
- Бог з ним, з цим непроханим попом. Нехай собі їде, звідкіль приїхав!
Громада зібралась коло церкви. Вийшов благочинний і почав вмовляти, щоб громада прийняла нового священика й дала йому кватиру або сплатила дом старого священика.
- Не хочемо, батюшко! Й кватири не дамо, й не сплатимо грунту покійного батюшки,- загомоніла громада,- ми будемо таки домагатись у владики, щоб Харитін був в нас за священика.
- Про мене,- як хочете, а я не маю права змінити, що постановив владика,- сказав благочинний,- новий священик зостанеться в вас на парафії.
- Воля ваша! Нехай зостається, але ми не будемо давати йому помочі. Благочинний вговорював, вмовляв громаду й нічого не вдіяв. Балабуха зостався до котрого часу в дяковій хаті й пересвідчивсь, що йому приходиться погано. Він хрестив, ховав, вінчав, а люди або не платили йому нічого, або платили мало, а декотрі навіть носили хрестити дітей до сусідніх священиків. Громада знов нарядила посланців в Київ до владики просити за Харитона Моссаковського.
Тим часом Балабуха привіз у Вільшаницю й свою жінку. Олеся вбралась у сукню, пішла до церкви й стала поперед усіх людей перед іконостасом, а не в бабинці, де ставали старі матушки з дочками. Громада загула:
- Що це воно за пані! Прийшла простоволоса, неначе дівка. Чи надула спідниці, чи намостила обручів під сукню, що така товста; й не поважає громади, й господа зневажає: виперлась поперед усіх людей перед самі царські врата, мабуть, щоб піп на неї дивився, а вона на попа!
- Ми поламаємо на їй ті обручі! - загула громада.
- Це якась чи панія, чи полька, чи, може, якась невіра!
Балабуха крутився, крутився й нічого не вдіяв. Вже він і титаря загоджував, і дідів загоджував, й говорив проповіді, котрих ніхто не розумів,- і все нічого не помогло. Громада стала гопки проти його. Люди не цілували його в руку, обминали на вулиці, а що за все гірше - не давали йому грошей. Олеся пожила з тиждень на черствім хлібі в дяковій хаті й поїхала в Хохітву до батька. Балабуха побачив, що в його руках і ключі од церкви, й ризи, і кропило, й кадило, та тільки не було чого їсти, йому доводилось або голодати, або шукати іншої парафії.
Тому коли я вчора прочитала таку страшно вумку думку зе-радників (шоб ви сказилися) про найняття кадрових агентств для пошуку голів ОДА ... А зебілки форумні ще захлинатися почали: вау, як суперово ... Ідіоти.
Прикиньте - кого і коли зелепуха має подавати на міністра закордонних справ ... на голову СБУ
Чи ВР, яка тепер є в зовсім іншому стані (бо треба місяць колотитися за коаліцію, хоча б протягнути час) - голосуватиме за тих зе-фриків ...
Ви ж уже побачили, як загнана під плінтус гідра піднімає голову.
Подружка вернулася з України (зовсім трошки побула, ще не про все детально змогли поговорити, є речі ...), не казатиму місто - там виступали таварісчі на Закон про Мову, не наравицця. То вона розтовкла сильно альтернативно обдарованим (читати - обділеним долею) - як тут. Затихли і подякували за тлумачення.
Мені ухвалило начальство відпустку, але я не поспішаю брати квиток.
Дивитимусь, до чого докерують "нові пики".
Про армію не знаю що думати ... Тут народ пише, що подають рапорти ... Треба у своїх знайомих хлопців попитати, бо після виборів якось не виходило, я приходила в пам*ять, та й вони в шоці.
Аут.
P.S. Христя прилітала, про конференцію для України говорила (влітку в Торонто, країни-донори + реформи) ... А я не впевнена, що то відбудеться.
Наші на автоматі (бо ми в мерію за три місяці до заходу заявку подаємо) таки проводять Ходу Вишиванок цієї неділі, з прес-релізом у мене не склалося ... Я не піду. Вперше свідомо (минулого року валялася хвора - поважна причина).
З машини жовто-синю наклейку так і не зняла, хоча зі злості хотіла ... Люди, певно, з жалості - пропускають ... Незважаючи на цих дебілів, я залишаюся українкою.
В четвер була на роботі у нашій житомирській льняній вишиванці, вона - чудова і мені дуже личить ... Один з колег аж рукава мацав ... C'est très beau ! Я, правда, їм все конкретно пояснила - то більше не питають ... А то така ганьба була: ну, як - ти задоволена виборами ???
І так, знаєте, =с издевкой= ...
Мусила геть пальцем біля скроні покрутити і сказати, що то - шматок ідіота.
Тримаймося.
На новому місці праці у нас достатньо європейців, але й решти інтернаціоналу вистачає. Всі пречудово знають ситуацію, московофільських настроїв мені ніхто і не думає демонструвати.
У нас спочатку французька, тому у мене колеги, як правило, франкофони.
Ми тут і про футбол з хлопцями вже говорили, і про бокс ...
Як це мені знайоме... "Я хачу, чтобы у меня везде Рассея была...". (Бабця в Києві живе...),