Суд поновив Ройтбурда на посаді директора Одеського художнього музею
Звільнення українського художника Олександра Ройтбурда з посади директора Одеського художнього музею 4 вересня 2019 року було незаконним.
Таке рішення ухвалив суддя Приморського районного суду Одеси Денис Донцов, передає Цензор.НЕТ із посиланням на Радіо Свобода.
"Позовну вимогу задовольнити частково – визнати незаконним і скасувати рішення обласної ради. Часткове задоволення пов’язане із тим, що позивач продовжував виконувати свої обов’язки", – наголосив суддя.
"Я не хочу війн із обласною радою, я хочу, щоб воно (рішення. – Ред.) стало підставою для встановлення нормальних робочих відносин", – заявив Ройтбурд після оголошення рішення.
Судове засідання неодноразово переносили через неявку представників юридичного управління обласної ради. На засідання 10 лютого обласна рада відправила заступника начальника юридичного управління облради Олександра Сосніна.
Рішення про звільнення Ройтбурда з посади директора музею було ухвалене голосуванням Одеської обласної ради, проте художник продовжував фактично виконувати свої обов’язки. Він також одразу заявив, що оскаржуватиме звільнення в суді та назвав його "реваншем ідіотизму". Обласна державна адміністрація також не стала розривати контракт із художником. У жовтні 2019 року міністерство культури, молоді та спорту назвало рішення про звільнення безпідставним.
Художника звільнили з другої спроби – перша відбулася ще 16 серпня 2019 року. Тоді питання внесли в попередній порядок денний, але пізніше його звідти прибрали.
Ройтбурд переміг у конкурсі на посаду директора Одеського художнього музею 6 грудня 2017 року. 19 березня 2018 року голова облдержадміністрації підписав п’ятирічний контракт із Ройтбурдом, призначивши його директором музею.
Привет, Вова. Так получилось, что я - Гражданка Страны, которую Ты сейчас возглавляет ... Я не голосовала за тебя, Вова.
Я не голосовала за твою партию. Но тебе придется считаться со мной и миллионами таких, как я. Знаешь, почему?
Потому что когда тебе было 18, ты выбирал торговать собой. А когда мне было 18 - я выбрала Украину.
Я выбрала бороться за нее на Майдане, а впоследствии - и на войне.
Вова, пока ты скакал по сцене - мы прятались от пуль беркутни.
Пока ты ослепительно улыбался на корпоративах - мы сидели в окопах под «градом».
Пока ты выводил бабки в оффшоры - мы воспитывали молодежь, плели маскситкы, закупали волонтерку, дежурили в госпиталях и жертвовали собой.
За эти 6 лет погибло около 15 000 человек.
Знаешь, Вова, две трети погибших - моложе тебя. Ты развлекался - они умирали.
А знаешь, почти у каждого из них еще могли быть дети. Тысячи нерожденных детей, Вова. Гениев. Писателей. Изобретателей. Художников. Просто людей Вова. Ты-ся-чи.
И знаешь, когда ты из теплого кабинета рассказываешь о «посередине» и об отводах войск - ты продолжаешь убивать их, Вова.
Ты устроил концерт «квартала» на кладбище, ты это понимаешь?
А знаешь, что еще?
Ты забыл, что это военное кладбище.
И все, у кого в памяти живые сотни погибших - умеют управляться ... В отличие от тебя, Вова.
А еще, знаешь ... Нам нечего терять, кроме Украины.
Поэтому мы будем сражаться до последнего вздоха и последней капли крови. И после смерти мы будем приходить к тебе, Владимир Зеленский, во сне.
# Невидводьвийська, Вова. Потому # я обираю войну. И таких, как я - миллионы. Думай, Вова. Думай..Тe
Yulia Arefeva
може все таки к психиатору? фрейдизм какой то чистой воды
он так видит
(с)
https://life.pravda.com.ua/projects/independence25/2016/08/24/217033/
https://www.facenews.ua/columns/2019/330116/