Скупчення людей на богослужіннях - найнебезпечніше, що може бути сьогодні, - Зеленський
Президент України Володимир Зеленський заявив, що великі скупчення людей на богослужіннях дуже небезпечні, оскільки це прямий спосіб зараження коронавірусною інфекцією.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресслужбу Офісу Президента України.
На традиційній нараді з протидії поширенню COVID-19 було зазначено, що перед Великодніми святами можуть виникати провокації із закликами порушувати карантинні заходи, а також безпекові заходи.
"Скупчення людей на свята, на богослужіннях – сьогодні найнебезпечніше, що може бути. Поцілунки, причащання, перебування поруч. Це прямий спосіб зараження. І кожен має бути свідомий того, що відповідає не лише за себе, а й за здоров’я та життя своїх близьких, родичів та людей навколо", – зазначив Зеленський.
не цурайся його!
Oчередная малява от Ермака.
Украинцы, кто вами вообще правит ?
та можно,думаю никто возражать не станет..
попробуйте пластилин,если тоже нет - то я хз...
Ви кажете, мовляв, ніколи у житті
Не ждали, що пройдуть свята на самоті?
Не вийти між людей в новенькому вбранні.
Не з'їхатись рідні на довгі вихідні.
Не з'їсти шашлика, не випити гуртом -
Ні радісних обійм, ні жартів за столом.
Не вибратися в ліс, у місто чи село,
До церкви, врешті-решт - коли таке було?
Коли таке було? А навіть на Різдво!
Де сіно у хліві було лише для двох.
Або, коли в Христа засяяло лице -
Лиш троє на горі дивилися на це.
І навіть на ослі у натовпі осанн -
Між сотнями людей Ти можеш бути Сам.
Ти можеш бути Сам у маренні душі,
Як друзів зморить сон в саду на спориші.
Як вимовить в пітьмі, ховаючись в рядно,
Найвідданіший з них: "Я з Ним не заодно..."
В пустелі, на горі, прибитий до хреста -
Він був на самоті! А нам тепер - свята.
А нам тепер свята - ковбаси, пиріжки...
Від Пасхи до Різдва проносяться роки.
Міняються часи, а ми - які й були:
Не бачимо Христа за криками хвали.
Фарбуємо яйце і святимо хліби -
Нікуди не втекти від ситої юрби...
А тут прийшли свята, і раптом - ти один!
Роз'єднує людей всесвітній карантин.
Самотні йдуть жінки до гробу на зорі.
Самотні уночі без риби рибарі.
Самотня і пуста дорога в Еммаус.
Та тут мандрівникам являється Ісус!
І в горницю сумну, здолавши опір стін,
Являється Господь у їхній карантин!
А може, це наш шанс - хоча би раз в житті
Побути на свята з Христом на самоті?
Прийми цю тишу в дар, мовчи і говори.
Він виведе тебе за мури і двори.
До тої висоти, з якої видно храм.
До тої, де душа відкрита всім вітрам.
Де все таке дрібне - сири і балики,
А радість - прямо тут, на відстані руки.
І перш ніж Він Себе від тебе вознесе,
Від щастя не забудь вклонитися за все.
За кожен Божий день у ясності святій,
За тишу молитов, безлюдність літургій.
А раптом це таки полюбиться тобі -
І більше не підеш до ситої юрби?
Не кожен має дар - пізнати цю мету:
Ділити із Творцем вселенську самоту...