Україна відзначає День матері
В Україні сьогодні відзначають День матері.
Як повідомляє Цензор.НЕТ, свято встановлене указом президента від 10 травня 1999 року і відзначається кожної другої неділі травня. Цього дня вітають матерів і вагітних жінок - майбутніх мам.
Це свято виникло у США. Спочатку це була ідея пацифістів: відзначати цей день як день єдності матерів у боротьбі за мир. Але подібна концепція не здобула широкої підтримки ні в США, ні в інших країнах. У 1907 році американка Анна Джарвіс із Філадельфії у пам'ять про свою матір виступила з ініціативою вшанування матерів. Першим визнав День матері офіційним святом штат Вірджинія у 1910 році. А в 1914 році президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів.
Після завершення Першої світової війни День матері почали святкувати і в деяких європейських країнах.
Наразі День матері відзначається у 85 країнах світу. Українці теж долучилися до його святкування, і сталося це в 1928 році, щоправда, не в Україні, а в Канаді. Ініціатором стала ГО "Союз українок Канади". Наступного року свято відзначалося вже й у Львові. Ініціативу канадських жінок підтримала головний редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисілевська. У 1929 році "Союз українок" зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", "Сокіл" організовували концерти, конференції, фестивалі на території всієї Східної Галичини. Відтоді День матері відзначали дуже широко.
Зі встановленням радянської влади на західноукраїнських землях свято було заборонено. Лише з 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема "Союзу українок", Свято матері повернувся в Україну.
Вы же помните что Вторая мировая закончилась в сентябре 45 года капитуляцией Японии ???
Тепер видали його!
Ця гілка не для цього!
таки правда выходит что в глазки колет это тема про бубочкиных НЕкумовьев НЕродственников НЕ друзей и НЕзнакомых , 73% ??????????????????????
[https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0:Sbornik_zakonov_1938-1956.djvu/178 145 ]22 июня 1941 г. в результате вероломного нападения гитлеровской Германии Советский Союз оказался в состоянии войны с Германией. Своей самоотверженной борьбой вместе с народами стран антигитлеровской коалиции советский народ разгромил гитлеровских агрессоров и освободил народы Европы, в том числе и германский народ, от фашистского порабощения. На Потсдамской конференции 1945 года были определены пути дальнейшего развития Германии, как единого, миролюбивого и демократического государства, и подтверждена необходимость заключения мирного договора с Германией.
Президиум Верховного Совета СССР считает ненормальным, что, хотя со времени прекращения военных действий с Германией прошло около 10 лет, Германия все еще находится в состоянии раскола и не имеет мирного договора, а германский народ продолжает оставаться в неравноправном положении по отношению к другим народам. [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0:Sbornik_zakonov_1938-1956.djvu/179 146 ]
Президиум Верховного Совета СССР констатирует, что политика Соединенных Штатов Америки, Англии и Франции, направленная на ремилитаризацию Западной Германии и ее включение в агрессивные военные группировки, нашедшая свое выражение в лондонском и парижских соглашениях, не позволила достигнуть необходимой договоренности о восстановлении единства Германии на миролюбивых и демократических основах и заключить мирный договор с Германией.
Имея в виду укрепление и развитие дружественных взаимоотношений между Советским Союзом и Германской Демократической Республикой, основанных на признании принципов суверенитета и равноправия, принимая во внимание мнение Правительства Германской Демократической Республики и учитывая интересы населения как Восточной, так и Западной Германии,
Президиум Верховного Совета СССР настоящим Указом объявляет:
1. Состояние войны между Советским Союзом и Германией прекращается и между ними устанавливаются мирные отношения.
2. Все возникшие в связи с войной юридические ограничения в отношении германских граждан, рассматривавшихся в качестве граждан вражеского государства, утрачивают свою силу.
3. Объявление о прекращении состояния войны с Германией не изменяет ее международных обязательств и не затрагивает прав и обязательств Советского Союза, вытекающих из существующих международных соглашений четырех держав, касающихся Германии в целом.
«Ведомости Верховного Совета СССР» 1955 г. № 2
Чужих матерів, як і чужих дітей - не буває...
***
Старушка увядшей рукой
Писала письмо своим детям:
«Мне стыдно, что стала такой,
Такой меня сделало время.
Я стала совсем забывать
События, даже знакомых.
И сил нет заправить кровать,
И сил нет дойти до иконок.
Я стала давно забывать,
Какие нужны мне таблетки.
И вещи по дому терять,
Искать их потом у соседки.
Но помню я каждый ваш шаг,
И первое «мама» я помню,
Как вы приносили собак
И кошек, побитых судьбою.
Я помню задорный ваш смех
И как вы делили игрушки!
Как радовал первый вас снег
И первые ваши веснушки.
Хожу я уже еле как
И трудно уже улыбаться.
Прожить бы еще - даже так,
Хватило бы сил вас дождаться.
Уткнуться увядщей щекой
В волос шелковистую бездну,
И стать снова нужной такой,
Хотя и давно бесполезной…
Простите, родные, меня -
Давно я вам стала обузой.
На сердце по вам лишь тоска
Засела мучительным грузом.
И чувствуя смерти шаги,
Обнять мне так хочется вас,
Прижать к материнской груди
Хотя бы на миг... хоть на час".
Писала старушка письмо
И бережно клала в комод,
Ведь адрес не помнит давно,
Но верила - все же дойдет....
Анна Роуз планувала залишити картину собі через занадто особисту прихильність до роботи. Але коли зробила образ публічним, хвиля позитивного реагування дуже здивувала її. Протягом тижня картина поширилась по всьому американському інтернету, а сама художниця отримала надзвичайно велику кількість позитивних відгуків і повідомлень.
Анна Роуз в своєму блозі висловила сподівання, що її робота допоможе якійсь вагітній матері прийняти правильне рішення і вибрати життя своїй дитині.
сам обійняти і привітать
подякуєм разом... тим бідним Матусям,
які не дочекались живими дітей...
...
https://www.facebook.com/profile.php?id=100036349811771&__cft__[0]=AZU77J-3fPnTq7zsEhKAUmPuPqDiR-niKYEEDb9oD5DL6cgrqs8nz2Am81QZsbSyE74Ka8l_gMntT2ZGHHxLLqOG3clGPVDM93y7WETp-p28Eozlr3qlWT071vsWArf-It_DQk7Ns4DslU658yWxTj8RoD8HMK7kv78HQIWD2fsfz5gtaPw56HVFIIlIqDgn-3s&__tn__=-]C%2CP-y-R Людмила Калинина
з https://www.facebook.com/profile.php?id=100008277014960&__cft__[0]=AZU77J-3fPnTq7zsEhKAUmPuPqDiR-niKYEEDb9oD5DL6cgrqs8nz2Am81QZsbSyE74Ka8l_gMntT2ZGHHxLLqOG3clGPVDM93y7WETp-p28Eozlr3qlWT071vsWArf-It_DQk7Ns4DslU658yWxTj8RoD8HMK7kv78HQIWD2fsfz5gtaPw56HVFIIlIqDgn-3s&__tn__=-]C%2CP-y-R
Lyudmila Kalinina .
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=240328530522139&id=100036349811771&__cft__[0]=AZU77J-3fPnTq7zsEhKAUmPuPqDiR-niKYEEDb9oD5DL6cgrqs8nz2Am81QZsbSyE74Ka8l_gMntT2ZGHHxLLqOG3clGPVDM93y7WETp-p28Eozlr3qlWT071vsWArf-It_DQk7Ns4DslU658yWxTj8RoD8HMK7kv78HQIWD2fsfz5gtaPw56HVFIIlIqDgn-3s&__tn__=%2CO%2CP-y-R 10 год ·
Сьогодні, День Матері. Свято.
Але у мене, одразу думка за тих матерів, які вже ніколи не пригорнуть до себе своїх дітей. Наших з Вами, братів та сестер, загиблих героїв війни на Донбасі....
Чи Ви ж бачили, ті очі, очі мами яка зустрічає свою дитину у труні? Чи Ви чули, той крик, який рве душу та ще довго стоїть у вухах..., та не можеш його забути? Чи Ви тримали у обіймах ці тендітні плечі, з неймовірно важким тягарем втрати своєї дитини, а матері ще жити? Та чи житиме вона, навряд чи. Це буде існування: спогадами, минулим, світлинами, молитвами... Це біль, яка не згасне й через роки. Чи Ви знаєте, як стає зле у середені, коли ти приїжджаєш до них, не на свято, а на похорон Героя, побратима чи посестри? Ридма ридають мужні чьоловіки. Стискають кулаки у без сильній злості, бо не вберегли, повернули лише... тіло! Чи Ви розумієте, що наші, так так всі вони вже наші, матері це наша совість, це наша пам'ять....
День матері. І у мене, мамо чекала, молилась Богу, стояла навколішки і навіть почула страшне:
- Ваша донька, загинула!!!
Та я повернулась. Я поруч. Я жива.
А скільки ж поруч з нами, матерів, які ніколи вже не зможуть зустріти на порозі сина, доньку??? Посивілі волосся, заплакані очі, скорбота у всьому.... і дорога до сина, до його останнього притулку... на кладовище. Та години поруч....Біля своєї дитини.
Пробачте, наші матусі! Пробачте....
Дякуємо!!!!!! І низько вклоняємось перед Вами...
https://www.facebook.com/hashtag/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%B9_%D0%BC%D0%B0%D0%BC%D1%83_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%8F?__cft__[0]=AZU77J-3fPnTq7zsEhKAUmPuPqDiR-niKYEEDb9oD5DL6cgrqs8nz2Am81QZsbSyE74Ka8l_gMntT2ZGHHxLLqOG3clGPVDM93y7WETp-p28Eozlr3qlWT071vsWArf-It_DQk7Ns4DslU658yWxTj8RoD8HMK7kv78HQIWD2fsfz5gtaPw56HVFIIlIqDgn-3s&__tn__=*NK-y-R #Привітай_Маму_Героя