8807 відвідувачів онлайн

Танкову колону окупантів знищено на Чернігівщині, - оперативне командування "Північ"

У Чернігівський області оборонці України знищили танкову колону окупантів, яка проривалася до Києва.

Про це повідомляє оперативне командування "Північ" на своїй сторінці в Фейсбуці, передає Цензор.НЕТ..

"Військові частини та підрозділи оперативного командування "Північ" продовжують успішно виконувати завдання щодо захисту нашої рідної Чернігівської землі від "руських асвабадітєлєй". Цього разу не пощастило танковому підрозділу, який мав на меті безперешкодно пройти через наших оборонців і висунутись в напрямку столиці України.

Після запеклого бою ворог практично був знищений, а танкістам армії окупанта так і не судилося побачити столицю нашої Батьківщини", - йдеться в повідомленні.

Топ коментарі
+27
Не знаю хто написав - не я.

Привіт, світе!
Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраїля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.
Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилатими ракетами, а вона стоїть. Їй звідусіль брязкають довбаними танками, а вона стоїть. Їй прямо кажуть «айм вері сорі енд діплі консьорд, бат…», а вона - «тю, ну як знаєш, я пішов збивати літак». Їй пхають межи очі ядерну кнопку, а вона сміється і мовчки колотить бандерівське смузі.
Світ не дихає, світ панічно скуповує йод, а вона стоїть. З якої такої ця Україна сталі? Що такого було в молоці її матері? Чим таким годують цих воїнів тисячі волонтерських рук?
Знаєш, світе, а ти справді не знаєш. І ми теж, напевно, не знали по-справжньому донині. Не знали, що в нас є така сила. Така міць. І така любов. Завжди була. Просто роками лежала під руїнами совка, руського міра, пір'ям голубів миру і гіллям дерев любові. Лежала й чекала, щоб вибухнути. Вибухнути не страхом. Страх - це те, що нині відчуваєш ти, світе. А ми відчуваємо дещо інше.
Ми відчуваємо лють. За кожну вбиту дитину. За кожну понівечену долю. За кожне спалене місто. За кожну зруйновану мрію. І ця лють дає нам сили.
Ми відчуваємо свободу. Вперше. По-справжньому. Так гостро і сильно. Голу, вразливу і водночас таку потужну свободу. І ця свобода дає нам сили.
Ми відчуваємо любов. Ох, як же ми відчуваємо любов. Коли нема своїх і чужих. Коли всі максимально рідні. Коли мільйони рук методично викладають шлях до перемоги кожен на своєму місці. І ця любов дає нам сили.
Тому, світе, не бійся. Ми на сторожі. І якщо ти раптом соромився запитати, ми скажем самі: так, весна прийде, і вона буде жовто-блакитна. Незалежно від того страшно тобі чи ні💙💛

Нам усе одно хто йде. Всі тут навіки у землі залишаться.
показати весь коментар
13.03.2022 13:42 Відповісти
+9
...іди в сраку кацапський троль!
показати весь коментар
13.03.2022 13:36 Відповісти
+9
жгите все сразу,не давайте им его отвести в тыл и отремонтировать-это не первые дни войны
показати весь коментар
13.03.2022 13:36 Відповісти
Коментувати
Сортувати:
...іди в сраку кацапський троль!
показати весь коментар
13.03.2022 13:36 Відповісти
яка сумна новина......
показати весь коментар
13.03.2022 13:32 Відповісти
жгите все сразу,не давайте им его отвести в тыл и отремонтировать-это не первые дни войны
показати весь коментар
13.03.2022 13:36 Відповісти
...или отвозиить в тыл самим.
Как миниум - скрутить всё, что скручивается.
показати весь коментар
13.03.2022 14:45 Відповісти
Украинский чернозем продолжает удобряться перед посевной. При хозяйском подходе можно извлечь пользу даже от такого никчемного дерьма, как свинорылый кацап.
показати весь коментар
13.03.2022 13:38 Відповісти
Яке з них добриво? Зло і отрута.
показати весь коментар
13.03.2022 13:41 Відповісти
для червей...они их пропустят через себя
показати весь коментар
13.03.2022 14:04 Відповісти
Не знаю хто написав - не я.

Привіт, світе!
Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраїля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.
Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилатими ракетами, а вона стоїть. Їй звідусіль брязкають довбаними танками, а вона стоїть. Їй прямо кажуть «айм вері сорі енд діплі консьорд, бат…», а вона - «тю, ну як знаєш, я пішов збивати літак». Їй пхають межи очі ядерну кнопку, а вона сміється і мовчки колотить бандерівське смузі.
Світ не дихає, світ панічно скуповує йод, а вона стоїть. З якої такої ця Україна сталі? Що такого було в молоці її матері? Чим таким годують цих воїнів тисячі волонтерських рук?
Знаєш, світе, а ти справді не знаєш. І ми теж, напевно, не знали по-справжньому донині. Не знали, що в нас є така сила. Така міць. І така любов. Завжди була. Просто роками лежала під руїнами совка, руського міра, пір'ям голубів миру і гіллям дерев любові. Лежала й чекала, щоб вибухнути. Вибухнути не страхом. Страх - це те, що нині відчуваєш ти, світе. А ми відчуваємо дещо інше.
Ми відчуваємо лють. За кожну вбиту дитину. За кожну понівечену долю. За кожне спалене місто. За кожну зруйновану мрію. І ця лють дає нам сили.
Ми відчуваємо свободу. Вперше. По-справжньому. Так гостро і сильно. Голу, вразливу і водночас таку потужну свободу. І ця свобода дає нам сили.
Ми відчуваємо любов. Ох, як же ми відчуваємо любов. Коли нема своїх і чужих. Коли всі максимально рідні. Коли мільйони рук методично викладають шлях до перемоги кожен на своєму місці. І ця любов дає нам сили.
Тому, світе, не бійся. Ми на сторожі. І якщо ти раптом соромився запитати, ми скажем самі: так, весна прийде, і вона буде жовто-блакитна. Незалежно від того страшно тобі чи ні💙💛

Нам усе одно хто йде. Всі тут навіки у землі залишаться.
показати весь коментар
13.03.2022 13:42 Відповісти
Краще і не скажеш...
показати весь коментар
13.03.2022 13:49 Відповісти
Гарна робота!Так тримати!Бог вам в поміч і на захист!
показати весь коментар
13.03.2022 13:50 Відповісти
Меня очень настораживают такие победные реляции - колонна, подразделение. А можно узнать конкретное количество? Или это - неудобная и сверхсекретная информация, обнародование которой несколько снизит эйфорию от "успеха"? Патриотизм - это и вера в людей.
показати весь коментар
13.03.2022 13:57 Відповісти
З якою ціллю тобі знати кількість?
показати весь коментар
13.03.2022 14:30 Відповісти
Та да, написать можно шо хочеш.
На фото , один танк и тот застрял где то.
показати весь коментар
13.03.2022 14:39 Відповісти
Коли зможуть скажуть, не треба працювати на ворога, най ломлять голову де і скільки перейшло в ЗСУ.
показати весь коментар
13.03.2022 19:32 Відповісти
Спасибі вам, наші золоті захисники. Низький уклін ЗА КОЖНОГО вбитого гада. Бережи, Господи, наших захисників від варварів ХХІ-го століття.
показати весь коментар
13.03.2022 13:57 Відповісти
Припинить вже казати про москалів як о "руських асвабадітєлєй". Це азійська орда оленеводів, а не "руські" перестаньте повторювати їх брехливі "історичні" вброси про "адін на рот".
Цього ніколи не було, вони споконвічні ординські вороги. До Русі ця ординська мерзота не має жодного відношення. Те що москалі "русскіє" було придумано у 1932р. більшовиками. Не повторюйте ту брехню, не повторюйте брехню про те що "Харків перша столиця України".
Насправді окупований москалями-більшовиками Харків, було проголошено окупантами "столицею" коли Київ був і залишався столицею всієї України УНР.
показати весь коментар
13.03.2022 14:44 Відповісти
ДЯКУЄМО БРИГАДАМ !!! ТА МОЛИМОСЬ ЗА ЇХ !!!
показати весь коментар
13.03.2022 21:33 Відповісти