Уперше від початку війни ніч на Сумщині минула тихо, - Живицький

Писали, що всі міста вільні від мордовців. Лише деякі села в окупації, ненадовго.

А їм писали перед війною, що ракети скінчаться, танки згорять, солдатів знищать, не повірили-перевірили...

https://www.facebook.com/hudymenko?__cft__[0]=AZW_35W5Gm1nluwHq7J-pxgOTd7EhcNjOLBDsSuarxj3IIavyEfAbjIyxUr6UZ-k6QfOnBNIB2YHD4o0CXvSNYVereZZ24Ra6alIvnR3xsVsSBxF8zei4bf4LHJ9JSCkkCg&__tn__=-UC%2CP-R Юрій Гудименко

https://www.facebook.com/hudymenko March 25 at 1:23 AM ·

Коли по нам стріляв той ******* Т-72, коли падали міни, коли горіли будинки і летіли осколки, а треба було виходити і працювати - було легко. Справді. Просто така робота, береш і робиш.

Але коли ми закінчили і виходили з Ірпеня, допомагаючи евакуювати декількох мирних мешканців - було важко. Дуже. Не через обстріли - просто психологічно.

Ці люди, яких ми виводили під абсолютно апокаліптичний міст, підірваний з одного боку і заставлений порожніми машинами з іншого, ці люди, що полишали за спиною своє старе життя, свої будинки, світлини, чашки, свою роботу, свої альбоми і папери - все те, що складало їхнє звичне життя, все те, де зараз у вогні нишпорять однотипні, одноразові істоти - ці люди знаходили в собі сили посміхатися.

Крізь втому. Крізь сльози. Крізь абсолютно незрозуміле майбутнє. Посміхалися, залишаючи за спинами ворога, якого ми скоро вб'ємо і спалимо вщент, дотла, до попелу.

Українці.

Я не знаю, що ще і навіщо додати до цього слова.

Вот вам и ответ когда настанет МИР. Он настанет когда последний окупант сдохнет а не когда вы будете устраивать позорные переговоры, мирные планы и отводы войск

Не обманюйте себе, вони перегруповуються, змінили тактику, тепер валять по всьому з важкої артилерії, скоро знов попруть.

Цікаво, пану Живицькому було тихо?
Наші всю ніч насипали десь за Боромлю , та так, шо аж гай шумів...