Головним сержантом 47-ї ОМБр замість Маркуса призначено Аверіна. ФОТО
Віталія Аверіна призначено головним сержантом 47 окремої механізованої бригади ЗСУ.
Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на сторінку бригади у фейсбуці.
"Авер" пішов на війну добровольцем у 2014 році, долучився до лав батальйону "Донбас". Брав участь у боях за Іловайськ, Широкине, Попасну. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом "За мужність" III ступеня", - йдеться у дописі.
Аверін у 47-й ОМБр раніше був головним сержантом одного із підрозділів.
Як раніше повідомляв Цензор.НЕТ, головний сержант 47 ОМБр Валерій Маркус написав заяву про переведення на нижчу посаду за власним бажанням у зв’язку із "систематичним приниженням роботи сержантського корпусу бригади, непорозумінням командуванням бригади важливості морального духу бійців для якісного виконання задач, відсутністю покарання та некомпетентністю осіб вищого офіцерського корпусу бригади".
Знаете, командир бригады Сак, с 15 года воюет...Тогда как Маркус с 16 года, писал книжки, хвалился своими путешествиями. Я не думаю что боевой офицер, не защищал бы свою часть, если бы в этом действительно была нужна.
Те що думає Маркус і що йому не так, знає сам Маркус.
Бригада створювалася на популярності Маркуса, і створювалася вона не для того щоби бути "Вагнером" на Бредлі.
Он просто человек, который побывал на Войне. И решил написать об этом. А потом понял, что легче жить как Хемингуэй, чем как сержант под артобстрелом - трансформация романтики в жизненный опыт, которые в 90% вредят друг другу. Иначе - Взросление под влиянием остатков авантюризма.
Ну и Облом надежд посреди минного поля под прицелом врага. А там шансов меньше чем в лото Забава, особенно в первый раз...
ОК.
ЗСУ
В принципі,з цим впорався.
Але зараз очевидно,що цю людина,
-без освіти
-без необхідного досвіду
-з психічними відхиленнями
-без уявлення про роботу головного сержанта бригади,
-з потягом до публічності й слави,
не можна було лишати на тій посаді.
Хто б міг подумати перед тим,наскільки блогер опуститься?
Видно,добре його обробили.
Обісрав своє командування з Бригади, коли всім говорив просто мовчати - не знаю як це назвати.
Наразі 47 Бригада намагається пробити багатошарову якісну оборону, що ніхто ще в Україні не робив, тому ті командири, про яких кажуть, що вони досвідчені, насправді не мали досвіду таких складних штурмів, ще й без підтримки авіації. Вважаю, що скандали виникли через надскладне завдання й відсутність розуміння, як його виконувати, бо ніхто в Україні, а мабуть й у світі, не знає на практиці, як долати такі масштабні укріплення без підтримки авіації й з дефіцитом снарядів.
Креативність повʼязана зі знищенням колон ворога тут не допоможе. Треба нові підходи, знання, технічні засоби, бо тут не можна сховатись у засідці у посадці й спалити колону бензовозів.
Вибране · 1 д. ·
Якщо вже Валерій Маркус виніс цю ситуацію в публічну площину, чого, на мою скромну думку, не слід було робити - висловлюсь і я. Підкреслю, що все це тільки мої припущення, бо не знаю ситуацію в бригаді зсередини.
Маркуса особисто знаю, але недостатньо - спілкувалися вживу близько години, один раз, ще до вторгнення.
З майором Ш., якого Маркус гостро критикує, не знайома, але від знайомих військових чула про нього хороші відгуки.
Про самого Маркуса мої побратими, які співпрацювали з 47 бригадою, відгукувались стримано-негативно - як про гіпер-самовпевнену людину, яка справді багато знає, але не завжди вміє застосовувати свої знання на практиці.
Що, на мою думку, там могло статися.
1. Маркус створював 47-й бат, який пізніше став бригадою, як власний унікальний стартап-проект (це його слова, не мої). Але він не міг його офіційно очолити, бо не є офіцером. Отже, батальйон очолив добре знайомий йому капітан, вочевидь, однодумець - той самий, який тепер майор і з яким у Маркуса конфлікт. Слід думати, що тоді він не вважав його "аморальним д*генератом". Маркус весь цей час був обличчям батальйону, пізніше бригади, збирав на нього величезні гроші за допомогою соцмереж і явно вважав його "своїм", своїм дітищем.
Підрозділ тим часом неминуче перетворювався з унікального "батальйону Маркуса" на просто підрозділ ЗСУ. Інакше бути не могло. В Україні всі рано чи пізно змирилися з подібними перетвореннями. За поребриком он один не змирився і був зісланий у Білорусь.
2. Як стало широко відомо, нещодавно у 47-ї бригади були серйозні втрати. Такі ситуації зазвичай призводять до конфліктів всередині колективів, загострення протиріч, пошуку винних тощо. "У перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота" (с).
3. Багатьох командирів - на щастя, не всіх - дратують "розпіарені" підлеглі. Так що в ситуації див. пункт 2 міг "вигрести" Маркус - як заслужено, так і ні. Уявіть собі настрій того майора, який як командир вигрібає від вищих командирів через втрати, а Маркус в цей час селфиться з президентом. А Маркус, хай він пробачить мене, якщо помиляюся, повинен зараз відчувати себе як підприємець, у якого на його очах віджимають бізнес-проект, в який він вклав життя і всю душу, і який без нього прозябав би.
4. Частина нашого вкрай токсичного військового і навколовійськового середовища не раз закидала Маркусу найтяжче звинувачення - що він "не бойовий". Хто розуміє, той зрозуміє, що в цій ситуації він піде на все, щоб довести протилежне. От і проситься з пониженням на бойову посаду. В чому-чому, а в боягузстві його не підозрюю.
5. Кожна людина - така, як вона є. І вирішує проблеми тими методами, які їй властиві, бо іншими не матиме шансів. Мій улюблений приклад: знадобилися гроші. Проблема стандартна, але вирішують її всі по-різному, в залежності від власних якостей і навичок. Хтось бере кредит, іноді без жодних шансів його в майбутньому повернути. Хтось іде на важку й небезпечну роботу. Хтось їде на заробітки за кордон. Хтось краде, грабує, влаштовує шахрайську схему тощо.
Маркус - талановитий піарник, "заточений" на роботу з аудиторією. Це йшло в великий плюс, коли він збирав донати для бригади. Це йде тепер в мінус, коли він вирішує свою проблему методами розголосу. З точки зору його інтересів це, безумовно, правильно, тим більше, що може бути, що він постраждав несправедливо. Але в армії, тим більше, в воюючій армії, так не робиться.
Сподіваюся, ця ситуація владнається якнайшвидше, конфлікт буде вичерпано, а Маркус матиме шанс добре проявити себе на полі бою і повернутися з перемогою додому, чого йому від душі бажаю.
Маркус 28.06 прибув на нараду у Генштаб стосовно АПД по наступальної операції 47-ої, там його запросили на 15хв. зустріч до ОП.
Я у ньому тупості не помітив, навіть коли він виписався з "реабілітаційного центру" у Старокостянтинові з записом у медичній книжці - "стан погіршився".
"такої думки всі хто з ним служив" - усі узагальнення хибні.
Слава Україні !
Реакція "структур" є, в бригаді вже тиждень працює комісія.