В міноборони людина з амбіціями та візією потрапляє в оточення полковників похилого віку і втрачає ініціативу, - Гудименко
Одним з найважливіших і найпроблемніших факторів є те, що робота в Міністерстві оборони побудована абсолютно без урахування справжніх стимулів працівників.
Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на матеріал Голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрія Гудименка для Української правди.
Стимули працівників у Міноборони не враховуються
"У одного працівника головним стимулом є отримати нове звання, у іншого – дотягнути до пенсії, у третього створити щось справді інноваційне для країни, у четвертого – просто пересидіти війну в тилу, а не на фронті. Стимули у кожного свої, і це не те що б новина – цим просто треба вміти користуватися. Але в міністерстві оборони найчастіше виходить так, що людина з амбіціями, з візією і внутрішнім ресурсом потрапляє в оточення полковників похилого віку, втрачає ініціативу, потім бажання, потім волю до змін, а потім сама стає полковником", - зазначив очільник антикорупційної ради.
Він додав, що на початку повномасштабного вторгнення, "коли до лав армії прийшли бізнесмени, топменеджери, юристи, логісти, айтішники були сподівання, що вони інкорпоруються у роботу міністерства, замінять старі кадри і внесуть щось нове і сучасне у роботу найважливішого міністерства в часи війни". Однак цей шанс і потенціал було здебільшого втрачено.
"Значна частина того, чим представники міністерства хизуються на міжнародних форумах, створено саме представниками цієї категорії кадрів – відносно молодими, з досвідом у бізнесі або міжнародній діяльності, такими що не мали стосунку до армії до початку повномасштабної війни. Залишається тільки уявляти, наскільки б грандіозними могли бути зміни, якби ця категорія отримала всеосяжну підтримку і захист від прямого чи опосередкованого тиску старих кадрів міністерства. Але цього не сталося", - підкреслив Гудименко.
Працівники міністерства в сфері закупівель знають, що матимуть проблеми, якщо закуплять товар за ціною, яка хоча б на копійку перевищує іншу пропозицію
"Ще одним важливим фактором, який неможливо оминути в розмові про стимули, є фактор зовнішнього тиску, який особливо помітний у сфері закупівель. Якщо формулювати максимально грубо і примітивно, то кадри, які працюють у закупівлях для армії, дуже чітко розуміють, що навряд чи матимуть проблеми через затримки у постачанні, погану якість товарів для армії або просто через відсутність цих постачань. Втім гарантовано матимуть проблеми, якщо закуплять якийсь товар – хоч швабру, хоч снаряд – по ціні, яка хоча б на копійку перевищує іншу пропозицію, навіть якщо дорожчий товар має значну кращу якість, більший функціонал або менший термін поставки", - стверджує Гудименко.
Він наводить у приклад сферу закупівель, "де вже системою стали кейси, в яких контракт укладається за найнижчою ціною, але терміни постачання і якість товару суттєво гірші ніж у конкурентів".
"Причиною цьому є не тільки потенційний скандал в соцмережах чи рознос в кабінеті керівництва. Головним є те, що кожен чиновник у цій сфері знає, що він щодня ходить між Сциллою і Харибдою – звинуваченнях або у спричиненні збитків державі, або у злочинній бездіяльності. Цей загальний дисбаланс стимулів працівників призводить до примітивізації прийняття рішень на всіх рівнях, подальшому роздутті штату, зростання ролі кабінетних інтриг, і як наслідок – до все меншої і меншої ефективності і все більшої і більшої безвідповідальності. Армія з її проблемами і потребами стає надзвичайно далекою і якоюсь нереальною, війна – просто словом, а процес заради результату – процесом заради процесу", - пояснює голова ради при міністерстві.
