Коаліція в Раді є. Важливе голосування за спецконфіскацію це показало, - Бурбак

Это - ситуативное большинство, которое в принципе реально насобирать под голосование необходимых для власти законов - кого деньгами или должностями мотивируют, кого ломают через колено.
Не надо под дурика косить. Просто поцы элементарно боятся потерять корыто. а потом может вдруг и ответственность наступить....

А НФ вместе с Сеней все аутотренингом занимаются, себя уже убедили, а вот с народом не получается.)))

https://www.facebook.com/svyryd.opanasovych?fref=nf Свирид Опанасович https://www.facebook.com/svyryd.opanasovych?fref=nf https://www.facebook.com/svyryd.opanasovych/posts/612948918853464 59 хв. ·

Доброго здоров`я, мої спортивні друзі! Надворі п'ятниця, місяць березень, до начала пляжного сезону всєго нічего. Але все ще достатньо часу, шоб привести свої тіла в прілічну форму, тут главне не лінуватися. Тим, хто планує брати участь у Київському напівмарафоні нагадую - осталося 30 днів, вносим у програму підготовки соответствующі коректіви, але пам'ятаємо - спорт для здоров'я, а не наоборот. Тому мета тренувань в тому, щоб пробігти дистанцію легко й без особого напряга. І щоб на фініші ще було достаточно сил, щоб видержать на своїй шиї медаль, жінку, діток, кумів і случайних прохожих, радующихся твоєму успіху.Наіболєє щасливі люди ті, хто удачно комбінує в повсєднєвной практиці стоїцизм і епукурейство, тому не забуваємо посеред робочого дня балувать себе малєнькімі радостями жизні. Отже, робимо прерву, заварюєм каву або чай і вмощуємося зручненько. Та смотрім, шо у світі коїться.Учора пройшло непоміченими нєсколько пам'ятних дат, про які, однако, варто було б і згадати. Так, например, 25 років тому состоявся всесоюзний референдум "за обновльонний союз". Дідусь пам'ятає з яким наслаждєнієм викреслив тоді в бюлетені слово "Да" залишивши "Нет". І за чверть століття жодного разу про це не пошкодував.Кроме того, вчора було рівно 99 років з дня створення Центральної Ради. На досуге дуже цікаво і корисно перечитувати протоколи засідань ЦР, іноді складається повна ілюзія, шо голоса діпутатов Центральної Ради лунають, як живі, під куполом Верховного Шапіто. От якби взяти і машиною часу перемішати состави ЦР і ВРУ... І знаєте шо? Нічого би не змінилося.В Центральній Раді 1917-го року йшов би епічний срач між Ляшком і Петлюрою, Парасюк би скакав по кріслах, кричав на Винниченка, требуючи максимального репосту, Найєм і Лещенко сривали би покрови з Грушевського, а потом ігнорували би засідання Малої Ради, бо в них дуже важні встречі з послом його цісарського велічества. Юля би буцалася з усіма одновременно і всі одностайно підозрювали би її в якшанні большевиками та Троцьким. А "Зеркало неделі" публікувало би глубокомислєнні статті про хід переговорів з Временним правітєльством щодо автономії України, вбрасуючи нікому нецікаву інсайдерську інфу про розміри собственності Родзянко на Катеринославщині. І всі ці прекрасні люди гуртом блєстяще просрали би УНР бандам Антонова-Овсієнка та Муравйова.Зато якби перемістити Центральну Раду й Генеральний Секретаріат у наш час, то Винниченко, Петлюра, Єфремов, Шульгин і прочі сначала би три дня плакали від щастя, обнімалися й цілувалися. І не вірили би глазам, що Україна знаходиться в такому унікально вигідному геополітичному положенні, коли весь світ за Україну і проти московського сцаря. А не так, як було в їхні часи. Потом би вони по тій же причині тижні два пиячили, а після цього організували би якесь свято Кобзаря, чи роковини битви на Жовтих водах. В ході натхненної державотворчої праці обізатєльно би перегризлися, Винниченко би на прес-конференціях кляв Петлюру, Петлюра би в шоу Шустера красочно іздівався над Винниченком, в результаті уряд очолив би Голубович, которий би скоро був пойман на якомусь крайнє паскудному корупційному діянні.Історичні паралелі завжди недосконалі і дідусь про це добре знає. Але цілком очевидно, що модус вівенді українських політиків за сто років мало змінився. Тим більша відповідальність лягає на небайдужих громадян, які були, є і будуть справжньою рушівною силою Історії. Щоправда, сто років тому тодішні небайдужі громадяни мало усвідомлювали свою роль, наївно сподіваючись, що групка випадкових людей, які зібралися під куполом Педагогічного музею, прийме правильні рішення і поведе Україну до обіцяних сяючих вершин. Зараз у середовищі небайдужих українців наївних людей практично нема. Найяскравішим доказом цьому є волонтерський рух, який уже третій рік спокійно та впевнено снабжає Армію необхідним, долаючи усі, в тому числі і вистроєні хунтою препони. І це вселяє в дідуся надію, що на цей раз профукати історичний шанс нашим політикам ніхто не дозволить, як би вони не старалися.Мірове сообщество тоже строго дивиться на хунту, ожидая від неї продуктивної діяльності в напрямку перетворення України в цивілізовану й економічно заможну державу. Не дождавшись від Києва внятних дєйствій Запад змушений вдаватися до добродушного шантажу, як ми, буває, шантажуємо своїх дітей: "Принесеш погану оцінку - не буде тобі інтернету". Так і Запад строго каже: "не буде вам кредіта МВФ; не буде безвізового режиму". Но Запад строг в меру і як ми своїм дітям врешті-решт дозволяємо інтернет, так і Запад в ітоге уступає: ні Обама, ні Меркель не можуть видержать сповненого докірливих сліз погляду хунти.Благодарна хунта в ответ серйозно супить брови і каже: "Щас всьо здєлаєм. От тільки антикорупційне б'юро сформуємо, судєбну реформу проведемо, Шокіна уволимо, щас... тільки грошима подсобіть". Мірове сообщество і гроші дає, і режим максимального благопріятствованія організовує, а хунта ніяк з місця не зрушить. Мірові лідєри розчаровано вздихають, поглядують з укорізной на годинник, а потом - осуждающе - на хунту. Хунта ж заклопотано копошиться, но до роботи не приступає. І це прекрасно.Ото представте собі, шо стоїть вщерть наповнений пасажирами автобус. Нада їхать, а водітєля нема. І от за кермо гепнувся якийсь дядько, начинає важно натискає педалі, дьоргає за ручку передач, крутить кермо і громко бібкає. Но з місця не рушає. Народ питає: "Шо случилося, чому не їдем?". "Соляри нема...". Западні партньори заливають у бак дізєль і пріветліво махають руками: "В добрий путь". Дядько оп'ять крутить руль, бібікає, но з місця не двигає. Бо він не водітєль. І водити автобуса не вміє. І на самом дєлє - спасіба йому за це. Уявляєте, шо би було, якби він з таким водітєльським мастєрством виїхав на оживльонну трасу?Так шо дід хунті за бездіяльність десь даже вдячний. Представляєте, якби вони начали по-справжньому дєйствувать? Що би вони натворили і скільки дров наламали?... Хунта, відімо і сама добре знає, шо в неї нічого з реформами не получиться, тому й обмежується імітаціонними двіженіями. І в цьому є свій певний плюс - величезна маса пасажирів роздратовано наблюдає за розпачливими рухами хунти, але ж серед тих пасажирів мусять бути хороші водітєлі.Так шо дід вкотре закликає - не соромтеся, дру