УКР
9750 відвідувачів онлайн
Між Києвом і Херсоном курсуватиме швидкісний поїзд "Інтерсіті"
"Укрзалізниця" запускає новий швидкісний поїзд №765 / 766 ("Інтерсіті") сполученням Київ - Херсон / Херсон - Київ.
Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на розклад поїзда, потяг буде курсувати щодня в період з 5 липня по 29 жовтня. Зупинка планується тільки в Миколаєві. Час у дорозі - 7 годин 10 хвилин.
Топ коментарі
Как раз, видел этот состав локомотивной тяги. Второе. Есть сидячие вагоны от "Столичных Экспрессов". Их ничто не мешает сформировать в состав "Интерсити".
В Полтаве много лет так на харьковский поезд меняли.
А потом Полтава-Люботин электрифицировали, т.к. стимул был.
Из Киева он будет ехать все время под тепловозом.
Или в Лазурное.
Можно в Геническ или на Арабатскую стрелку.
Или... - не скажу.
А если в Одессу, - то лучше прямо из Киева.
Куда катится «РЖД»? Труп женщины в тамбуре убрали только на четвертые сутки. В 1987-м убирали за полдня. Якунину неуд за сервис.
Ваш бывший постоянный клиент Федор Пчелкин
Полицейские из сопровождения вашего поезда пили со мной водку всю ночь, потом начали оформлять протокол, забрали у меня все деньги, чтобы не давать этому протоколу ход, и потешно заставили меня съесть его. Побольше бы таких полицейских!
Фабиан Кузнецов-Заливанский
Віктор Даниленко (Київ)
ПРОЕКТИ ЄВРЕЙСЬКОЇ АВТОНОМІЇ В РАДЯНСЬКОМУ КРИМУ
http://ukrlife.org/main/uacrim/conf_hebr.htm
Після поразки визвольних змагань на Україну випало ще одне тяжке випробування - масовий голод (1921 - 1923 рр.). Поряд з Поволжям і Доном, Кримом і Кубанню п'ять степових губерній України (Запорізька, Катери-нославська, Одеська, Миколаївська і Донецька) зазнали цього страшного лиха. Хоча Україна перебувала в дуже тяжкому стані, радянська влада направляла кошти, здобуті від реалізації церковних цінностей, конфіскованих в республіці, на ліквідацію голоду в Поволжі. Одночасно збройні загони червоноармійців насильно забирали в українських селян абсолютно все зерно і фураж, широко застосовуючи при цьому такі репресивні заходи, як публічні розстріли, взяття заручників, "кругові поруки" та ін. Тільки літом 1922 р. Україну було визнано зоною бідування і дозволено допомогу міжнародних організацій. Захід пішов на це - і з гуманістичних міркувань, і з побоювання, що в радянській Росії цілком можливий голодний бунт, який викине за її межі мільйони голодних людей і рознесе по світу епідемії тифу, туберкульозу та ін.
На допомогу тим, хто голодував у Росії і Україні прийшли Американська Адміністрація Допомоги ( АРА), католицька церква, місія Нансена, очолювана відомим полярним дослідником та інші організації. Не стояла осторонь цієї справи і єврейська громадськість. Допомагати голодуючим євреям Росії активно взялася єврейська благочинна організація " Джойнт". Вона виділяла, зокрема, значні кошти на їх земельне облаштування.
Велика сума була обіцяна Росії "Джойнтом" у 1922 р. Відповідно постало питання про розробку під можливі гроші відповідного проекту. Тоді і виникла ідея виділення під єврейську колонізацію малонаселених територій на півдні України і Північному Криму. Авторство цієї ідеї приписують директору російського відділу "Джойнта", відомому агроному і громадському діячу, уродженцю Москви Жозефу Розену. Згідно із зібраними ним даними до революції євреї володіли тут 1 млн. 200 тис. гектарів землі, в т.ч. 208 тисячами в Криму1.
Офіційно ініціювали розгляд цього проекту "у верхах" журналіст А. Брагін і заступник наркома у справах національностей Г. Бройдо, які звернулися з відповідним поданням до політбюро ЦК РКП(б). У грудні 1923 р. рішенням політбюро ЦК РКП(б) була утворена спеціальна комісія під керівництвом заступника голави Раднаркому СРСР А. Цюрупи. Ідею єврейського переселення в Крим підтримали єврейські секції, вбачаючи в цьому шлях до відродження національного життя в рамках попередньої межі осідлості. Одночасно Центральне бюро євсекцій виступило проти уже тоді обговорюваних проектів про створення автономного єврейського поселення в одному з віддалених регіонів азіатської Росії, в т.ч. і на Далекому Сході.
8 лютого на засідання комісії Цюрупи було вирішено створити державний Комітет по земельному облаштуванню трудящих євреїв - Комзет.
Позитивно оцінили кримський проект Л. Троцький, Л.Камєнєв і М. Бухарін. Підтримали його нарком іноземних справ Г. Чичерін, голова ЦВК СРСР М. Калінін, голова ВУЦВК Г. Петровський. Найбільш гарячим прихильником проекту був Ю. Ларін. Виходець із інтелігентної єврейської родини, уродженець Криму, він був одним із організаторів соціал-демократичного руху на півострові. Людина авантюрна, емоційно неврівноважена, Ю. Ларін очевидно захопився проектом.
Були в ідеї єврейської Кримської автономії і противники. Серед них нарком землеробства Російської Федерації А. Смірнов, нарком юстиції України М. Скрипник, а також секретар ЦК КП(б)У Е. Квірінг. Виступаючи на VІІІ Всеукраїнській партійній конференції у травні 1924 р. Е. Квірінг заявив: "Ми не суперечим проти утворення тої чи іншої республіки національної меншости, проте, політичне питання єврейської республіки, спеціяльно зібрать євреїв в одне місце, не витримує ніякісенької критики. Це тхне сіоніським душком"2.
Однак Ю. Ларін і його прихильники діяли рішуче і оперативно. 2 червня 1924 р., фактично за два місяці до офіційного утворення КомЗЕТу, вони провели засідання цього органу і постановили: "В якості районів поселення єврейських трудящих намітити в першу чергу вільні площі, які знаходяться в районі існуючих єврейських колоній на півдні України, а також Північний Крим".
Одночасно ВУЦВК прийняв рішення відновити переміщення на схід СРСР незадіяних трудових ресурсів, в тому числі і безробітного єврейського населення. Однак апологетам кримського проекту таке рішення ВУЦВК було не до вподоби. С. Любарський, керівник планової комісії українського наркомзему і представник "Агро-Джойнта" в Україні, з цього приводу заявив: "Схід нас не влаштовує, він вимагає енергії українця-піонера, а євреям потрібні уже обжиті райони - Україна, Крим, і добре було б ... Крим приєднати до України, так як з українським урядом легше практично вести справу". З переселенням євреїв на Південь України та Крим було чимало проблем. Ситуація складалася таким чином, що корінним землеробам-переселенцям кредитів не давали, а євреї їх мали. Це викликало нерозуміння серед місцевого населення. Негативне ставлення до єврейського переселення висловлювали і кримсько-татарські провідники. Між керівництвом КомЗЕТа і ОЗЕТу, відповідно в особі П. Смідовича і Ю. Ларіна, з одного боку, і головою ЦВК Кримської АРСР Велі Ібрагімова - з іншого, розгорнулась тиха кабінетна війна, яка переходила час від часу в гучні скандали, що потім обговорювалися на сторінках газет і з трибун різних громадських форумів. В. Ібрагімов настоював на пріоритеті репатріації в Крим сотень тисяч татар, які виїхали в Туреччину та інші країни в ХІХ - на початку ХХ ст.
18 січня 1926 р. члени КомЗЕТа звернулися в плітбюро ЦК ВКП(б) з проханням " розв'язати принципово надання достатньо суцільної території для заселення євреями з передбаченням можливості її перетворення в подальшому в автономну область". Політбюро знову створило комісію вже на чолі з М. Калініним і за її поданням 18 березня прийняло постанову: "1) Тримати курс на можливість організації автономної єврейської одиниці при сприятливих результатах переселення".
Далі у постанові йшлося про передачу євреям для сільськогосподарського використання вільних земель у Джанкойському і Євпаторійському повітах Криму і в Приазов'ї.
15 червня 1926 р. президія ЦВК СРСР прийняла постанову, якою схвалювався явно нереальний і пропагандистський за характером план КомЗЕТу про землеоблаштування протягом десяти років 100 тис. єврейських сімей. 30 липня був прийнятий закон, яким переводилися північнокримські земельні угіддя у фонд Всесоюзного комітету з переселення. Проти такого рішення різко виступило кримсько-татарське керівництво. У вересні 1926 р. В. Ібрагімов закликав татар явочним порядком розселятися на пустуючих землях півострова. У відповідь Ю. Ларін звинуватив КримЦВК у захисті куркульських інтересів. На Всесоюзному з'їзді ОЗЕТ 16 листопада 1926 р. він прямо закликав " шляхом організації масових єврейських поселень ... створити в кінцевому підсумку у Північному Криму національну єврейську республіку". Його підтримав, присутній на з'їзді, М. Калінін3.
Партійні заходи давали певні позитивні зрушення в єврейському землевпорядкуванні. На кінець 1925 р. сільським господарством в СРСР займалось понад 100 тис. євреїв. У 1925 - 27 рр. для 14170 єврейських сімей було виділено 325133 га вільних земель.
Кримський проект мав і міжнародний аспект. Його підтримував і пропагував нарком іноземних справ Г. Чичерін, вбачаючи в цьому велику можливість протистояти Англії, позбавити її престижу єдиної захисниці і покровительниці євреїв. Єврейська колонізація Палестини в цей час за своїми темпами в чотири рази відставала від єврейського облаштування в Росії. Більше того, розпочалася еміграція євреїв із Палестини. В 1928 р. звідти в Крим переселились 100 євреїв, які організували там комуну " Воля нова"4. І це при тому, що Рада праці й оборони СРСР визнала недоцільним сприяти переселенню євреїв із Палестини в Крим.
В другій половині 1920-х рр. "Джойнт" вирішив зробити ставку на Росію. 31 грудня 1927 р. "Агро-Джойнт" підписав з радянським урядом новий 3-річний договір, який згодом був продовжений до 1953 р. "Агро-Джойнт" зобов'язався надати уряду СРСР позику в 9 млн. доларів під 5% річних і з 17-річним терміном погашення. Ще більша сума виділялась радянській стороні у вигляді безоплатної фінансової допомоги. Угод а була підтримана президентом США Г. Гувером, банкіром Дж. Рокфеллером.
Сталін був задоволений міжнародними фінансовими ін'єкціями, а ще більше - своєю роллю у загостренні суперечностей між провідними імперіалістичними країнами.
Однак кримський проект більш залежав від внутрішньої політичної й економічної ситуації в країні. Він був похований в умовах згортання непу і утвердження тоталітарної системи. Та й національна структура населення Криму не сприяла його реалізації. Після стількох зусиль і 30 мільйонних фінансових вливань на 1927 р. євреї на півострові становили всього 1% населення. А з сільськогосподарським виробництвом були пов'язані лише 3 тис. євреїв.
В кінці 20-х років у зв'язку з депресією, яка вразила світову економіку, були значно скорочені обсяги фінансування проекту з боку " Агро-Джойнта".
Внутрішні і зовнішні чинники спричинили тиху смерть кримського проекту вже в кінці 20-х років. 28 березня 1928 р. постановою ЦВК СРСР для заселення трудящими-євреями було відведено район Біробіджану на Далекому Сході Російської Федерації. Хоч а мрія про єврейський Крим залишалася жити.
Його ідея була реанімована в період Другої світової війни вже фактично на її завершальному етапі. Від фашизму постраждали багато народів і держав світу. Зазнав величезних страждань і горя, втрат і єврейський народ. В роки Другої світової війни загинуло більше половини євреїв, які проживали в СРСР5. Співчуваючи еврейському народові, світове співтовариство шукало шляхи і можливос
А, и есть 1 дизельпоезд КВСЗ. На западной.
http://izmailvechernii.com.ua/index.php?do=cat&category=obschestvo http://izmailvechernii.com.ua/index.php?newsid=50588
Его запускают на курортный сезон.
Пару лет назад в Железном порту купалась 26 сентября - ЗАМЕЧАТЕЛЬНО теплое море, пустой пляж. Кайф.
А в 2015м году - 8 сентября. Вначале был дождь, а потом - отлично.
Я так считаю: ICE движется со скоростью са. 300 км/час х 7час = 2100 км.
Поправьте, если я где-то не прав.