УКР
11267 відвідувачів онлайн
Старі кадри "Укрзалізниці" блокують транзитні перевезення в інтересах росіян, - Сазонов
Понад 1100 порожніх і навантажених вагонів із транзитними вугіллям і ЗРК, цистерни з транзитними наливними вантажами простоюють на прикордонних станціях.
Про це повідомляє блогер Кирило Сазонов на своїй сторінці в Facebook, передають Українські Новини.За його словами, вагони стоять в очікуванні початку руху кілька тижнів через конфлікт із новими іноземними менеджерами ПАТ "Укрзалізниця" старих співробітників, які перешкоджають транзиту.
"Все, чого хочуть старі кадри, це втриматися в кріслах. І зберегти старі схеми, контролювати закупівлі, розподіл рухомого складу і надання знижок і пільг щодо відстрочення тарифних оплат для кишенькових фірм. Про це, до речі, вже не раз говорив депутат ВР Руслан Сольвар. Він попереджає нових членів правління УЗ про можливість штучно організованого паралічу перевезень транзитних вантажів через саботаж Івана Федорка, який вступив в конфлікт із іноземцями за контроль над УЗ", - пише Кирило Сазонов.
Зокрема, директор із вантажних перевезень і логістики ПАТ "Укрзалізниця" Іван Федорко разом зі своїми російськими партнерами Владиславом Лебедем і Станіславом Лєсніковим лобіюють інтереси російських транспортних компаній.
"Лебідь і Лєсніков, будучи громадянами Російської Федерації, тривалий час перебувають на території сусідньої держави і отримують звідти прямі вказівки щодо дій на УЗ. Обидва мають електронні ключі (пропуски) на підприємство, які передбачено лише для штатних співробітників, і негласно приймають ключові кадрові рішення... Ставленик Лебедя Іван Федорко, використовуючи повноваження директора з вантажних перевезень і логістики УЗ, активно лобіює інтереси великих російських з/д перевізників - "Першої логістичної компанії" і "Другої вантажної компанії в Україні", - зазначає блогер.
Він уточнює, що Федорко також змушує начальників доріг і станцій провозити вантажі його компаній в борг, а вантажовідправників "заганяє працювати саме з цими компаніями - там робота з відстрочкою платежу, знижки".
Як повідомлялося, до правління ПАТ "Укрзалізниця" крім керівника компанії, поляка Войцеха Балчуна, який здобув перемогу на відкритому кадровому конкурсі, увійшли два поляки Марек Залєсни та Ремігіуш Пашкевич, серб Марчек Желько і українець Олександр Бужор.
Топ коментарі
Цвірінчать пташинки. Літають метелики.
Поряд проходить турист перевішаний рюкзаками.
- Добридень, пане. Гарна сьогодні днина, чи не так? - каже вуйко.
- Там хорошо, где нас нет!
- І де ж вас, вражих синів, немає? - зітхає вуйко.
троль карамельный
пшел на отсюда
Единственное средство от жадности и лени
О раскаленных поездах и почти отрезанном от "большой Украины" Мариуполе - в видеоблоге Ярослава Матюшина на ONLINE.UA
Сначала я хотел поговорить о последних перлах госпожи Савченко, нардепа от «Батькивщины», но эта тема уже настолько затерла наш бедный украинский фейсбучек, что я решил по горячим следам описать свои впечатления от «Укрзализныци», и особенно от ее подвижных составов, которые идут в сторону моей малой родины - Мариуполя.
Несколько дней назад мы с супругой путешествовали туда, и не только мы, но и наши друзья, артисты известной хештег-группы «Як здрасті», хедлайнером которой является Татуся Бо. И когда мы обсуждали наши впечатления от путешествия, то вся гамма эпитетов и определений хорошо укладывается между двумя понятиями - «Ад» и «П….ц». Кондиционеров нет, поэтому в вагонах, мягко говоря, очень тепло, "комфортно", простудой никто не заболел. Занавески грязные, все время падают, туалеты убитые, заходить в них надо в берцах, ни в коем случае не в открытой обуви.
Еще там огромный перечень проблем, в связи с чем хотелось бы обратиться к Министерству инфраструктуры и подведомственной ему «Укрзализныце», которую недавно возглавил польский чувак, рок-музыкант Войцех Балчун.
Ребята, а вы не хотите пересмотреть связь с Мариуполем, на всех уровнях? Не только «Укрзализныци», но и, например, что-то сделать с трассой Мариуполь-Запорожье - два года она лежит в руинах, там никто не ездит. Мариуполь превращается в транспортно-логистический полуостров, потому что мы связаны с большой Украиной одной ниточкой - мы едем на Бердянск, не доезжая поворачиваем на Токмак, делаем крючок примерно в 70 км до Запорожья, и этот уже отрезок начинает разваливаться, потому что он единственный, по нему идут все военные эшелоны, гражданские машины, рейсовые автобусы. Он испытывает колоссальную нагрузку, и мы скоро и этого лишимся.
Фактически, нас связывают вот этот автомобильный отрезок и два поезда, которые соизволили запустить в прифронтовой город - Мариуполь-Киев и Мариуполь-Львов. Все. Очень хотелось бы, чтобы вы пересмотрели состояние подвижного состава. Я вообще хотел бы предложить Владимиру Омеляну (министру инфраструктуры, - ONLINE.UA) инкогнито сесть в обыкновенное купе - пусть даже нижняя полка, это его не спасет, я вам гарантирую - и просто проехаться от Киева до Мариуполя. На себе ощутить все то, что надо исправить.
Второй вопрос, который хотелось бы задать - ребята, а вы не думали как-то разнообразить логистическое сообщение, хотя бы по дирекции «Укрзализныци», потому что два поезда - это очень мало. Складывается впечатление, что на нас забили и махнули рукой - мол, как-нибудь перебьются. Например, людям очень тяжело добраться из Мариуполя в Харьков. Ну, и таких примеров масса.
В-третьих, хотелось бы глобально подойти ко всем этим вопросам. Почему бы нашему государству не начать большой инфраструктурный проект и не связать Приазовье альтернативной веткой - не теми чигирями, которыми мы сейчас пробираемся, от Волновахи на север, на Камыш-Зарю и потом между Мариуполем и Запорожьем, между которыми 200 км, поезд идет восемь часов, это просто ох…ть… Если кинуть ветку между Приазовьем и Запорожской областью, по направлению к Бердянску, например, то вышел бы замечательный инфраструктурный проект, на котором было бы задействовано очень много внутреннего бизнеса (мариупольские заводы вам бы нафигачили этих рельс аж бегом)… О преимуществах этого проекта можно говорить много, я пока что на уровне идеи. Это очень сильно разгрузило бы и сняло бы напряженность, в том числе социальную.
Я не буду останавливаться на описании своих ощущений… Призываю всех активных граждан поддержать, репостить, разогнать эту информацию, потому что мы же все-таки постмайданное общество, общество социального давления на власть. Давайте попробуем воплотить это в практической плоскости.
П. С. И верните, в конце концов, вагоны-рестораны. Мы же пытаемся жить по закону после Майдана, мы хотим построить европейское общество, а нам приходится нарушать этот закон и бухать в купе. Сколько можно?http://antikor.com.ua/articles/110427-vlastj_ne_otrezaj_mariupolj_ot_boljshoj_ukrainy
Или у поляков - свои потоки?
Тягнуть через поля і ліси, розміновують мінні поля, пересипають рви, задіяні місцеві провідники, бійців ЗСУ, Національної гвардії, терористів, сепаратистів, СБУ, МВС і т.д ., працює класичне правило - гроші не мають кордонів.
Процес набирає свої очевидні тенденції, тобто історії в бурштином на Поліссі скоро відійдуть в минуле, як дитяче лепетання на фоні нових трендів на сході України.
Що б зрозуміти, що відбувається, потрібно взяти до уваги хоч би вартість пляшки пива яка в Україні коштує 25 грн. а на окупованих територіях 100 грн.! Варто згадати Карла Маркса, який стверджував, що не має такого злочину, на який не пішов би капітал заради 300 % прибутку. Це правило розповсюджується на всіх не залежно від звання, національності, мови, раси і т. д.
Якщо сьогодні в продовжені війни зацікавлені обрані «напалеони» пару десятків клептоманів в Москві і Києві, то завтра друзі ми отримуємо тисячі, а можливо і десятки тисяч «інтересующихся», бо кому війна, а кому….
Політика України щодо окупованих територій - це так звана політика лояльності. За цю лояльність традиційно платять українські платники податків. Вже стало доброю традицією, коли терористи приїздять на наші території отримують зарплати, пенсії, повертаються і продовжують воювати за наші з вами гроші.
Тепер питання. Що отримає народ України в найближчій перспективі.
Відповідно до міжнародної конвенції 1949 «Про захист цивільного населення під час війни» РФ має утримувати цивільне населення на окупованій території. РФ як держава окупант утримувати і кормити ці території відмовляється. Окупанти погоджуються тільки кормити терористів. За все інше по планах Кремля має сплачувати український народ, зокрема, фінансуванням війни, відкладеними реформами і модернізацією держави, європейською перспективою, політичною турбулентністю, життями наших бійців і т.д.
Чи отримаємо ми повагу і любов людей за наші гроші і старання які проживають на окупованих територіях. Можна багато проводити прикладів на мапі світу, починаючи з Кореї, Африканських держав, Балканських країн. Але Україна зараз робить точно ж такі кроки якими свій час пішла Молдавія починаючи з 1992 року. Таж сама політика лояльності або примирення з Придністров'ям. Раджу таким романтикам з'їздити в це саме Придністров'я і поставити питання щодо «братської» любові цих товаришів до Молдавії. Але це робити акуратно, бо можуть як мінімум надавати тумаків, як максимум кинути до в'язниці за «фашизм».
А от Молдавія точно заплатила. Сьогодні це сама депресивна і неперспективна держава східної Європи. Ця країна стала жертвою власних чистих намірів, які до речі активно підтримувала західна дипломатія. З особистої практики не пригадую випадків, коло б хтось із молодих людей з ******** світоглядом в Молдавії бачив перспективу у власній країні.
Вихід є. Поки не пізно потрібно прийняти жорстке рішення - терміново перекривати рух людей, товарів і капіталів в обох напрямках. Тут як і в реформах, напівмири не діють. Хто хоче потрапити в Україну будь - ласка кордон з РФ, Білорусією або навіть з Польщею ніхто не закривав. В іншому випадку ця гангрена дуже швидко почне знищувати все живе, що ще залишилось в нашій державі.
А еще лучше в каталажку!