Костянтинівський і Покровський напрямки - епіцентр боїв на фронті, - Генштаб
На фронті зафіксовано 253 боєзіткнення. Найінтенсивніші бої тривають на Покровському, Костянтинівському та Гуляйпільському напрямках, де РФ здійснила десятки атак.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляє Генштаб ЗСУ.
Обстріли України
Вчора противник завдав одного ракетного удару із застосуванням однієї ракети та 95 авіаційних ударів, скинувши 288 керованих авіабомб. Крім того, застосував 9655 дронів-камікадзе та здійснив 3285 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, зокрема 16 - із реактивних систем залпового вогню.
Бойові дії
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби агресор завдав трьох авіаційних ударів із застосуванням семи КАБів, здійснив 80 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, зокрема два - із застосуванням РСЗВ. Зафіксовано дві штурмові дії ворога.
На Південно-Слобожанському напрямку противник 10 разів атакував позиції наших підрозділів в районах населених пунктів Лиман, Вільча, Синельникове, Вовчанські Хутори та в бік Ізбицького.
На Куп’янському напрямку ворог атакував шість разів, в бік Курилівки, Ківшарівки, Новоплатонівки, Новоосинового та Глушківки.
На Лиманському напрямку противник сім разів намагався вклинитися в нашу оборону, атакуючи в районах населених пунктів Зарічне, Середнє та в бік Лиману, Шийківки.
На Слов’янському напрямку противник штурмував чотири рази, у бік Рай-Олександрівки, Піскунівки та в районі Різниківки.
На Краматорському напрямку окупанти атакували в районі Міньківки.
На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 25 атак, в районах населених пунктів Іванопілля, Іллінівка, Плещіївка, Вільне, Торецьке, Русин Яр, Степанівка та в бік Костянтинівки, Золотого Колодязя.
На Покровському напрямку наші захисники зупинили 52 штурмові дії агресора у бік населених пунктів Затишок, Никанорівка, Родинське, Новоолександрівка, Гришине, Котлине, Кам’янка, Сергіївка, Удачне, Молодецьке, Новопавлівка, Новопідгороднє, Білицьке, Шевченко та Мирне.
На Олександрівському напрямку противник атакував сім разів, в районі Тернового та бік населених пунктів Вербове, Добропілля, Калинівське.
На Гуляйпільському напрямку окупанти здійснили 28 атак у бік Нового Запоріжжя, Добропілля, Рибного, Злагоди, Залізничного, Цвіткового, Воздвижівки, Верхньої Терси, Староукраїнки, Гуляйпільського та Чарівного.
На Оріхівському напрямку наші захисники зупинили одну спробу противника просунутися вперед в районі Щербаків.
На Придніпровському напрямку противник проводив три атаки, в бік Антонівського мосту.
На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
Удари по ворогу
Українські захисники продовжують системне нищення ворога, чинять ефективний супротив на всіх ділянках фронту.
За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили 12 районів зосередження живої сили противника та три пункти управління БпЛА.
Загалом минулої доби втрати російських загарбників становлять 880 осіб. Також знешкоджено один танк, три бойові броньовані машини, 57 артилерійських систем, одну реактивну систему залпового вогню, один засіб ППО, чотири наземних робототехнічних комплекси, 1872 безпілотних літальних апарати та 135 одиниць автомобільної техніки ворога.
"Україна активно зводить багаторівневі фортифікаційні споруди нового типу, зокрема біля кордонів із рф, подолати їх буде дуже складно.
Так, за останні два місяці Україна збудувала близько 1300 кілометрів фортифікацій - від Києва до Одеси.
Про це у своєму блозі пише впливовий OSINT-експерт та військовий оглядач.
На сході країни ЗСУ тепер спираються одразу на кілька ліній оборони: у деяких районах їх від двох до шести, а за фронтом тягнуться багатокілометрові лінії інженерних загороджень.
Якщо раніше, говорячи про українські укріплення періоду 2014-2024 років, зазвичай мали на увазі величезні траншеї посеред полів, то сьогодні ситуація повністю змінилася. Війна дронів зробила такі позиції таким, що не мають жодної користі, а лише допомагають наступаючому противнику закріплюватись на нових рубежах.
******* укріплення створюються вже за іншим принципом: головне завдання - не сховати солдатів від ураження вогнем, а максимально ускладнити просування противника.
Тож, нові лінії оборони складаються з кількох протитранспортних ровів, заповнених колючим дротом, а також безлічі додаткових загороджень. У результаті:
- техніка не може проїхати без масштабної операції з прориву;
- знищити дротяні лінії вкрай складно через "зуби дракона";
- піхоті практично неможливо швидко подолати такі рубежі через щільні дротяні загородження, у тому числі всередині ровів.
Ще одна важлива особливість - укріплення тепер будують не лише у відкритих полях. Лінії оборони прокладають через ліси, міські райони та вздовж річок, намагаючись не залишати вразливих ділянок.
Крім того, Україна систематично вирубує дерева на сотні метрів перед оборонними рубежами. Це позбавляє російських військових укриттів і змушує їх наступати відкритою місцевістю. Фактично штурмувати такі лінії доводиться без прикриття. Подолати ці укріплення російські війська, ймовірно, намагатимуться за допомогою артилерії, авіабомб ФАБ та FPV-дронів. Однак для створення навіть невеликого проходу у сотню метрів знадобиться величезна кількість *********** та висока точність ударів. При цьому окремою проблемою лишаються дороги. Для власних військ та контролю за можливими напрямами прориву Україна створює спеціальні ділянки-проходи в оборонних лініях. Саме через них російські сили, швидше за все, намагатимуться просуватися вперед. Такі ділянки є приблизно 150-180 метрів повністю відкритого простору. Самі лінії оборони прикривають укріплені позиції, де розміщуються піхота переднього краю та розрахунки дронів. Невеликі укріплені позиції зазвичай розміщують у лісосмугах, що ускладнює їхнє виявлення. Зверху вони часто додатково перекриті для захисту від артилерії та FPV-дронів. У той же час найбільш вигідними оборонними точками залишаються населені пункти, промислові зони та будинки з підвалами. Села та міста часто розташовані одразу за лініями оборони - саме там можуть базуватись розрахунки операторів дронів.
Простір між укріпленнями є "кіл-зоною". Ці ділянки також насичені колючим дротом та іншими перешкодами, які додатково ускладнюють будь-яке пересування. Зараз під атаками знаходиться лише одна ділянка нової лінії оборони, причому вона ще не добудована. Проте, ця позиція утримується вже близько десяти місяців. При цьому близько 99% нових укріплень поки що взагалі не вступали в бій. Більшість ліній знаходяться щонайменше за 5-10 кілометрів від поточного фронту. Потенційному супротивникові, що наступає, доведеться долати відразу кілька подібних рубежів, іноді чотири, п'ять або навіть шість поспіль.
У 2025 році основні роботи велися в Донецькій області, а також в інших прифронтових регіонах. 2026 року пріоритет зміщується на Дніпропетровську, Запорізьку та Харківську області.
На підконтрольній Україні частині Донбасу нові укріплення будуються у районах Новодонецького, Краматорська та Слов'янська. Зі східного боку цих міст продовжують створювати додаткові рови та лінії загороджень. Будувати довгі суцільні лінії оборони сьогодні вже складно, тому ставка робиться на велику кількість перешкод та розширення так званої кіл-зони.
Нові укріплення також зводяться навколо Харкова та по всій Харківській області. Більшість кордону вже прикрита, а ближче до міста будується ще одна лінія оборони. Крім того, зміцнюються Ізюм, Чугуїв та Великий Бурлук.
На Сумщині триває будівництво другої лінії оборони, проте роботи ускладнюються великими лісовими масивами.
Навіть у Чернігівській області зараз завершується створення нових фортифікацій, у тому числі довкола самого Чернігова.
Кільцеві лінії укріплень також з'являються навколо Дніпра, Запоріжжя, Миколаєва та Одеси. Програма масштабного будівництва фортифікацій, що стартувала у грудні 2024 року, стала одним із ключових елементів нової оборонної стратегії ЗСУ. Логіка цієї стратегії полягає в тому, що велика кількість перешкод дозволяє утримувати фронт меншими силами і одночасно збільшувати втрати противника, що наступає, - особливо в умовах ******** війни дронів."
Противник просунувся у північній частині Варварівки та в районі Прилук, звідки продовжують штурмові дії у напрямку Воздвиженівки.
З появою густого листя фіксується зростання активності російських підрозділів. Піхота противника вже заходить на околиці Гуляйпільського, проте її вчасно виявляють оператори дронів ЗСУ та завдають ударів.
Бої також йдуть у районі Чарівного та у напрямку Новоселівки.
У разі подальшого просування російські сили зможуть посилити тиск на Малу Токмачку та Оріхівський напрямок загалом.
На Лиманському напрямку російські війська намагаються витіснити ЗСУ з району балок на північ від Зарічного, щоб посилити тиск на Лиман. Незважаючи на напругу, що зберігається, ситуація залишається під контролем ЗСУ, які періодично проводять локальні контрдії."
@ (в перекладі):
Ситуація в районі Стариці (Вовчанська).
На рубежі квітня та травня 2026 року підрозділи 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» за підтримки підпорядкованої їй 72-ї механізованої бригади здійснили раптовий наступ. Атака відбулася на ділянці фронту поблизу села Стариця (9 км на південний захід від Вовчанська), яка місяцями була бездіяльною та статичною. В результаті українським військам вдалося захопити більшу частину лісового масиву "Урочище Кульма", включаючи тактично важливу висоту 209, а також відбити східну частину Стариці, яка раніше контролювалася росіянами.
Російський 1009-й мотострілецький полк, відповідальний за цю ділянку, був розгромлений і відкинутий на 2 км на схід до селища Бугруватка.
Операції 2-го корпусу Національної гвардії «Хартія» розпочалися наприкінці квітня з раптової атаки 23-го штурмового полку «Р.У.Г.» Національної гвардії. Особовий склад цього підрозділу на 90 відсотків складається з колумбійських та бразильських найманців під командуванням українських офіцерів. Його 3-й штурмовий батальйон - після артилерійської підготовки 72-ї бригади та за підтримки двох танків свого танкового батальйону - завдав удару з тилу позицій бригади в напрямку 209-ї висотм та розгалуженого опорного пункту 1009-го мотострілецького полку на північній околиці Стариці. Обидві атаки були успішними, українські штурмові групи проникли на російські позиції на глибину до 1 км.
Російські контратаки, розпочаті в наступні дні з метою повернення втрачених позицій, незважаючи на підтримку керованих бомб ФАБ, закінчилися невдачею.
Успіх 23-го штурмового полку був в подальшому розвинутий і дозволив 72-й механізованій бригаді розпочати наступальні операції вздовж дороги Стариця-Бугруватка в середині травня 2026 року. Ці операції призвели до захоплення східної частини Стариці та входу в південно-західні райони Бугруватки."