Комплекс "Ай-Петрі" дає змогу вивести протидію ворожим БпЛА на новий рівень, - "Мілітарний"
Українські розробники вдосконалюють комплекс "Ай-Петрі", впроваджуючи технології штучного інтелекту. Це дозволить швидше виявляти повітряні загрози та ефективніше координувати роботу засобів протидії.
Про це йдеться у матеріалі "Мілітарного", авторка якого поспілкувалася зі спецпризначенцем із позивним Скіф, який брав участь у розробці комплексу, повідомляє Цензор.НЕТ.
Зазначається, що під час під час масованої атаки командний пункт повинен у реальному часі вирішувати задачу розподілу ресурсу: сотні цілей, сотні засобів, кожен із яких має обмежену зону дії й обмежений боєкомплект. Помилка розподілу коштує дорого в буквальному сенсі. Наприклад, коли по одній цілі одночасно працюють кілька перехоплювачів, у цей час інша ціль залишається без прикриття взагалі.
За словами Скіфа, людина фізично не встигає приймати ці рішення за лічені секунди, незалежно від кваліфікації: оператор втомлюється й втрачає концентрацію вже за 15–20 хвилин безперервної роботи, тоді як масована атака може тривати годинами.
"Щоб правильно вплинути на безпілотник, треба швидко зрозуміти, який сигнал він використовує. Людині на це можуть знадобитися хвилини, а в нас іноді немає й секунд. Тому штучний інтелект потрібен для розпізнавання сигнатур і автоматичного вибору дії", - говорить Скіф.
При цьому просто збільшити кількість обладнаних позицій і поставити додаткові комплекси РЕБ або ПДТР без автоматизації управління може не покращити, а погіршити ситуацію.
"Поганий РЕБ може не нашкодити ворогу. Некерований РЕБ — ще й завадить своїм. Тому засоби мають працювати не кожен сам по собі, а в єдиному контурі", - пояснив військовий.
За словами Скіфа, "Ай-Петрі" вирішує саме задачу автоматизованого бойового управління, а не задачу ураження цілі. Це принципова відмінність: система не замінює вогневі засоби, а керує їхньою мережею — розподіляє цілі між доступними засобами, призначає частотні коридори для роботи РЕБ так, щоб не "глушити" власний перехоплювач, і в реальному часі перерозподіляє ресурс залежно від того, яка ціль збита, а яка щойно з’явилася.
Як зазначається в матеріалі, ключовий момент: клас систем "ситуаційної обізнаності", що просто відображають картину бою на екрані для командира, — це не те саме, що системи бойового управління, які безпосередньо приймають рішення й видають команди засобам. Перших в Україні розробляється чимало, других — набагато менше, і саме їх, за словами розробника, критично бракує.
В експериментальному режимі ця система вже працює в кількох містах — Києві, Одесі, Запоріжжі, і зараз її запускають у Дніпрі. Але масштаб покриття лишається обмеженим: у самому Києві під єдиним автоматизованим управлінням перебуває лише частина з наявних у місті засобів, решта продовжує діяти розрізнено.
Зазначається, що головна перевага "Ай-Петрі" полягає не в одній антені, не в конкретній машині й навіть не в окремому засобі радіоелектронної боротьби. Йдеться про програмно-апаратний комплекс, здатний об’єднувати розвідку, РЕБ, оптичні й інші канали спостереження, а також засоби фізичного ураження в єдиний автоматизований контур.
Його ключовий продукт — керованість: можливість дистанційно координувати велику кількість розосереджених засобів, автоматично знаходити цілі, визначати пріоритети та розподіляти ресурс під час атаки.
"Це принципово інший підхід до протидії дронам. Не купити якомога більше окремих коробок, а побудувати мережу, де кожна коробка стає виконавчим елементом спільної системи. Частина такої архітектури вже реалізована в "Ай-Петрі". "Залізо" створює фізичний ефект, тоді як програмний рівень визначає, коли, де, по якій цілі і в координації з якими іншими засобами цей ефект треба застосувати", - йдеться у матеріалі.
Саме тут проходить межа між окремим виробом і комплексом, наголошується у статті. Окремий РЕБ може створити перешкоду в заданому діапазоні. Комплекс має спочатку отримати інформацію про повітряну обстановку, відрізнити справжню загрозу від хибної позначки, визначити тип цілі, підібрати оптимальний вплив, переконатися, що він не завадить власним системам, і проконтролювати результат. Якщо загроза не зникла — негайно підключити інший засіб.
"Тут треба ставити питання про побудову системи, а не нескінченно сперечатися, який окремий комплекс кращий чи гірший", - зауважує Скіф.
Чим більше комплексів додають без автоматизації, тим більше людей потрібно посадити за пульти. Але і кількість операторів не розв’язує задачу координації. Треба ще знати, хто яку ціль узяв, які частоти зайняті, де власний РЕБ може заблокувати власний перехоплювач і куди перекинути ресурс після першого ураження. У якийсь момент система зростає швидше, ніж здатність людей нею керувати.
На думку Скіфа, людину потрібно прибирати з рутинної частини контуру. Це не означає повністю віддати рішення машині. Оператор і командир залишаються відповідальними, бачать логіку роботи системи та можуть втрутитися. Але пошук оптимального виконавця, розподіл цілей, частотне планування і постійний перерахунок пріоритетів мають відбуватися автоматично.
У "Ай-Петрі" цю роль виконує власний програмний контур. Як пояснює "Мілітарний", це система управління мережею: вона збирає дані з різних джерел, формує спільну картину, розподіляє завдання між доступними комплексами і постійно перераховує рішення. Ідеться не про дистанційний пульт для однієї установки, а про архітектуру, розраховану на одночасне керування великою кількістю розосереджених засобів — потенційно сотнями.
У такій моделі оператор не перемикає вручну кожен передавач. Система сама визначає, який комплекс розташований оптимально, які частоти потрібно придушити, де треба залишити вільний коридор, а де електронного впливу вже недостатньо і слід передати ціль засобу фізичного ураження.
"Це софт, який керує мережею засобів "Ай-Петрі". Він може керувати не лише "Ай-Петрі", а й іншими сумісними засобами. Ідея в тому, щоб зібрати все, що є, в один кулак і правильно розподіляти ресурс під час атаки", - розповів Скіф.
Це і є принципова відмінність від традиційного підходу, коли кожен розрахунок бачить лише свій сектор і працює відповідно до локальної інформації. У мережевій моделі всі елементи отримують спільну картину і конкретне завдання. Ціль знешкоджено — засоби автоматично звільняються для іншої. З’явилася небезпечніша — система перебудовує пріоритети, йдеться у статті.
Водночас програмний шар не прив’язаний лише до одного типу апаратури. За наявності сумісних протоколів до нього можуть підключатися засоби інших виробників. Саме тому "Ай-Петрі" варто сприймати не лише як конкретний виріб, а як основу ширшої екосистеми протидії БпЛА.
"Це пояснює, чому цінність "Ай-Петрі" не можна вимірювати лише кількістю передавачів або потужністю одного комплексу. Важливо, скільки засобів система здатна об’єднати, як швидко вона розподіляє цілі, чи вміє підключати перехоплювачі й інші hard-kill рішення та скільки операторів потрібно для роботи всієї мережі", - пише "Мілітарний".
Видання зазначає, що наразі кількість комплексів "Ай-Петрі" не відповідає масштабу атак. Водночас значна частина інших наявних засобів залишається поза єдиним управлінням. У країні може бути багато РЕБів, але набагато менше елементів, які працюють як одна система.
"Нам для початку треба навіть не лише нарощувати кількість комплексів. Треба навчитися ефективно застосовувати все, що вже є, звести це в один контур. А тоді стане видно, наскільки ще потрібно збільшувати мережу. Зараз її можливостей критично недостатньо для масштабу загрози", - додає Скіф.
