УКР
10129 відвідувачів онлайн
Відомі поляки закликають зберегти добросусідські відносини з українцями
Поляки й українці повинні спільно протидіяти агресії та провокаціям, що загрожують добросусідським відносинам.
Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на "Укрінформ", про це йдеться у заклику, підписаному польськими діячами культури, громадського сектору та політики. Заклик було зачитано під час пам'ятних заходів із нагоди 70-річчя акції "Вісла" в Перемишлі.
"Протягом останніх кількох десятків років поляки та українці завдяки зусиллям обох сторін написали багато нових, прекрасних сторінок спільної історії... Ми не дозволимо, щоб провокації й агресивні дії, які посилюються і служать чужим інтересам, поставили під загрозу добросусідські відносини поляків й українців, нашкодили добросусідським відносинам Польщі та України", - йдеться в заяві.
У документі наголошується, що депортація українців і їхнє розпорошення по північних і західних регіонах Польщі були "одним із багатьох елементів у трагічному ланцюзі польсько-українських конфліктів". "Схиляючи голови над долею переселених у рамках акції "Вісла", пам'ятаємо про всі трагічні жертви цих конфліктів, поляків і українців", - йдеться у заклику.
Підписанти високо оцінили величезні зусилля церков і громадських організацій в організації діалогу і знаходженні взаєморозуміння між народами.
Заклик підписали польські активісти Збігнєв Буяк, Гражина Станішевська, Генрик Вуєц, Адам Міхнік, діячі культури Агнешка Голланд, Кристина Янда, політики Томаш Сємоняк, Адам Шлапка та багато інших.
У Перемишлі на півдні Польщі з 28 квітня відбуваються чотириденні пам'ятні заходи з нагоди 70-річчя акції "Вісла" - примусового переселення 140 тис. українців зі своїх етнічних земель на північ і захід Польщі. Конференції, виставки, презентації та пам'ятні богослужіння організовані Об'єднанням українців у Польщі та польськими неурядовими організаціями.
Топ коментарі
СЛАВА УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІЇ !!!!!!! СМЕРТЬ расєйськой ********* !!!!!!!
на Умань ідучи:
"Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі".
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти -
Батьків немає. Шелестить
Пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Нігде не чуть людської мови;
Звір тілько виє по селу,
Гризучи трупи. Не ховали,
Вовків ляхами годували,
Аж поки снігом занесло
Огризки вовчі…
Не спинила хуртовина
Пекельної кари:
Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа
Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі,
В святій неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його - ми люде!
Моя ти любо! усміхнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести,
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій.
Друже сивоусий!
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйнувати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою -
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимувати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу.
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же: братом, хоч одури.
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім'я розбити??!
А переіначив
Людей божих?! Котилися
І наші козачі
Дурні голови за правду,
За віру Христову,
Упивались і чужої,
І своєї крові!..
А получчали?..
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
Отим киргизам, отже й там,
Єй же богу, лучче жити,
Ніж нам на Украйні.
А може, тим, що киргизи
Ще не християни?..
Вже більшість новостійних сайтів про це повідомили.
А Цензор нічичирк ... Такий от опозиційний сайт
Село Трьохізбенка на Луганщині - справжня гаряча точка. Бійці батальйону вишикувалися для святкових урочистостей. Підрозділ відзначає 3 річницю з дня створення.
20-й окремий мотопіхотний пройшов чимало гарячих точок: бої під Маріуполем, Марїнка та Красногорівка. Боєць із позивним Фін служить в батальйоні з перших днів. Чоловік згадує найскладніші часи двадцятки.
У січні 2015 року під Красним Партизаном (нині Бетмановим) Фін разом з побратимами близько 5 годин утримували свій блокпост від натиску бойовиків. Але, на жаль, військові потрапили в полон. Дивом Фіну вдалося сховати телефон.
З полону їх визволив тодішній комбриг, якому вдалося домовитися з ординцями. Навіть після такого важкого досвіду чоловік повернувся на службу в рідний підрозділ. Не міг без побратимів.Разом з Фіном в полон потрапили ще 9 солдатів. Серед них був і боєць з позивним "Фаберже", який після неволі не одразу, але також повернувся до служби. Фаберже теж вдалося приховати від бойовиків важливу річ: прапор з емблемою батальйону. ВІДЕО http://24tv.ua/okremiy_motopihotniy_batalyon_svyatkuye_rekordni_444_dobi_v_zoni_ato_n812231
Наши тоже ещё не врубились, но стараются! -- уже не аварийками мигают за помощь при обгоне, а поворотниками
Тут тема другая: если фарами мигнул, по пропускаешь, а не прогоняшь... ...но то такэ -- дело времени и культуры...*)
слухаіте, що розумні люди кажуть...
шо в Польші, шо в Украіні, алеж це не означае шо іх верх.
Украні ворог зі сходу - ні з заходу.....
без обид.
1. кацапня
2. место вакантно....
не нужно распылятся.
еще год назад мы все - Польша - брати- славяне...
Святая простота, мы растем , мы взрослеем , плохой опыт - все же опыт, нет у нас никаких братов ,ни беларусских , не польских, мы - есть семья , и Украина наш дом , остальное - политика, которая , известно, сродни проституции.Еднаймося.
Но, что могут и должны два народа, так это учиться на ошибках и быть умнее кацапов!
Нам головне ВОРошенка відправити нах - цього Бізнес-Головнокомандувача.
А потім ми розберемось "хто кому рабинович". І з поляками також...
Отак то Богдане ! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну ! ..
Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвіли,
Неначе лілії, дівчата.
Пишалася синами мати,
Синами вольними... Росли,
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа...
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп'яли...
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава,
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: «Te Deum! Алілуя!..»
Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.Т.Г.Шевченко