УКР
9442 відвідувача онлайн
Поета Довгого поховають на Байковому кладовищі
Минулої суботи, 7 жовтня, на 89-му році життя помер відомий український поет Олексій Прокопович Довгий, повідомив його онук, народний депутат Олесь Довгий.
Про це повідомляє "Інтерфакс-Україна".
"Прощання з Олексієм Довгим відбулося в понеділок, 9 жовтня, о 11:00 в Спілці письменників України (Київ, вул. Банкова, 2). Відспівувати поета будуть о 12:30 в Михайлівському соборі, в Трапезному храмі Іоанна Богослова (вул.Трьохсвятительска , 6а). Згідно з розпорядженням мера Києва, поховають Олексія Довгого на Байковому кладовищі (вул. Байкова, 6 - Центральна алея, сектор 52 (кінець алеї), поруч з могилою його одвічного друга і колеги Бориса Олійника", - повідомляє прес-служба О .Довгого.
О.Довгий - відомий український поет, автор понад 40 поетичних збірок. Серед найвідоміших - "Земля співає", "Кам'яна роса", "Влада сонця", "Сім'я", "Музика бджоли", "Келих троянд", "Зеніт", "Заповіт синові", "Дотик блискавки", "Зерно з очима неба "та інші. Книги О.Довгий видані не тільки в Україні, але і в інших країнах, зокрема, Франції, Грузії, Чорногорії, Македонії та інших. Близько 100 його віршів покладено на музику відомих українських композиторів.
Про смерть О.Довгий повідомив на своїй сторінці в Facebook його онук.
"Сьогодні не стало людини, яку я любив понад усе на цьому світі. Це людина, яка любила життя і передала цю любов усім. Я не знаю, якими словами описати те, що відчуваю. Світ став порожнім. У ньому тепер значно менше любові і ще менше тих, хто не боїться і вміє її описати у віршах, щедро ділячись умінням любити з наступними поколіннями. Я ще не знаю, що і як сказати, щоб передати той біль, ту печаль і ті сльози, якими наповнився цей день", - зазначив О.Довгий.
Топ коментарі
(прости Господи! о чем это я?)
Константин, пардон за плагиат
но не в дедовскую же?
Не називай мене поетом,
Бо я іще не знаю й сам,
Яким сіяють фіолетом
Над степом ранні небеса.
І де взялась ота росина,
Ясніша сонечок усіх,
Що прикладала Україна
До рук моїх і вуст моїх.
Торкнув я зовсім випадково
Високих помислів струну.
А чи моїм було те слово,
Я сам і досі не збагну.
За Вкраїною серце, мов рана,
І її не злікує ніхто.
Ой, не рано вже, хлопці, не рано,
Запізнились ми років на сто.
Та невже нетямущі ми з вами,
Та невже у серцях неживі,
Що не бачим її за словами,
Що не носим її в голові?
Хай нам стати собою не просто,
Хай попалено душі упрах,
Будьмо кожен Вкраїні не гостем,
Будьмо Мужем на гострих вітрах.
І хоч бідами сповнена чаша
І від болю аж терпне душа,
Встаньмо гордо за націю нашу
Всі, кому ще вона не чужа.
І хай дух наш в народі забродить,
Щоб не сповз він на стежі криві.
Нам не критику треба наводить,
А засукувати рукави.
Лучше бы внука воспитывал, а то при большой любви к Украине, гребли на себя двумя руками. Любители-коллекционеры, мля...