Поезія в Україні стає символом сили та опору в умовах війни проти російської агресії. Загибель таких воїнів-поетів, як Максим Ємець та Михайло Микусь, наголошує на тому, що мистецтво і війна нерідко переплітаються. Віра поетів у справедливість і вільну Україну живе у їхніх віршах, які залишаються актуальними для сучасності та майбутніх поколінь. У той час як українські воїни читають вірші Тараса Шевченка в окопах, притворюючи його слова на джерело натхнення, у Росії поетів переслідують за висловлення правди. Судові вироки поетам Камардіно та Штовбі за їхню антивоєнну творчість підкреслюють труднощі, з якими стикаються ті, хто говорить правду в тоталітарних режимах. Надія на краще майбутнє, сповнене миру та перемоги, живе у віршах українських митців та воїнів, які безстрашно пишуть і борються за свободу та незалежність України.