УКР
6916 відвідувачів онлайн
У київському метро безкоштовно проїхали 147 пасажирів, розповівши вірші Тараса Шевченка
У четвер у Київському метрополітені відбулася акція для пасажирів до святкування Дня народження Тараса Шевченка. Пасажири, які розповідали вірші Кобзаря, отримали можливість проїхатися в підземці безкоштовно.
У повідомленні зазначають: "Подія проходила на трьох станціях - "Тараса Шевченка", "Контрактова площа" і "Майдан Незалежності", з 12:00 до 15:00, по годині на кожній.
Усього можливістю отримати знижку на проїзд від Кобзаря скористалися 147 пасажирів. Найчастіше учасники декламували "Садок вишневий коло хати", "Заповіт" і "Проходять дні, проходять ночі". Деякі пасажири приходили з власними книгами Шевченка, щоб долучитися до підземних читань.
Топ коментарі
Жаль що не в Києві живу.
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тіжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
У пута кутії окуй,
В склепу глибокім замуруй.
Трудящим людям, всеблагий,
На їх окраденій землі
Свою ти силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постав ти ангели свої,
Щоб чистоту їх соблюли.
Мені ж, о господи, подай
Любити правду на землі
І друга щирого пошли!
Для цього є профільні теми.
Только вот беда. Сравнивал я тут давеча шведский шоколад с тем же ужасным рошеновским. По вкусу? Та же хрень. По составу? То же самое. Один в один.
ИНФА-в Словакии тоже скандал . Оказалось что у одинаковых продуктов по стандартам ЕС в Австрии и Словакии разное качество. В Словакии качество хуже и разбираются в Брюсселе.
ХОТЕЛОСЬ БЫ и в Украине непредвзятых проверок качества продуктов.
И ещё скажу. Доводилось так же кушать немецкий "Риттер Спорт". У них там масса вариантов шоколада, но тот, который я пробовал это было нечто совершенно мне не понравившееся. Наверное к пальмовому маслу привык.
ПыСы. Справедливости ради скажу, что швейцарский понравился. Но на то он и швейцарский.
Мені не треба того проїзду,але вірша би прочитав
А мы послушаем.
Языкатый неполноценный хам...
"Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали."
Знаю майже повністю.
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори -
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
І я, заплакавши, назадПоїхав знову на чужину.І не в однім отім селі,А скрізь на славній УкраїніЛюдей у ярма запряглиПани лукаві... Гинуть! Гинуть!У ярмах лицарські сини,А препоганії паниЖидам, братам своїм хорошим,Останні продають штани...Погано дуже, страх погано!В оцій пустині пропадать.А ще поганше на УкрайніДивитись, плакать - і мовчать!
Чи поле страшно заросло?
Чи лемеша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
Вперед, бики! бадилля зсохло,
Самі валяться будяки,
А чересло, леміш новії...
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Ломіть бадилля,
Ломіть його, валіть на прах;
Нехай не буде того зілля
На наших батьківських полях!
А чересло моє ізліва,
Леміш із правої руки
Зітнуть і корінь того зілля,-
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зоремо поле,
Посієм яреє зерно,
А спаде дощик, незабаром
В землі пробудиться воно.
Пробудиться і на світ гляне,
І, як дівочії вінки,
Зазеленіють наші ниви,-
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зерно поспіє,
Обіллє золотом поля,
І потече ізнову медом
І молоком свята земля.
І все мине, що гірко було,
Настануть дивнії роки;
Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала! Гей, бики!
...Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люде подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . /120/
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать - і мовчать!
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Меж горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні. Тарас Шевченко
Київ вам не соромно?!(