Від ракетного удару в Запорізькій області загинув один з найкращих артилеристів - Дмитро (Таксист) Мілютін, - журналіст Цаплієнко. ФОТО
Журналіст Андрій Цаплієнко оприлюднив інформацію, що внаслідок ракетного обстрілу росіянами села в Запорізькій області загинув воїн 128-ї бригади, один з найкращих артилеристів ЗСУ Дмитро (Таксист) Мілютін.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це він написав у телеграмі.
Цаплієнко зазначив: "В Запорізький області загинув від ракетного удару один з найкращих і найвмотивованіших артилеристів країни Дмитро (Таксист) Мілютін. Двічі доброволець. АТО і повномасштабна війна. Працював у Дебальцевому під час оборони міста. Зустрічались з ним там на позиціях 128-ої бригади.
Напевно, вражений російський корабель в Керчі можна було б вважати "отвєткою" за Дмитра та інших загиблих від російської ракети офіцерів. Але ми їх могли не втратити, якби виконувався наказ на заборону "совкового" шикування на фронті".
Тільки вйна "без потерь" (як кажуть на срусні) не буває. Або "ошейнік раба" - або МЕЧ в руці.
Або "ЗІ ЩИТОМ" або "НА ЩИТІ" - і ті хто СТОЯВ на фронті це розуміли.
Ні для кого не секрет що багато ВОЇНІВ що стримали першу навалу 24 лютого загинули.
Але це війна і "ЗДОБУДЕШ ВОЛЮ - ЗАСЛУЖИШ НЕБО". І Ці ЛЮДИ його заслужили бо віддали найдорожче за ВОЛЮ своєї сім'ї, родини і Батьківщини. І вони ЗНАЛИ на ЩО ідуть.
Інакше Буча була-би ВСЯ Україна.
І шановний пан Сергій Юрко добре каже що якраз "цю думку нав'язують" - тому що декому, з його "пацифічної-утопічної" точки зору "навіщо воювати і там всюди бардак" - таке зручне "оправдання". Я нікого не засуждую - у кожного СВОЯ ПРАВДА і СВОЄ ЖИТТЯ.
Хтось буде все життя находити оправдання, хтось буде мовчки жаліти що не пішов на фронт з різних причин - АЛЕ ТО ТАКЕ.
"Бардак" був в 2014-2015 коли в ЗСУ було КУПА ЗРАДНИКІВ і ЗАПРОДАНЦІВ-СОВКІВ. Страшно згадати Зеленопілля і т.і.- і все-одно находились люди які навіть за мілліони доллярів не здавали Дебальцево і своїх побратимів - бо МАЛИ ЧЕСТЬ, якщо Вам зрозуміле ЦЕ СЛОВО.
І накази віддавали СТОЯТИ І ЗАХИЩАТИ не тому що вони "преступні,. а тому що дикості можна протиставити тільки ЗАЛІЗНУ ВИТРИМКУ І ГЕРОЇЗМ, коли у ворог в 10 раз сильніший і безжалісний.
Як кажуть Козаки - АБО ПАН АБО ПРОПАВ. І КОЗАКИ це ЗРОБИЛИ - ВСТОЯЛИ І ПОГНАЛИ ВОРОГА.
Тому що НАКАЗИ ВІДДАВАЛИ ОТАМАНИ, а не ЧИНУШІ-ЗАГРЕБАЛИ паркетні генерали.
..." нужна раслєдавать" - ЦЕ ДО срусні а не до УКРАЇНЦІВ. Пан помилився адресою)))
коли масово гинуть наші хлопці...
P.S. Дежавю 2023: 2014 рік в кубі.
Я думаю що булоби справедливо того хто влаштував ті збори для "святкування " Чи
"Нагород"
Слід прилюдно стратити... тоді може інші увімкнуть мізки перш ніж піаритися..
...
Може бути так що мене за це знову заблокують тому що у самого" Цензор.нет"
дуже жорстока всласна цензура..
так що прощавайте...
Вічна Пам'ять Героям!
Це не перший випадок коли скупчення людей чи показове нехтування безпеки під час віни, як цивільними так і військовими, призводить до масових жертв. Але в цієї ситації втрачаємо кращіх, при тому що військові взагалі на вагу золота. Хай цивільні роблять що хочуть, та нехтують особистою безпекою, кожен сам за своє життя може думати. А от в армії не можливо відмовитись, тому чийсь наказ призвів до загибелі кращіх воїнів.
Царствіє небесне загиблим.
Моє співчуття рідним та близьким загиблих Героїв.
Царство Небесне всім загиблим.
Для нагородження солдатам повинні надати відпустку, щоб вони могли приїхати у Київ і їх там нагородили.
Второй год Большой войны заканчивается, могли бы выучить...
Жахливо? Питаєте, та як же таке можливо? Як таке сталося? Та легко. Одним наказом або усним розпорядженням. Чи це перший випадок совкого армійського ДОВБ@БІЗМУ, який призвів до загибелі особового складу? Далеко не перший і на жаль не останній. Згадайте казарми в Миколаєві та Десні. Або селфі двох слуг-йолопів на Яворіві. Згадали? Ну молодці. Вважаєте, що ці випадки когось і чомусь навчили? Змушений буду вас розчарувати.
Ні.
Ні.
І ще раз ні.
Тому що на кожний здоровий глузд, щоби вберегти особовий склад, обовʼязково знайдеться свій йолоп у погонах.
Хочете почути історію про те, як після виведення однієї бригади на відновлення боєздатності, усіх офіцерів управління та начальників служб, розпорядженням комбрига розмістили в двоповерховій будівлі? Кажуть молодий та перспективний заборонив особовому складу аренду квартир або будинків в радіусі декількох кілометрів. Усі повинні бути тут. Поруч зі штабом. В одному місці. Постійно. А в іншій будівлі, неподалік, ще близько сотні солдат та сержантів. Комендантський взвод та інші. Ні, не чули? На да. Хто ж про таке розповість? Якщо би прилетіло, то мінус декілька десятків офіцерів (від полковника до лейтенанта) та під сотню солдат та сержантів.
І про багатогодинні наради в приміщенні клубу в центрі невеличкого міста теж не чули? Коли в одній будівлі щотижня збиралось не тільки все управління бригади, а також і командири та начальники штабів батальйонів та дивізіонів. Тому що так вирішив аж цельний полковник. А коли на такі наради приїздили начальники рангом вище, то хоч би один «***** воєнний» полковник сказав, «Комбриг! Ти їб@нувся? Ти навіщо тут зібрав усе командування бригади? Випадково таку дурню вирішив влаштувати? Чи… не випадково»? Ні. Кажуть, вони ставали біля столу і починали читати довгі нотації.
Або як на умовне свято «Потужного барабана», треба зібрати десятка три офіцерів разом із солдатами та сержантами. Годину стояти на вулиці, вітати усіх з цим святом, роздавати кольорові бумажки під назвою «Подяка», щоби потім прозвітувати наверх… Бла, бла, бла. Заходи, згідно плану проведення заходів, проведені. Ах да, і фоточки обов'язково в якості доказів, що заходи проведені.
І якщо би таки випадки були поодинокі. Але нажаль, декого війна нічому не вчить.
Доки в армії буде панувати довбаний совок, а життя військовослужбовців не будуть цінувати як своє власне, до того часу будуть трапляться такі трагедії. Доки з двох, трьох… пʼяти йолопів прилюдно не знімуть погони та потім не відправлять їх під суд, ми будемо ховати бійців які загинули від того, що хтось вирішив заробити собі додаткових балів перед вищим командуванням.
Вічна пам'ять загиблим воїнам. Співчуття родинам.
Кого покарають? Бабу Маню кухарку, яка готовила фуршет чи діда Васю, який погано плац прибрав?
Сирський вивід залогу з Логвинова куди потім зайшла рашиська спецура і перекрила єдину дорогу з Дебальцево в тил- на дорозі покрошили не одну українську колону з пораненими і артилерійськими радарами і штабістами, включаючи двох радників зі США.
Коломойський через Корбана попросив добробати захопити Зуєвську ГРЕС яка живить електрикою Донецьк, МВС сказало зробимо.
Грошенят накинув всім командирам добробатів, як що не помиляюсь по 200 К $ кожному.
Мєнти потім всю відповідальність скинули на Генштаб і Хомчака, які потім по факту для допомоги тим добробатам послали з'єднання ЗСУ які кацапи накрили на підході.
Інформація від тих хто входив в Іловайськ -
Штаб АТО 7 серпня був зайнятий виведенням частин Сектору «Д» з Південного мішка. На тлі цієї операції атака на Іловайськ разом з передачею для цієї атаки 40-го бату в Сектор «Б» виглядає цілковито логічною. Це був відволікаючий удар, який не дозволив терористам ДиРи зняти війська з району Іловайську і тим ослабити захист Зуєвської ТЕС, яки живила електрикою Донецьк. 40-й бат зайти в Іловайськ не зумів, а між генералом Хомчаком і комбатом Мотрієм виник конфлікт.
І вийми кол зі своєї сраки куди ви кацапи сєпарні любити його засовувати
Важкі втрати 128 бригади…
Серед загиблих був і капітан Дмитро Мілютін, член «Європейської Солідарності» на Закарпатті.
https://uk.tgstat.com/channel/@PresidentPoroshenko#carousel-44085187833 Ветеран АТО/ООС, талановитий і професійний артилерист, активний громадський діяч, який став на захист України ще в 2014 році. У 2015 році я мав честь підписати нагородження Дмитра орденом «За мужність» III ступеню за проявлені героїзм та мужність під час захисту Батьківщини.
Після завершення контракту працював у команді Європейської Солідарності у Виноградівській міській раді. 24 лютого знову став до лав війська. Хоробро воював, вчив новеньких і ефективно нищив ворога. Він був одним із найкращих артилеристів країни, елітою українського воїнства, справжнім богом війни. Зараз повертається додому… На щиті…
Непоправна втрата для родини, друзів, близьких, бригади, нашої команди й усієї України. Саме такі люди як Дмитро мали відбудовувати нашу країну після перемоги. Але тепер це буде задача всіх нас, у пам'ять про нього…
Щирі співчуття родині й близьким! Вічна пам'ять герою!