Меморіальну дошку морпіху Ярославу Журавлю відкрили на Дніпропетровщині. ВІДЕО+ФОТО
На Дніпропетровщині, на фасаді Андріївської школи Верхньодніпровської об’єднаної територіальної громади, урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому на Донбасі бійцю 35-ї окремої бригади морської піхоти Ярославу Журавлю.
Про це Цензор.НЕТ повідомляє з посиланням на "Радіо Свобода".
Як розповів батько військовослужбовця Сергій Журавель, пам’ятну табличку встановили з ініціативи місцевої ОТГ і районного військкомату. У цій школі Ярослав Журавель закінчив 9 класів.
Сергій Журавель додав, що хоча у грудні 2020 року Печерський райсуд Києва задовольнив його скаргу і зобов’язав ДБР відкрити провадження щодо верховного головнокомандувача Володимира Зеленського, якого батько вважає винним у загибелі сина, провадження досі не відкрите. ДБР подало на апеляцію, а апеляційний суд повернув справу на новий розгляд у Печерський райсуд Києва.
"Засідання призначене на 7 червня", – сказав Сергій Журавель.
Наразі батько військового вже визнаний потерпілою стороною у справі.
40-річний військовий 35-ї окремої бригади морської піхоти Ярослав Журавель був поранений поблизу Зайцева в липні 2020 року. Тоді, за словами батька військового, президент як верховний головнокомандувач заборонив відряджати спецпідрозділ на порятунок пораненого. Ярослав Журавель втратив багато крові й помер. Точна дата смерті невідома. Тіло військового бойовики передали українській стороні через 8 днів після поранення, 21 липня.
За повідомленням пресцентру штабу ООС, 13 липня в "сірій зоні" під Зайцевим на Донеччині, під час виконання бойового завдання загинув командир розвідувального взводу зі складу 35-ї бригади лейтенант Дмитро Красногрудь. Російські гібридні сили обстріляли гуманітарну групу, марковану білими касками та білими пов’язками на бронежилетах, яка мала евакуювати тіло загиблого командира. Серед загиблих внаслідок обстрілу були військовий медик Микола Ілін та сержант Ярослав Журавель.
З Ярославом Журавлем попрощалися 23 липня на Дніпропетровщині.
Доцюню, не плач... Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Принцесо, не плач. Так судилося, рідненька,
Що зоряне небо буде домом моїм.
Прийду й попрошуся у сон твій тихенько
РозкАжу, як сумно в тім в домі новім.
Тобі колискову хай янгол співає
I серце за татком нехай не болить.
Ти знаєш, маленька й тут сумно буває
Душа за тобою, кицюнчик, щемить.
Ти мамочку вибач за чорну хустину,
За те, що до школи ти йтимеш сама.
Тебе я люблю... Й люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
.......................................................