Пам’яті загиблого українського воїна Тараса Павлюка. ФОТОрепортаж

27 травня 2023 року на Донбасі загинув український воїн з Гощанського району Рівненської області Тарас Павлюк, представники роду якого від початку ХХ століття воювали за незалежність України.

Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляється у фейсбук-спільноті "Гощанська старовина".

У дописі зазначається: "Пам'яті загиблого героя-азовця, рясничанина Тараса Павлюка на роковини смерті присвячується.

До смерті не можна звикнути. Як не можна звикнути до того, що вона забирає найліпших -- світлих, чистих, сміливих максималістів, котрі ні за що не підуть на компроміс із совістю.

Тарас Павлюк зростав в українській сільській родині, що має давні патріотичні традиції. Його двоюрідний дід Антін був учасником Української революції 1917-21 рр., в яку влився 15-річним та яка зробила його сотником війська УНР. Його дід Антон підпільно працював фотографом одного з відділів УПА, що оперував неподалік Рясник і Тучина. Його батько Микола Антонович, надзвичайно шануючи красне письменство, нашу історію та захоплюючись краєзнавством був одним із перших рухівців тодішнього Гощанського району і прилучив до цієї справи синів Тараса та Ігора. Ігор, старший із них, ще в пору існування СРСР скинув на землю погруддя більшовицького вождя Володимира Леніна, котре височіло перед будівлею Рясницької сільради, ставши, за словами рівненського історика Андрія Жив’юка, першим декомунізатором Великої Волині… Коротше кажучи, і атмосфера в сім’ї, і суспільно-політична обстановка в країні посприяли тому, що з рухівця Тараса Павлюка викувався великий патріот, гідний нащадок славних пращурів.

Це потвердили прийдешні події, коли він, колишній воїн-прикордонник і талановитий інженер-механік, узяв участь у Революції гідності, а в 2014 р. добровільно пішов боронити від сепаратистів східні рубежі Батьківщини. Був начальником ТЕЦ Бабино-Томахівського цукрозаводу -- став механіком-водієм тягача-"мотолиги" танкової роти "Холодний Яр" полку "Азов". Після цього його як азовця росіяни занесли в базу даних свого сайту "Немезида", аналога нашого "Миротворця", тим самим визнавши таким, що становить велику небезпеку для РФ. Інших мешканців Гощанщини туди не записували.

Коли ж грянула велика війна, Тарас Павлюк полишив свою фуру, на якій колесував дорогами Західної Європи, та повернувся додому, щоб знову добровільно влитися в лави ЗСУ. І влився. Сталося це на початку березня 2022 р.

На фронті 52-літнього добровольця зарахували в бригадну розвідку 24-ї окремої механізованої бригади ім. короля Данила. Разом із побратимами він не раз відбивав ворожі атаки на передовій. Рік тому, 27 травня, росіяни вчергове почали обстрілювати "нулівку" з мінометів та гармат. Як завжди, молодший сержант Павлюк боронив свою позицію, але дістав поранення, не сумісне з життям. Сталося це неподалік селища Комишувахи, північніше міста Попасної, що на Луганщині.

На початку цього року він був посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Шанують пам’ять Тараса Миколайовича й у рідному селі. Учора, напередодні роковин із дня загибелі, у Рясницькій філії Бабинського ліцею на його адресу було сказано багато теплих слів, похвальних епітетів, а над могилою затріпотіло жовто-синє знамено. Те знамено, під котрим захисник завше піднімався на свою борню".