Окупанти в Сімферополі миють вулиці дефіцитної питною водою. ФОТО
Окупаційна влада Сімферополя використовує дефіцитну в Криму питну воду для прибирання вулиць.
Як повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на "Крим. Реалії", городяни вважають це марнотратством.У Криму через брак прісної води введено "режим підвищеної готовності". Для Сімферополя поки загрози нестачі питної води немає. Але, за прогнозами, передбачається посушливе літо, а резервних джерел водопостачання, крім трьох водосховищ в Сімферопольському районі, немає.
Вода, що надходить з материкової частини України, забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через проходячий від Дніпра Північно-Кримський канал. Ця вода використовувалася і для поливу сільгоспугідь. Після окупації Криму Росією подача води по каналу була припинена.

Топ коментарі
А зачем вообще мыть? Лучше, когда все в грязи и в пыли...
Этим комунальщикам еще и премию можно от правительства Украины выделить...
Неофициальный символ России - репа. Для Крыма предлагаю - верблюд. И пока вода ещё есть - пусть в горбы..
Это только мне похоже на простые тапки?
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, послушный им народ.
Быть может, за хребтом Кавказа
Укроюсь от твоих царей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.
Лермонтов (1841)
Но не всякая скотыняка долетит до середины улицы.
бордюрыпоребрики белить.....https://plus.google.com/102027543218203242241 Сон
автор Володимир Іванович Самійленко
Я бачив сон, немов зібрались ми гуртом,
Щоб справити велике свято;
Багато нас самих сиділо за столом,
І ще прийшло гостей багато.
І гості ті були неначе й не чужі,
Але було й одміну знати,
Як кинулись вони прожогом до їжі,
Забувши нас і привітати.
І бенкет розпочавсь; як хижі ті вовки,
Глитали гості нашу страву,
А ми сховалися в далекії кутки
І відтіль їм співали славу.
І як хто з них шпурне обгризений шматок,
Ми кидались, як ті собаки,
Ловили, хто пійма, й, вернувшися в куток,
Слізьми вмивалися з подяки.
А гості жерли все; роздулися, як піч,
І, страшно вирячивши очі,
Нас лаять почали, ми ж слухали ту річ,
Як слухають слова пророчі.
І кажуть гості нам: «Ми бити вас прийшли,
Чи хочете - ми вас скараєм?»
А ми вклонилися і смирно відрекли:
"Від вас батіг нам буде раєм".
І гості крикнули: «Давайте ж нам батіг,
Бо в нас немає чим вас бити».
І миттю кожен з нас по батога побіг,
Щоб волю тих гостей чинити.
І пуги принесли, і полягли самі,
Немов на тирлі тії вівці.
Та й кару прийняли, а як устали ми,
Було червоно на долівці.
Вони ж гукнули знов: «Скажіть ви нам тепер,
Чи нас ви любите як Бога?
Чи не ховаєте в душі яких химер
Та проти нас заміру злого?»
І знов ми відрекли: «Ми любим тільки вас!
Нема в нас іншої святині».
«Так доведіть же нам, як любите ви нас,
І покажіть на власній спині!»
Тоді на честь гостям звірями стали ми
Й змішалися в безладній січі:
Ми бились, різались, топтались чобітьми,
І брату брат плював у вічі,
А інший сам собі давав ляща в лице
І смикав голову чубату,
А гості тішились та, дивлячись на це,
Аж реготали на всю хату.
І снилося мені: ми Матір волікли,
Хто за косу, а хто за ноги,
Зривали одіж їй, і били, і товкли,
Аж кості хрускали в небоги.
І стався дикий крик, пекельний, навісний...
Враз бризнули струмки криваві...
Тут кинувсь я від сну, але той сон страшний
Мене не кидає й на яві.
У серпні 1893 р.
А так что плохого что моют........
Источник:https://censor.net/p378788Источник:https://censor.net/p378788