Рятувальники Донецької області отримали 8 пожежних автомобілів. ФОТОрепортаж
24 грудня рятувальники Донеччини отримали 8 пожежних автомобілів: 4 автомобілі важкого типу на базі шасі КрАЗ і 4 автомобілі підвищеної прохідності на базі шасі МАЗ загальною вартістю понад 31 млн грн.
Про це інформує Цензор.НЕТ з посиланням на прес-службу ДСНС.Автомобілі будуть використовуватися для гасіння пожеж, ліквідації надзвичайних ситуацій, доставки до місця події підвищеного запасу вогнегасної речовини. Техніка буде спрямована рятувальникам міст Слов'янська, Лимана, Маріуполя, Дружківки та Першотравневого району Донецької області.



Голова ДСНС Микола Чечоткін наголосив: "Оновлення автопарку у підрозділах ДСНС триватиме й надалі. Державним бюджетом на 2017 рік нашій Службі виділено 600 млн грн для закупівлі пожежно-рятувальної техніки".
Топ коментарі
СЕЙЧАС ТАМ ПОЖАРНЫЕ АВТО НУЖНЕЕ, ЧЕМ В ДРУГИХ РЕГИОНАХ.
ВЛАСТИ МОЛОДЦЫ.
Була я з львівським Книжковим двориком у Запоріжжі, Краматорську, Херсоні. Запоріжжя все організувало чудово, за другим разом туди потягнулися навіть літературні звьозди. Що їм обшарпаний Палац піонерів у Краматорську чи зимний «Ювілейний» у Херсоні. Ніякого виторгу і обмаль відвідувачів. Почуття меншовартості, не дай Боже, виникне. І не поселять в крутому готелі. Жодна війна, жодна загроза не здатні побороти знавісніле его, яке хоче слави, слави, слави.
Мабуть, я жорстока до цих добрих людей, але вони дуже відірвались від життя, і нічим не кращі від тих обивателів, що вигоцували в День пам'яті Голодомору у нічному клубі у Львові.
У Краматорську було повнісінько дітей. Нам їх довірили. Люди подолали страх перед агентами Мордору, яких аж кишить у прифронтовому місті. При такій ідеологічній політиці, яку проводить влада, існує реальна загроза реваншу. Навіть у нібито патріотичному Херсоні, де з настанням темряви всі люди квапляться додому, бо транспорт погано їздить. Місто, яке вважає, що усім завдячує Потьомкіну і Суворову, взяти буде легко. Бо невдоволення владою для них є водночас невдоволенням незалежною Україною. І лихо тоді її символам - мові, прапору, гімну.
Найбільше доводиться чути від відвідувачів на цих східняцьких толоках - де ви були раніше? Тоді б може війни не було. Це питання до політиків, а не до нас, скромних літераторів та народних майстрів. Щоб увійти у дім потрібно, щоб вас запросили. І взагалі, як казав польський філософ Ян Кот: «Не має значення, що з вами зробили. Важливо, що ви зробили з тим, що з вами зробили». Чиясь рука аж тепер купила лотерейну картку, і приїхали люди, які чесно сказали: «Не можна бути українцем, не знаючи української мови і української історії». Запізно.
Мешканці Херсона і Києва записуються на курси мови, яка в країні є державною, а мова ворога, який вбиває українців, його ідеологія панують на половині споконвічних українських земель.
Не слід чекати прозріння. Тим більше, що це звинувачення, а воно ніколи не сприймається без спротиву. Часу в нас мало. Найперше слід рятувати дітей. Від егоїстичних батьків і від викладачів-сепарів. Місцева влада перетворила міста на свої феоди, саме вона вирішує все.
Якби не війна, нас просто туди не пустили б. Рушійною силою українізації на Сході є бібліотекарі і місцеві підприємці.Не школи, і не університети, бо все це корумповані структури, і дуже консервативні.
Міста цілковито зросійщені, села натомість українські. Преса на сто відсотків російськомовна. Про телебачення навіть нема що говорити. Навіть в українських передачах присутня колоніальна меншовартість.
При владі - флюгери, причому заіржавілі й неповороткі. Вони реагують на зміни в суспільстві тільки, коли на майдан виходять з коктейлями Молотова і розбивають стіни їхніх маєтків. Доти їм нецікава суспільна думка.
Та найгірша правда - це порожні очі людей, які втратили своє коріння. Легкі як перекотиполе, вони котяться українським степом. Я не уявляю, як би я могла жити в Запоріжжі, Херсоні чи Харкові без українського мовного середовища. Як тут самотньо поодиноким патріотам, як їм незатишно.
І не різдвяна зірка їм сяє, а різдвяна свічка з її кволим вогником, який так легко згасити.
Галина Пагутяк