Як за мінус 15 вижити українській енергетиці і кожному з нас? Поради від експертки Ольги Бабій

Автор: Євген Кузьменко, Тетяна Бодня

Останнім часом українцям доводиться екстерном вивчати базові речі про вітчизняну енергетику.

Змушують нас до цього ворог з його обстрілами і цьогорічна люта зима. На четвертий рік війни Путін, на жаль, дочекався морозів — і тепер знищує українські енергохаби з бадьорою завзятістю маніяка-садиста. У нас, зі свого боку, немає іншого вибору, аніж виживати — попутно реформуючи свої погляди на те, як має бути побудована енергетика країни, що воює.

З експерткою, ексчленкинею НКРЕКП Ольгою Бабій ми предметно поспілкувалися про те, як країні і кожному з нас виживати серед аварійних та екстрених відключень електроенергії. У цьому інтерв’ю читач знайде чимало інформації, яка стане йому/їй у пригоді в цю кризову, надважку зиму.

А розпочали ми з головного інформприводу цього тижня — оголошення Президентом Зеленським режиму надзвичайної ситуації в енергетиці. Керівником цих робіт було визначено першого віцепремʼєр-міністра – міністра енергетики України Шмигаля. Але перше питання до пані Бабій було про інше.

- Пані Ольго, чи розумієте ви, який комплекс дій та процесів мав на увазі Президент? Чи, можливо, словосполученням "режим надзвичайної ситуації" в нас кидають для гучного ефекту, а далі під цей режим просто запишуть усе, що буде зроблено в енергетиці за цих кризових обставин?

- Якщо відверто, то режим надзвичайної ситуації в енергетиці у нас триває з зими 2022-го року, коли система отримала перше ураження і фактично змінювалась по балансу увесь цей час. Але сьогоднішня ситуація наступна. Якщо дивитися юридичну складову, то є така норма, яка визначає безпеку постачання. Вона передбачена відповідним наказом про безпеку постачання і визначає, що в енергетиці впроваджується надзвичайна ситуація, коли значна кількість генеруючих або мережевих потужностей зазнала значного ураження і не може належним чином в довготривалому часі забезпечувати попит. Тобто це свідчення того, що зараз ми маємо ситуацію, коли в результаті ракетно-дронових атак ворога, які тривають вже майже 2 місяці поспіль в різних регіонах, відбувається системне руйнування енергосистеми в частині генерації розподіленої мережі, відновлення якої потребуватиме більше часу, ніж було до того.

Раніше ми мали резерви генерації, у нас було значно більше запасів обладнання. А зараз рівень руйнувань настільки великий, що потрібно більше обладнання, коштів і, як я вже казала, часу. І щоб виправити ситуацію, треба вчиняти дії оперативного характеру, які зараз бюрократичні процедури часто не дозволяють робити.

- Ви сказали, що у нормативних актах є формулювання "пошкоджено значну кількість об'єктів". А там є визначення того, який відсоток наявних пошкоджень треба вважати "значною кількістю"?

- Ці параметри визначає "Укренерго" спільно з Міненерго. Ця інформація в умовах воєнного стану не може бути відкрита, тому що це інформація для ворога. Але після цієї заяви стало зрозуміло, що обсяг уражень вже є критичним для забезпечення.

- Які дії зараз не можуть бути оперативними через бюрократичні перепони?

- До цього часу енергетика живе в режимі стандартних будівельних процедур, стандартних процедур Prozorro та інших стандартних бюрократичних процедур. Як приклад візьмімо розподілену генерацію, про яку усі говорять. Щоб її приєднати до мережі і вона почала в ній працювати, і виробляти електричну енергію установка потужністю 2 мегавати, яких у нас є досить багато, треба за стандартною бюрократичною процедурою від 6 до 9 місяців. Тому що діючі процедури передбачають наявність проєкту з експертизою, наявність технічних погоджень з операторами газу та електрики. Потім – пусконалагоджувальні роботи. Далі – включення в реєстр виробників.

Наступне – це укладання договорів з "Укренерго", "Нафтогазом". І уся ця бюрократична процедура і може займати 6-9 місяців.

Завдання ж зараз, в умовах надзвичайної ситуації -  максимально скоротити процедури для того, щоб уся наявна і доступна генерація, яка є в залізі, була приєднана до мережі.

- Це не означає, що ми матимемо згодом ще один "Міндічгейт", і хтось крастиме гроші завдяки спрощенню процедур?

- Я не можу коментувати питання "Міндічгейту". Як хто краде гроші і як завищують вартість робіт – це питання до правоохоронних органів. І мені здається, що тут правоохоронні органи і органи експертизи також мають відігравати свою роль.

Ми зараз говоримо про ситуацію, коли дійсно необхідно буде ухвалювати швидкі адміністративні рішення для швидкого приєднання до мережі тих чи інших об’єктів для того, щоб ми мали достатню кількість генерації.

Чим ускладнюється проблема відсутності електроенергії в мінусових температурах? Ураження системи теплопостачання, наприклад, у Києві передбачає, що ми систему періодично зупиняємо. А для того, щоб її перезапустити, треба не тільки теплоносій, а й системна наявність електроенергії для її підкачки і прокачки мережі. Тобто зараз, коли ми бачимо, що не так будинки заповнюються теплоносієм в Києве – це не через те, що його немає. Це через те, що ми маємо графіки відключень і на цих будинках немає постійного електричного струму в режимі хоча б 48 годин для запуску системи. Це дуже пов’язані речі. І ця надзвичайна ситуація дозволятиме також ухвалювати додаткові управлінські рішення не тільки в електроенергетиці, а й в секторі електропостачання. Особливо для таких міст, як Київ, які мають централізовану систему теплопостачання.

- Повідомляють, що найгіршою ситуація щодо енергетики є в Києві. Чому так сталося, і, якщо відсторонитися від політики, чи справді мер Києва та його команда зробили менше порівняно з іншими містами? Наприклад, Київ у публічних заявах порівнюється з Харковом, Житомиром. У чому полягає це недопрацювання київської місцевої влади?

- Київський регіон завжди був дефіцитний у частині доступу до обсягу електричної енергії. Тому що в Києві була певна кількість генерації електричної енергії, яка вироблялась і споживалась, але в самому місті як агломерації досить високе споживання електричної енергії через інфраструктуру та велике населення. І так історично склалося, що після втрати Чорнобильської атомної електростанції, яка була побудована в тому числі як резервне джерело електричної енергії для Києва і Київської області, столиця стала умовно дефіцитним регіоном. Тобто фактично місто споживало максимум потужностей, яку можна було доставляти.

Що відбувається зараз? За умови того, що на Київ може бути передана певна потужність, ворог б’є підстанції, по яких сюди постачається електрична енергія. В самому місті Києві і в агломерації немає достатньої кількості генерації, яка може закрити цей дефіцит, коли немає доступу електрики із зовнішніх мереж.

Що зробив Харків? Після того, як вони втратили основне джерело електричної енергії – ТЕЦ, яка часто бомбилася, за 2,5 року побудували велику кількість малої генерації – 1 МВт, 2 МВт. Вона розкидана по місту. І дозволяє їм в режимі дефіциту, коли не працює ТЕЦ, виробляти певну кількість електричної енергії, яка як мінімум закриває критичну інфраструктуру та потреби частини населення.

У Києві цього не відбулося. Тут був зроблений акцент на теплоелектростанції – на централізовані джерела виробництва електричної енергії. Розподіленої генерації як такої в Києві майже немає.

Я зараз скажу важливу річ, яку, мені здається, повинні почути всі. Нам треба зрозуміти, що ми будемо жити в умовах загроз відсутності електрики не сьогодні, не завтра, не післязавтра, а 150 років, доки у нас буде сусід - росія. І думати про будівництво розподіленої генерації в містах як елементу, який за будь-яких обставин буде виробляти електричну енергію, коли немає доступу до загальної енергосистеми. Це вже питання безпеки кожного міста.

Ми два роки дивились на те, що це може якийсь комерційний зиск, зиск для інвесторів. Ні! Міста мають прийняти відповідальність за те, щоб у кожному місті на базі комунальних інституцій була створена оця розподілена генерація, яка закриватиме потреби міста у разі відсутності електричної енергії.

- Скажіть, а окрім Харкова ще є міста, які функціонують за подібною енергетичною схемою?

- Є. Але я не буду за прикладом інших посадовців їх називати. Тому що, на жаль, ми зараз бачимо, що тактика ударів росіян змінилася. Вони можуть великою кількістю "шахедів" руйнувати навіть малі котельні. І якщо ми говоритимемо про ці міста, то наражатимемо їх на ризик.

Але є міста, які можна показувати як приклад, бо вони зараз є незалежними енергетично. Вони побудували велику кількість розподіленої генерації з акцентом на те, що першочергово має бути заживлено критичну інфраструктуру у разі відсутності електроенергії з мережі. Але називати ці міста не можна — і я поясню, чому. Річ у тому, що тактика росіян дуже змінилася, і шляхом масових атак "шахедів" вони зараз можуть руйнувати навіть районні котельні. Саме тому про ці міста не треба говорити вголос, як це роблять деякі експерти, намагаючись показувати успіхи одних міст, знецінюючи здобутки інших.

Щодо Києва. Тут є проблеми, пов’язані з тим, що цієї розподіленої генерації у столиці відносно мало. Тому маємо таку ситуацію.

- А чи можна швидко напрацювати озвучені вами заходи та процеси у Києві та інших містах, які досі цього не робили? Чи потрібен час на розкачку, навчання, інші речі?

- Направду це зараз треба зробити. І це має стати питанням національної безпекової політики. Більше того, ці міста мають сконцентрувати свої бюджети на цих питаннях. Я можу зараз сказати радикальну річ, яка нікому не сподобається, але, дивлячись на те, що відбувається, я б зараз на рівні держави заборонила містам витрати на капітальні видатки - садочки, школи, будівництва та дороги — аж до того, поки вони не побудують розділену генерацію. Тобто треба заборонити витрачати кошти, поки вони не побудуть розподілену генерацію. От побудують, забезпечать безпекове електропостачання — тоді можна витрачати гроші на якісь інші капітальні роботи. Це може бути непопулярне, але це треба робити.

- Ну, після того, як цієї зими країна намучається з енергетикою, такі ініціативи, можливо, будуть сприйматися населенням зі значно більшим ентузіазмом.

- На жаль, не можу з вами погодитись. Ми вже мали блекаути 2022 року; ми мали дефіцити 2024 року, коли втратили 9 гігават. Ми мали пекельне літо, коли горіли без цього. Але, на жаль, ніхто нічого не робив. І мені здається, що настав час для заборон і радикальних дій для того, щоб розподілена генерація була побудована. Бо, на жаль, відповідальність на місцевому рівні чомусь не наступає.

- А чи можна в умовах надзвичайного стану в енергетиці прямо примусити місцеву владу цим займатись?

- Можна. Це має бути ряд окремих рішень зобов’язального характеру — але одразу скажу, що дуже швидких результатів від цих дій очікувати не можна. Бо якщо ми навіть ухвалимо ці рішення, перерозподілимо кошти і почнемо усе це будувати, то очікувати введення в експлуатацію тих об’єктів можна за рік. Адже маємо певну тривалість виготовлення обладнання, проведення будівельних робіт та купу інших моментів, без яких така генерація існувати не може.

- Повернімося від середньотермінової перспективи до ситуації в моменті. Доводиться чути, що головною загрозою найближчих тижнів (і, відповідно, головною ставкою росіян з їхніми виснажливими обстрілами енергохабів ракетами та дронами) по Києву і не тільки є колапс опалювальної системи в багатоквартирних будинках - із промерзанням цих будинків, що зробить життя в них неможливим. Українці чують термін "точка роси", мер Кличко пропонує киянам, у кого є така можливість, виїжджати за місто, у приватні будинки. Питання до вас: наскільки ймовірний, за наявного стану справ (включно з прогнозом погоди та постійними атаками росіян), є цей найгірший сценарій?

- Будь-який найгірший сценарій є ймовірним, тому що існує висока ймовірність чергових ракетно-бомбових ударів. Це — ключовий чинник, який впливатиме на ймовірність того чи іншого гіршого сценарію. Тому до цього сценарію треба готуватись, і підготовка ця має бути такою. Перше — це ліквідація надзвичайних ситуацій та запобігання настання негативних наслідків.

- А саме?

- Це те саме злиття води з мережі, про яке ми вже чули і бачили. Це своєчасне формування пунктів обігріву. Це формування додаткових ремонтних бригад, які відновлюватимуть ті об’єкти, які можуть розмерзатися. Це додаткова закупівля генераторів для пуску тих будинків, у яких зупинений теплоносій, і його не можуть підняти кілька днів, бо там немає електрики. І це — просто додаткове розгортання оперативних підрозділів, які ліквідовуватимуть надзвичайну ситуацію.

При цьому, як показав цей тиждень, Київ загалом справляється з цими викликами. Треба віддати належне "Теплокомуненерго" міста Києва: вони роблять будь-які дії. Але ж ми маємо розуміти, що ліквідація наслідків — це не тільки "Теплокомуненерго"; це і дорожні, і автотранспортні служби; і зв’язок, і логістика, і медицина, і соцзахист, і всі аварійні служби, які працюватимуть на місті. Тобто це — координація та (ключове) матеріально-технічне їхнє забезпечення.

- Дехто з людей пише, що в їхніх будинках прямо лопаються батареї. При цьому хтось пише, що в нього з труб злили воду, хтось — що не злили... Скажіть, отакі будинки, де лопнули труби чи батареї, вони у подальшому взагалі будуть непридатні для проживання? Чи можна буде відремонтувати знищені системи?

- Ці будинки будуть придатні для проживання, в них треба буде відремонтувати систему, а пуск теплоносія після ремонту буде можливий, коли ми матимемо температурний режим — хоча б близький до нуля. Тому що особливість запуску теплоносія в оці багатоповерхові будинки, які зараз потерпають (16-поверхові, 25-поверхові), полягає в тому, що вони завчасно не потурбувались про резервне живлення для підкачки теплоносія. І замерзання внутрішніх систем теплопостачання відбувається там за рахунок того, що там немає постійної системи підкачки теплоносія. І у сильний мороз, навіть за наявності нормального теплоносія, труби просто замерзають у тих приміщеннях, де немає циркуляції.

Але скажу ще раз: не треба панікувати; ці будинки можна буде відновити. Треба зберігати спокій; кожний у своєму будинку має взяти відповідальність за те, що є ось така ситуація. І я знаю будинки, де люди скидались і купляли маленький генератор — щоб перекачувати теплоносій. Десь працюють МНС-ники... Тут найголовніше — мешканцями самим, спокійно і зважено, розібратися в ситуації. Тому що часто обсяг навантаження на аварійні бригади та диспетчерські такий, що вони фізично не встигають працювати. Додайте до цього те, що ці люди працюють на морозі і мінус 18. Що дуже ускладнює роботу цих ремонтних бригад. Тому що це і обмороження; людина не може бути на морозі більше двох годин. Тому це — складна ситуація, але потім вона може бути вирівняна.

- Пані Ольго, ви розповіли про те, що має зробити влада для того, щоб підготуватись до гірших сценаріїв. Поговорімо про те, що вже є. Ще з 2022 року центральна влада робить ставку (і мотивує до цього місцеву владу) на мережу пунктів незламності. Між тим, люди кажуть, що і можливості у цих пунктів і близько не покривають всіх потреб, і самі пункти багато де — це фактично "потьомкінські дєрєвні". Чи не варто змінити пріоритети на якісь інші проєкти?

- Дивіться, яким би не був пункт незламності, він може бути достатнім, коли він належним чином закомплектований; на нього поставили генератор, виділили кошти на дизельне паливо, утеплили і туди все привезли. От коли ви приходите на пункт незламності, і там усе це є, що я назвала, — то він укомплектований. Тобто пункти незламності мають бути, і — ключова історія — вони мають бути укомплектовані і підготовані до прийому людей. Тобто не просто має бути напис "Пункт незламності", а має бути повне начиння того пункту незламності, в який прийдуть люди. Мало того, з урахуванням поточної ситуації і якщо ми дивитимемося на найгірший сценарій, нам зараз треба розглядати розгортання додаткових центрів незламності. Можливо, на базі шкіл, де можуть бути централізовані генератори, та на базі інших об’єктів. Бо якщо ми матимемо морози до кінця лютого (з недовгим потеплінням наприкінці січня), наша головна задача зараз — протриматись до весни. І пункти незламності можуть тут відіграти велику роль. Але вони мають бути укомплектовані.

- Про пункти незламності кажуть, що якщо невеликий павербенк там ще можна зарядити, то вже паверстанцію зарядити не дають. Чи не варто передбачити і цю можливість?

- Це варто зробити, якщо пункти незламності або визначені точки будуть обладнані додатковими генераторами саме для підзарядки цих зарядних станцій.

- Але хто це має зробити? Місцева влада?

- Так, за укомплектацію пунктів незламності відповідає місцева влада.

- Те, що має робити влада, центральна та міська, ми більш-менш обговорили. А що мають робити самі українці, щоб не "грохнути енергетику" разом з морозом, росіянами та, подекуди, недбалістю тієї самої влади?

- Що маємо робити ми? По-перше, оскільки ми живемо в режимі надзвичайної ситуації, ми маємо продумати свій побут. По-перше, у кожному помешканні у нас однозначно має бути мінімальний (2-3 бутлі) запас води на момент її відключення. Тому що вода — це ключове, і ми бачили, що відсутність водопостачання несе проблеми.

Друге: якщо у нас у помешканні температура теплоносія тримається, умовно, 10-15 градусів, і ми почуваємося нормально, то ми маємо подумати про утеплення нашого помешкання і облаштування однієї кімнати, де ми можемо почувати себе комфортно. Там має бути теплий термос з водою, утеплена підлога (застелена — вже зберігає тепло). Там мають бути мінімальні речі, у яких ми перебуваємо. І отаке спрощення нашого помешкання може дати той результат, що ми перебуватимемо не у великій квартирі, а у маленькій кімнаті з комфортними умовами.

Третє, звісно, - це багато теплого пиття і мінімальна тепла їжа. Якщо є можливість таке приготувати, то це, звісно, профілактика того, щоб ми не захворіли.

Важливо пам’ятати: коли нам дають світло, не треба вмикати усе одразу. Ми ж пам’ятаємо ситуації, коли спочатку був удар, а потім ремонт. І коли подали електрику на Київ, і усі все увімкнули разом, ми отримали аварію, бо система не витримала. Тобто ключова історія — не вмикати усе разом; зробити собі пріоритезацію того, що мені треба увімкнути зараз, а що - через годину.

Ще один важливий аспект. Ми бачимо, що нам іде подача електрики вночі. Тобто це той час, коли ми маємо певний ресурс. Так, вставати вночі - це незручно і некомфортно. Але такий графік, який дозволяє нам зарядитись, профільно спожити електрику, - він спрощує навантаження на систему. І коли отой кіт з "Укренерго" плаче і просить не включати все одночасно, він каже про те, що треба вмикати прибори поступово і споживати енергію свідомо.

Можемо не вмикати усі лампочки; можемо не вмикати те, що вмикали раніше. Цим ми допоможемо системі і не попалимо трансформатори, які нам передають електричну енергію.

Ось що можуть зробити люди — насамперед потурбуватися про себе і про своїх сусідів-пенсіонерів. Поцікавитися, чи є в них їжа, вода. Варто розібратися, хто з вами живе по сусідству; налагодити комунікацію — таку, яка в нас була у 2022 році. І — налаштуватися на те, що нам треба протриматися до кінця лютого.

- Зараз трапляються такі випадки, що у людей в багатоквартирних будинках горять окремі фази. Вони про це повідомляють у диспетчерські ЖЕКів, намагаються достукатись до ДТЕК — але зворотного зв’язку немає. Що їм робити? Це цілі великі під’їзди, де живуть і маленькі діти. Дуже багато таких повідомлень, причому з конкретними адресами, можна побачити у соціальних мережах. Люди буквально благають про допомогу, але на це ніхто не реагує. Як бути в таких ситуаціях?

- Я зараз скажу річ, яка може людям не сподобатись, але звучить це направду так: у нас зараз війна, і кількість ремонтних бригад обмежена. При тому, що кількість надзвичайних ситуацій, які трапляються — значно більша. Звісно, можна закинути ДТЕКу, що вони несвоєчасно реагують, коли треба приїхати. Але, зважаючи на кількість аварій, які відбуваються на мережах... Вони ж зараз зросли у стократному розмірі порівняно з поточним безпековим станом, в якому ми жили.

От у мене сьогодні у під’їзді зламався ліфт. Не працює навіть зі світлом, тому що сусіди намагаються піднімати нагору речі; користуватися ліфтом, коли є світло. Я відправила заявку і чекаю; зроблять завтра-післязавтра. Але питання тут у тому, що на величезну кількість аварій та викликів у компанії — брак людей, які можуть це зробити. Маємо об’єктивну ситуацію, коли після ракетно-бомбових ударів значно збільшилася кількість ударів. Плюс треба зважати на те, що ці аварійні бригади, вони не тільки нам під’їзди мають включати; вони ще й і замінюють поруйновані трансформатори.

- Це зрозуміло — річ у тому, що немає зворотної комунікації. Умовно ти пишеш на якийсь бот — і ніхто тобі не відповідає. І люди з погорілими фазами сидять — і не отримують відповідей... То що реально робити у цій ситуації?

- Що робити зараз? Операторам системи розподілу найближчим часом треба забезпечити належну комунікацію зворотного зв’язку. Крапка. Людям треба почати говорити відверту правду і повідомляти реальні терміни очікування. Так, я розумію, що технічно прискорити ці процеси не можна. Але людям треба казати чесно: "Ми зремонтуємо це за 24 години. Очікуйте". Тоді люди чекатимуть 24 години. Звісно, вони будуть матюкатися — але чекатимуть.

- Просто зараз, якщо надзвичайна ситуація — це ж мають бути графіки. Натомість у ефірі — взагалі повна тиша. І тільки як вже дали світло, то, значить, дали...

- Дивіться, є поняття аварійних графіків, і є поняття екстрених відключень. Коли у додатку ви бачите, що графіки не діють, це свідчення того, що вам будуть подавати електрику так, як вона є.

- Це я розумію. Я про інше. Оцей надзвичайний стан, про який говорив Президент. І вже кажуть, що якщо надзвичайний стан, то повна тиша, ніхто нічого не коментує...

- Ні. Одним із ключових завдань надзвичайного стану якраз є належне інформування населення. Давайте дочекаємося штабу, побачимо його повноваження, основні завдання — і тільки після цього будемо коментувати. Бо направду ми більше емоцій створюємо собі, ніж робимо раціональні рухи.

- Деякі ЗМІ написали, що і воду подаватимуть за графіками. Бо вони так прочитали для себе цей надзвичайний стан. Взагалі — надзвичайний стан передбачає подачу всього за графіками?

- Надзвичайний стан вводиться для того, щоби в умовах обмежених ресурсів забезпечити всім максимальне надання послуг. І для того, щоб робити конкретні висновки, я раджу користуватися офіційними джерелами. Якщо — умовно — у вас надавач послуг - "Теплокомуненерго", і цей надавач, коли ви дзвоните на аварійку, пише, що в місті працює надзвичайний стан, працюють відновлювальні роботи, і за вашою адресою очікування таке-то — треба довіряти тільки цій інформації. Якщо "Київводоканал" публікує на своєму сайті і на всіх каналах. Що буде погодинна подача, то треба довіряти тільки цій інформації.

Нам всім треба зрозуміти, що ми отримуватимемо послуги так, скільки у нас буде ресурсу. Є ця енергія, є газ — ми отримаємо послуги. Обмежений до них доступ, пробомбили систему — ми матимемо обмежений доступ. І слідкувати треба виключно за новинами офіційних ресурсів.

Взагалі я вам хочу сказати: третя війна, яку по відношенню до нас зараз ведуть, - це дезінформація. Такого дуже багато у ЗМІ — коли йдуть припущення: все, воду зливають, ми замерзаємо; фото Алчевська і Ющенко в Алчевську...

Давайте так: ну, це ж війна. І основна наша гігієна як споживачів — це користуватися офіційними ресурсами. Це наша ключова задача — зрозуміти у нашій хаті, хто нам подає воду, тепло і електрику. Зрозуміти конкретно, хто цей суб’єкт. І якщо в нас чогось немає, то звертатися безпосередньо до цього суб’єкта.

- Чому необхідне аварійне і часом незрозуміло непропорційне відключення світла? Як це сприймають користувачі, як це їм ускладнює життя — усі ми знаємо. А як на це дивляться енергетики і чому ухвалюють рішення про аварійні відключення — можете пояснити?

- Як усе відбувається? Умовно, сьогодні енергосистема працює. Оператору системи передачі зрозумілі обсяг генерації і приблизний обсяг споживання. Немає уражень, десь ідуть ремонти. Він бачить, які блоки будуть записані в роботу; бачить, які підстанції будуть включені.

НЕК "Укренерго" подивився — і каже: "Київенерго", я тобі на завтра даю 1000 кіловат. "Київенерго", виходячи з цього обсягу, виокремлює інфраструктуру (метро, воду, тролейбуси тощо) і каже: "Я критичку відокремив, оце все віддаю на населення". Якщо він бачить, що цього обсягу недостатньо на завтра і треба ввести графік, у нас у додатку, якщо ви помітили, звечора приходить графік на завтра (такий чорненький квадрат). Це — стандартний режим роботи системи до того моменту, поки вона планово не відновлюється. Якщо її не бомблять.

Це — перша частина, називається "Аварійні відключення".

Йдемо далі. На годиннику, умовно — перша година ночі. Ми з вами переходимо в укриття, бо вилетіли літаки або летять "шахеди". Ми сидимо в укритті, починається атака, і за годину ми читаємо: "В Києві застосовують екстрені відключення". Це про що? Це — про те, що отой чорненький графік вже не працюватиме. А працюватиме який обсяг, який буде фізично доступний. Вводяться екстрені відключення — це свідчення того, що об’єкти, які розбомбили, обстежують, визначають їхній реальний стан і той період, в який їх можна відновити. Часто це триває від двох до трьох днів, тому що зараз росіяни пішли далі; вони уражають об’єкти генерації не просто ракетами і "шахедами", а ракетами і "шахедами", які начинені мінами. Тому іде додаткове розмінування об’єктів — і лише після цього розмінування заходять ремонтні бригади.

Так от, коли ця оцінка стану відбулась, "Укренерго" знову розуміє, скільки в нього є доступної генерації, і скільки він може цієї електрики розподілити мережами, які цілі. І він знову вводить аварійні графіки і каже: от тепер у нас знову будуть аварійні графіки.

Ось так це працює. Тобто аварійні відключення — це коли є аварія, і вона ліквідовується, а екстрені — це коли взагалі йдуть обстеження об’єктів, і ніхто ще до кінця не розуміє, як воно відновлюватиметься.

Коли вводяться екстрені графіки, я нікому не раджу користуватись ліфтом та ремонтувати прилади пов’язані з електрикою. Тому що за екстрених відключень електрика може або раптово зникнути, або раптово з’явитись.

Ще раз: чому у нас вводяться аварійні або екстрені графіки? Тому що або об’єкт генерації (станцію) розбомбили, і вона вже не працю, від’єдналась від мережі; або підстанцію, яка передавала цю електрику від станції, також розбомбили, і вона просто передавати не може. І от як тільки по двох цих варіантах розбомбили — одразу вводяться екстрені відключення.

- Пані Ольго, а як свої знання ви реалізували у власному побуті? Що працює у вашій квартирі і як ви зменшуєте енергетичні складнощі на практиці?

- Починаючи із зими 2023, у нас у хаті у кожної людини є свій павербанк. У хату заведений оптоволоконний інтернет. У нас є "Екофлоу" - незважаючи на те, що всі казали, що воно дороге, і його треба буде викинути потім.

Ще у нас у хаті є постійний запас води, їжі. Є термоси, теплий одяг, у якому ми ходимо в укриття. У кожного є своя тривожна валіза, і у режимі відсутності електроенергії ми живемо у режимі максимальної економії і світла в хаті не вмикаємо. Тобто ми можемо його увімкнути, але цього не робимо.

Що ще? У нас є ліхтарі різних розмірів, свічки. Не буду казати, що ми запасалися цукром і борошном, але усі мінімальні речі, які дозволяють нам, за відсутності електропостачання, утеплитися і протриматись 5-10 днів, у нас є.

- Наостанок щось нашим читачам скажете?

- Скажу свою особисту думку. На жаль, енергетичне перемир’я свого часу було тактичним ходом росіян для того, щоби приспати наше населення, "навчити" нас жити нормальним життям. То коли люди пожили цим нормальним життям, мало хто пам’ятає, як у 2022 році ми у грудні працювали в укритті. От особисто я тієї зими працювала в укритті, і у мене було 3 ангіни. Тому що у нас не було світла. А, скажімо, вчителька математики, яку показали по всьому інтернету, проводила дітям онлайн-заняття з "Новусу", пам’ятаєте? Це була вчителька мого сина...

Ми про це чомусь забули. Але нам треба буде так жити ще дуже довго. Не рік, не два — роки, десятиліття. Це новий тип життя — і ми маємо навчитися так жити. Це — історія, яка не закінчиться завтра чи післязавтра. Це — марафон. Поки є Росія — доки в нас може не бути світла. Крапка! Не існує в світі такої системи захисту енергомережі, яка могла б нам гарантувати цей захист. У нас дуже велика країна, і це — ілюзія — вірити в те, що хтось побудує віртуальні захисні споруди над підстанціями, і вони працюватимуть. Так, вони збережуть обладнання і прискорять ремонтні роботи. Але ми так тепер житимемо завжди. І нам треба з цим змиритись.

Євген Кузьменко, Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"