Єгор Фірсов: "Ми перебуваємо в новій ері війни. В історичному контексті це можна порівняти з тим, як вигадували атомну бомбу"

Автор: Ольга Москалюк

Не так давно Дональд Трамп публічно дорікав Володимиру Зеленському, що Україна "не має карт" у серйозній геополітичній грі. Ніби ми - лише спостерігачі за столом, де великі держави вирішують долю світу. Але події навколо Ірану показали інше: Україна не просто має карти - у нас є козирі.

 І один з них - унікальний досвід сучасної війни. Це вже визнають наші партнери, які звернулися до нас по допомогу зокрема щодо протидії іранським дронам. 10 березня Зеленський повідомив, що Україна відгукнулася і відправила до трьох країн Близького Сходу професійні укомплектовані команди.

Ми записували це інтерв’ю із офіцером полку безпілотних систем "Kraken 1654" Третього армійського корпусу Єгором Фірсовим напередодні оприлюднення цієї інформації. Але під час розмови говорили саме про це: чому український досвід боротьби з іранськими БПЛА може знадобитися союзникам, як швидко змінюється технологія війни, й про те, що за кордоном досі до кінця не усвідомлюють масштаб нової реальності.

- Я останнім часом відчуваю, що світ входить у нову еру супер впливу роботів, з якими ми в Україні стикаємося щодня – як зі своїми, так і з ворожими, - говорить Єгор. - Це буде період застосування штучного інтелекту і багато-багато всього того, що ми станом на сьогодні ще навіть не можемо уявити. І, звичайно, коли йдеться про війни і агресію, Україна зараз є однією з держав, яка максимально підготовлена до цих нових викликів. Це добра новина. Гірша полягає в тому, що до війн майбутнього готова інша країна – росія.

- Іран якраз допомагав росії, зокрема у постачанні "Шахедів", виробництво яких росіяни вже поставили на потік та масово використовують під час атак на Україну. Це ж теж зіграло свою роль?

- Доповню тебе: минулого року росія уклала договір з Іраном про стратегічне партнерство, але майже нічим йому в нинішній кризі не допомагає. Це такий сигнал для тих, хто в цьому їхньому союзі авторитарних держав: у них ніхто нікого не підтримуватиме, тож кожен розхльобуватиме свої проблеми самостійно.

Щодо "Шахедів" – тут інша історія. Нещодавно пройшла поважна конференція YES, де були присутні представники передових країн. Не називатиму прізвищ, але це дуже впливові люди на рівні міністрів оборони та їхніх радників, які дуже фокусуються на темі війни. Я їм сказав: "Уявімо, що росія замість України напала на одну з європейських країн. От поїхали б російські танки та полетіли ракети. Що було б? Їх би знищили. Але якби це сталося зараз у 2026 році? Танки вже не поїдуть, а полетять тисячі "Шахедів", вийдуть якісь там "Рубікони" зі своїми FPV та тисячами дронів різних типів, і разом перетворять цю країну на попіл. Чи готові ви до такого сценарію?" Я побачив, що вони дуже насторожені й розуміють, що знаходяться ще в минулому, а країна-агресор фактично вже зробила крок у майбутнє і технологічно стала на декілька голів вищою. Тому до кінця вони навіть не знають, що робити. Звичайно, я хотів би почути відповідь: "Пане Фірсов, не турбуйтеся! Наша розвідка знає про це, а наш ВПК уже працює на належному рівні". Але цього немає! І це для нас - великі виклики.

- Нині часто обговорюється, що через цю ситуацію з Іраном Україна у світовому порядку денному відійде на другий план, що призведе до зниження допомоги. Ти як вважаєш?

- І так, і ні. Фокус уваги, дійсно, розмиватиметься. Але я вважаю, що нам на рівні якоїсь групи військових потрібно навіть брати участь у цій війні. Україна зараз номер один по протидії іранським технологіям. Ми взагалі єдина країна, яка протистояла цим озброєнням і яка може постачати ефективну зброю протидії тим же "Шахедам" та налаштовувати інфраструктуру у протистоянні з Іраном. Тому я дуже сподіваюсь, що якась частина наших військових зможе поїхати і допомагати проводити подібні операції. Умовно це може бути на рівні батальйонів - не готовий зараз говорити про конкретні цифри. Але я точно знаю, що нам у цій війні треба тримати руку на пульсі. Ми маємо її розуміти та розбиратися у її особливостях. Де, як не там, запроваджувати наш супердосвід, який ми отримуємо щоденно?! Наприклад, сьогодні збиття "Шахеда" для мого полку – звична річ. А для тих країн, які вважалися економічно дуже розвиненими, це якраз непростий виклик. Вони не знають, що з цим робити.

- Якби тобі запропонували, ти б погодився поїхати допомагати?

- Слухай, я – людина військова, то виконуватиму наказ. Але загалом я з радістю поділився б з нашими союзниками інформацією, технологіями, якби була поставлена така задача, в обмін на продовження допомоги, яку надають Україні.

- На якому рівні зараз наші технології? Наскільки ми розвиваємося? На початку січня Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у себе на сторінці Facebook оприлюднив такий пост: "Рік, що минув, справді став роком великого ривка на цьому напрямку. Безпілотна складова у Збройних Силах України суттєво зросла. Не зупиняємося. На 2026 рік ми спланували подальше нарощення спроможностей підрозділів БпС". Чи достатній цей ривок, щоб протистояти росії, яка нарощує свої сили?

- Як я сказав, ми знаходимося в новій ері війни, де активно застосовуються і роботи, і штучний інтелект хоча б на початковому етапі. У історичному контексті це можна порівняти з тим, як вигадували атомну бомбу. Ті, хто дивився фільм "Оппенгеймер", добре пам'ятають, що Америка формувала свою команду, яка дуже швидко розгортала цілі табори, експериментувала і гналася за тим, щоб отримати доступ до атомної бомби. Так само робила Німеччина. Витрачали на це мільярди, але перевагу отримали Штати. Такий саме процес відбувається і в певній технологізації. Років за 10-15 якась країна першою дійде до використання штучного інтелекту на всеосяжному рівні. Тобто дуже багато процесів проходитимуть через умовний військовий-ChatGPT, де командири задаватимуть певні параметри, а штучний інтелект і програми масово виконуватимуть задачі.

Колись у 2023 році ми пролетіли через поле і вразили своїм першим FPV-дроном просто бліндаж. Я вже тоді вважав, що це супер технології. Із тим, що відбувається зараз, коли пройшло три роки, це просто не порівняти. Ті операції, які проходять сьогодні, де один дрон-матка на оптоволокні пролітає 20 кілометрів, а з нього скидається ще три-п'ять дронів, які летять далі, знаходячи свої цілі, це інший рівень. Один з них керувався за рахунок оптоволокна, інші за допомогою аналогового чи цифрового зв'язку. Тепер кожне використання дронів - це суттєва технологія, операція по взаємодії інших систем. Раніше ми були на "шаховій дошці", де кожна "фігура" воювала за себе, то тепер це вже перетворюється на екосистему, де є певні дебюти, техніки, свій розвиток подій.

Звичайно, мені важко оцінити, на якому ми нині етапі шляху. Але якщо порівнювати із 2022–2023 роком – це супер карколомний стрибок. Оцей розвиток буде доти, доки дозволятиме використання новітніх технологій. Зараз ми в очікуванні того, що орки зможуть вигадати прискорення двигуна на "Шахеді". Це той самий реактивний двигун, коли "Шахед" може розвивати швидкість більш ніж 500-700 кілометрів. Чи будуть здатні наші інтерсептори їх збивати? Ця гонитва озброєнь в Україні відбувається щоденно на різних штабах. До речі, ми тут маємо перевагу, адже у нас – велика кількість локальних команд. У ворога перевага в тому, що вони - великі гравці, які одразу все масштабують. Тобто ми можемо вигадувати, але не видаємо це в масштаб. А ворог скопіював у нас і одразу розвиває це на належному рівні.

- Чому ми так не масштабуємося?

- Це питання не до мене. Але, повторюся, ми маємо оцю перевагу у величезній кількості команд. Наприклад, кожна майстерня-R&D підрозділ полку – це свій дуже розвинений мозковий центр. Так само усі виробничі площадки кожної компанії, яка є в Україні, це також дуже сильні команди вже світового рівня.

- Ворог теж не стоїть на місці. Нещодавно були зафіксовані випадки, коли один "Шахед" транспортував два додаткові FPV-дрони. До Києва долітали "Шахеди" на Starlink, поки росіян не відключили від системи. Наприкінці лютого дрон на оптоволокні вперше вже долетів до Харкова. А на Запорізькому напрямку наші військові збили російський БПЛА "Клин" зі штучним інтелектом. Ворог може і це все масштабувати, правда ж?

- Те, що ти зараз перерахувала, для нас, військових, не новизна. Це лише мізер з того, що потрапляє в новини. Таких випадків у сотні разів більше. Можна сказати, щодня з’являються нові різкого роду ноу-хау. Як ворог, так і ми тестуємо засоби. Той засіб, який показує ефективність, потім активно використовується.

Ти перелічила частину того, що противник застосовує, але ж і у нас є багато чого цікавого! Ми так само добре залітаємо на FPV і на 40, і на 50 кілометрів вглиб. Теж масово користуємося Starlink. Це те, про що я говорю: гонитва за технологізацією. Тобто ти маєш бути постійно на крок попереду супротивника. Якщо ти так не робиш – ти програватимеш. У підрозділах постійно обговорюється те, як покращити свою технологічність, як залітати ще далі, як пролітати ворожий РЕБ тощо. Буває, військові, які керують майстернями або займаються R&D, застосовують настільки професійну термінологію, що навіть я - людина, яка багато років уже в цій темі, не завжди їх розумію. Тому що технічний рівень їхнього спілкування створює враження, що вони розмовляють іншою мовою. Пересічні громадяни тим більше не зрозуміють, про що йдеться.

Понад рік тому я давав тобі інтерв’ю. Перед цією нашою розмовою задумався, а що ж змінилося за цей час? З одного боку, глобально нічого. З іншого - дві речі. Перше, війна стала тотально ще більш технологічною. Друге, як на мене, ми усвідомили, що воювати ще дуже довго. Це історія на кшталт, коли ти забираєшся на гору й думаєш: "Ще 20 метрів – і фініш!" Піднімаєшся, видніється горизонт, і ти розумієш, що йти ще кілометрів 200. Мені здається, нинішня річниця (чотири роки повномасштабної війни) стала розумінням того, що горизонт війни геть незбагненний. До того ми спочатку думали вистояти, потім чекали на контрнаступ, далі – обіцянки Трампа щодо закінчення війни, а зараз чітко стало очевидно: дива не станеться. Доведеться просто бігти в цьому тотальному марафоні війни.

- Як я бачу, це усвідомлення прийшло далеко не до всіх українців...

- Взагалі не до всіх! Але ж в тому й суть нашого інтерв’ю – озвучити альтернативну думку. Хоча, знаєш, ті, хто його прочитають, і так розуміють, що відбувається, слідкують за новинами і є усвідомленими. А ті, хто щодня чекає, що прийде якийсь дядя і одним своїм словом закінчить цю війну, його не читатимуть. Вони живуть у своїй великій бульбашці якогось умовного TikTok.

- У мене його немає, то я була здивована, коли дізналася, що там зараз досить багато про політику та війну.

- Але ж там працює алгоритм. Якщо тобі цікава війна – тобі й видаватиме такий контент. Якщо ні – якісь мультики й створюватиме паралельну реальність, що все класно: сміх, приколи й на тому все.

- Однак є ж і такі люди, як ми з тобою, які усвідомлюють: "цей дощ надовго". У нас на сайті вийшов блог Марії Берлінської "Що буде далі по дронах?". Вона там пише зокрема і про те, що вже зараз в росії може плануватися операція ще масштабніша за нашу "Павутину", коли оператори на відстані в тисячі кілометрів зможуть сотнями дронів одночасно атакувати наші критичні об’єкти. Припускає, що взагалі може здійснюватися автономна робота російських БПЛА по Україні. Що думаєш?

- Історія така. Перше, тисячу відсотків, що ворог опрацьовує операцію, схожу на "Павутину". Дивись, ми не могли направити до Мурманська якісь свої ракети. Тому доводилося таким чином креативно підходити до цього процесу. Тож треба було зайти на супутникові знімки, подивитися на точку, на якій була проведена ця операція – на військові літаки, які там тупо стояли, ніби в безпеці. У нас, ситуація геть інша. Ні на Закарпатті, ні десь в центрі України нема такого, що всі на розслабоні, думають, що сюди нічого не залетить. Всі захищаються, як можуть, у будь-якому куточку нашої країни. Тому нам у цьому плані трошки легше і складніше водночас.

Другий момент: противник і зараз може долетіти на крилі FPV майже до Києва – є така технологічна можливість. Але сенсу немає! Ну, долетить він, і що?! Однак треба бути готовим до того, що ворог може взяти під контроль якусь нашу трасу десь за сто кілометрів від кордону, і бензовоз по ній вже їздити не зможе. Можливо, не лише він, а взагалі ніхто. Це легко може бути. Нам потрібно готуватися до будь-яких сценаріїв, прийняти хаос, як норму, і бути дуже гнучким. Бо тільки в гнучкості, коли ти підлаштовуєшся і перебудовуєшся, можна отримати перевагу.

- Ми підлаштовуємося. От проти "Шахедів" вже маємо дрони-перехоплювачі, які ефективні як в тилу під час обстрілів, так і на фронті. Як у вас з ними у підрозділі?

- Ми також максимально скрізь їх використовуємо. Вони, справді, ефективні - показують результат. Але ще раз кажу: це лише певний час для їхнього застосування. Можливо, він пройде, коли ворог адаптується і створить, наприклад, більш швидкі цілі. Тоді треба бути готовим до використання іншої зброї – умовно, лазерної. Потрібно буде думати, як саме прискорювати інтерцептори. Тобто перелаштовувати технології відповідно тим викликам, які перед нами стоятимуть, і реагувати на них.

- І зараз же перехоплювачі – не панацея?

- Дивись, всі ламають голову над тим, як краще та ефективніше використовувати перехоплювачі для збиття "Шахедів". Тут є декілька головних моментів. Перше – радари. Тому що головний в цій історії він, а не дрон: щоб ти бачив, де летить цей "Шахед". Друге - навчені екіпажі по всій країні. Третє, не виключено, що доведеться на рівні громад створювати певні загони, які збиватимуть "Шахеди". Наприклад, за місцеві кошти купувати ці радари, під'єднуватися до загальної системи, тренувати власний людський актив. Можливо, створювати таке сучасне ППО-шне ТрО, наприклад, з молодих людей до 25 років. Знаєш, літати на подібних дронах навіть і простіше, ніж на FPV, тому що тут, до прикладу, є самонаведення. З їхнім налаштуванням менше мороки. На FPV маєш зрозуміти, який тобі потрібен БК – кумулятивний, якщо працюєш по техніці, чи уламковий, якщо по піхоті. А тут все просто: тобі треба збити "Шахед", то БК вже йде в арсеналі цього інтерцептора. Плюс, ти працюєш у набагато комфортніших умовах, ніж за 10 кілометрів від лінії фронту. Немає ніякого РЕБу. Тобто є величезна кількість переваг. Тому я думав би про те, щоб створювати отакі так звані ППО-шні ТрО, залучати туди якомога більше людей і навчати їх. Це буде додаткова ланка, яка допомагатиме збивати "Шахеди", і буде резервом для фронту, якщо хтось захоче потім долучитися до Збройних Сил України. Чим більше у нас буде ешелонів цих антишахедних засобів, тим ворогу буде важче.

- Ворог часто направляє БПЛА на розвідку до неприфронтових міст, після чого відбуваються масовані обстріли. Їх же теж треба збивати?

- Тут є певний нюанс. Якось я бачив, як над Києвом літав дрон-розвідник. Не знаю його тип. Але такий гучний, як "Шахед". По ньому звідусіль одразу почали гатити ППО. Я зрозумів, що це була помилка, тому що так можна видати своє місцезнаходження. Можливо, ППО не знали, що це саме дрон-розвідник: побачили об’єкт на радарі, ідентифікували, що це не наше, і отримали наказ знищити. Але при цьому продемонстрували, де знаходяться. У нас дуже підступний ворог. Окрім того, що він проводить розвідку фото- або відеольотом, також виманює групи, які по ньому працюють. Розвідника потрібно збивати, не задіюючи якісь потужні системи. Якщо це робить розрахунок із кулеметом, то він потім може переміститися машиною. Але якщо йдеться про більш стаціонарний комплекс, то його світити не можна, щоб противник не отримав перевагу. Тобто у тому ж і питання, наскільки все стало дуже складно, що ти не можеш собі дозволити збивати такий дрон і засвічувати свої позиції ППО.

- Багато нюансів, які треба враховувати. Це така дуже комплексна робота?

- Дуже комплексна. Зараз вже можна писати монографії по врахуванню оцих нюансів. Коли все це починалось у 2023 році, було декілька засобів і форм їхнього застосування. Умовно: FPV, "Mavic", якесь крило-розвідник, "Matrice", "Autel" і ще декілька видів дронів. Всі їх знали. Сьогодні - сотні найменувань, тактик застосування та технік. І все це треба враховувати.

Не хочу нікого образити, але, як на мене, командир майбутнього – це хлопець в окулярах, який знає всі характеристики, ТТХ різних наземних та повітряних дронів, який вміє правильно розрахувати, натиснути необхідні кнопки, а не якийсь відважний мужичок-піхотинець, який пройшов 2014 рік. Тому що від того часу схожого на війні залишилося дуже мало.

- Навіть якщо порівнювати із 2022 роком, то багато чого змінилося. Наприклад, зараз досить активно розвивається напрямок НРК…

- До речі, багатьом здається, що це так виглядає: оператор відправляє залізного "робокопа" на колесах, який їде на наші позиції, наприклад, забрати пораненого. Але ця робота не буде успішною, якщо ти в комплексі не проводиш операцію по його захисту з повітря. Якщо ти зараз просто виїдеш на НРК, 90 відсотків, що він буде знищений. Тобто якщо ти його не захищаєш іншими дронами, твоя операція буде під великим знаком питання. Це ще раз про те, що тепер вже недостатньо просто ходити "однією фігурою на шаховій дошці". Треба враховувати дуже багато різних факторів і мати комбінацію подальших кроків.

- Ми з тобою періодично обговорюємо ці зміни і весь час констатуємо: а такого ще не було! Підозрюю, що за рік записуватимемо інтерв’ю і згадуватимемо нинішні БПЛА з ностальгією.

- Знаєш, минулого року я був запрошений на економічний форум у Давосі. Там на вечері були присутні іноземні президенти, прем’єри, міністри. Я мав виступ. Думаю перед тим: що я можу сказати за дві хвилини? Навіщо зайві слова?! Скажу, як є. Виходжу й говорю: "Я бачу у вас величезну кількість заходів безпеки: хлопці з автоматами, військові, блокпости. Але все це – ніщо порівняно з викликами, які перед вами стоять. Якщо, наприклад, сюди з іншої країни випустять ракету, то з імовірністю 99,9 відсотка її зіб’ють різного роду ППО. Але якщо з тієї гори (показую у вікно) якась група терористів запустить сюди FPV-дрон, ніхто нічого зробити не зможе". Всі сидять в шоці. Після цього підходили до мене і казали: "Ми – найбільш захищена територія. Який FPV-дрон?! Він тут не може з’явитися!" Протягом року, що минув, я постійно бачив новини, що якийсь банальний БПЛА без вибухівки, вибачаюсь, ставив раком всю інфраструктуру, що призводило до значних збитків авіакомпаній, а військові їх не могли збити. Причому йдеться про країни НАТО. Ще багато чого іншого відбувається, про що я попереджав у Давосі, а мені з посмішкою відповідали, що такого не може бути. Ця майбутність прийшла буквально за пів року після мого виступу. Тому я і кажу про те, що ми, Україна, вже у майбутньому. Ми його бачимо і намагаємося докричатися до наших союзників із цивілізованого світу: "Хлопці, готуйтеся, бо буде важко!"

Ще один момент: росія зараз вважає себе однією з найсильніших країн у військовій сфері. Вони це вже відчувають. Тому що в них працюють сотні заводів по виготовленню різного роду сучасної дронової зброї, починаючи від FPV і закінчуючи "Шахедами", у них сотні тисяч орків, які пройшли цю сучасну війну, та мільйони, які її підтримують. Питання: який сенс їм зараз зупинятись? Бо вони, порівняно з 2022 роком ще більше зрозуміли свою міцність як мілітарі-держави. Думаю, вони шкодують, що почали з України, бо їхні цілі не були реалізовані - стратегічно вони програли. Але є й інший бік: вони тут навчилися і тепер, повторюся, відчувають себе однією з найсильніших армій світу. Розуміють, що взяти якусь європейську країну для них буде вже просто – реально за три дні, як казали про Київ у 2022 році. Отака сьогоднішня реальність.

- Те, що вони не збираються зупинятися, видно і по ситуації на фронті, і по поведінці росіян на переговорах. Ти на початку згадував їхній центр "Рубікон", який нині продовжує нарощувати сили. Його називають потужною структурою. Наприклад, нещодавно командир 429-го окремого полку безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко говорив про те, що туди беруть найкращий "людський матеріал" - переважно молодих хлопців, яких або "відбирають" під час підписання контракту, або готують у так званих "патріотичних організаціях", починаючи з 16-17 років. Що ти скажеш з цього приводу?

- У нас є підрозділи, які в багатьох аспектах кращі. Ми говоримо про "Рубікон", тому що вони зараз роблять те, що ми робили у 2024-2025 роках. Наприклад, раніше вони звикли їхати трасою і не очікували, що на них прилетить FPV та знищить той їхній "Урал", який перевозив БК. Тепер вони підготувалися: у них смарт-годинники, спектроаналізатори, які фіксують дрони, рушниці, які їх збивають, спеціальні загони оповіщення, сітки тощо. Тобто ми навчили їх захищатися, як вони навчили нас збивати "Шахеди".

Але коли у 2025 році вони почали діяти так, як ми, для нас це було несподіванкою. Хоча ми, військові, усвідомлювали, що таке можливо. У нашій галузі всі знають, що наша група "Muramasa" у 2024 році найперша почала літати далеко – на 30-40 кілометрів. Ми залітали й бачили безліч цілей: "Урали", "мотолиги", танки тощо. Інколи очі розбігалися: а що саме вражати? Але вже тоді я думав про те, що так само колись до нас літатимуть й орки. І ось це "колись" настало, а ми до цього не були готові належним чином. Ми не натягували сітки, як вони, не купували антидронові рушниці, а вони відбирали якутів, які все життя ходили на полювання, й ставили їх, щоб ті стріляли по наших дронах. Ми свого часу просто максимально не використали потенціал БПЛА, щоб розбити їх й задушити. Тож для нас стало неприємною новиною, що вони так само почали літати, як і ми. Плюс, у них минулого року з’явилася ще перевага - дронів стало набагато більше. Якщо у 2023-2024 роках ми брали на виїзд 20 дронів, які вважалися цілим арсеналом. То зараз ця кількість – ні про що!

- Чи є "Рубікон" аналогом наших Сил безпілотних систем?

- Скажу так: це суттєвий виклик і сильний та небезпечний супротивник.

- То як бути?

- Ми маємо не програвати цю війну технологій, бути завжди на крок попереду, об’єднувати найкращі інженерні сили, нарешті запроваджувати інженерні ставки, максимально стимулювати свій ВПК, щоб він зростав, щоб R&D-підрозділи постійно видавали нові рішення, найкращі з яких масштабувати. Ставати своєрідним Тайванем, щоб забезпечувати себе не тільки дронами, але і різного роду комплектуючими: платами, двигунами, електронікою.

Але головна історія - наша внутрішня організація. От як мотивувати того ж 22-річного хлопця йти вступали до цих загонів ППО-шної самооборони? Чи створена для того інфраструктура? Ні. Чи є можливість у мера якогось з міст Київської області вивчати досвід і за місцеві кошти купити радар, щоб навчати людей захищатися від "Шахедів"? Це ж створюватиме додаткові практики, які потім поширюватимуться далі. Можливо, хтось, читаючи це інтерв’ю, подумає: "Та що це за бред?! Яке ППО-шне ТрО?!". Але ж так само реагували у 2022-му році: "Який до біса FPV-дрон?! Є ж танк і "Град"!". А ми бачимо сьогоднішні реалії. Тож нам потрібно не консервуватися, а продовжувати бути творчими, креативними і створювати більш ефективну систему, ніж у противника, та організовуватися таким чином, щоб ворог ніде не мав переваги. От коли так станеться, і росіяни побачать: випустили тисячу "Шахедів" – тут всі збили, відправили тисячу орків – усі лишилися в українському чорноземі, і так постійно, то задумаються і реально сядуть за стіл перемовин. Нам треба остаточно вбити їхню віру, що нас можна перемогти.

- Деякі підрозділи з власної ініціативи займаються підготовкою бажаючих, зокрема і молоді. Знаю, що ваш Третій армійський корпус створив свою школу пілотів "KillHouse Academy". Це ж крок вперед, про який ти говориш?

- По-перше, для нас, Третього армійського корпусу, величезною перевагою є те, що існує така школа, бо це справжнє джерело кадрів. Ми постійно отримуємо велику кількість заявок на вступ до нашого підрозділу. Люди приходять вже навчені, бо пройшли одну з найкращих програм підготовки. Вони розуміють, з чим зіткнуться. Це дає нам можливість працювати ефективно. Нагадаю, що наш корпус контролює понад 150 кілометрів лінії фронту. Прийнято вважати, що ми перебуваємо на Харківському напрямку. Але ми встигаємо захопити і Лиманський, що на Донеччині, де тривають дуже важкі бої. Ворог тут не має успіху. Але для нього Лиман важливий, тому що звідси хоче розгортати наступальні дії на Слов’янськ, до якого залишилося близько 15 кілометрів, та Краматорськ, а вони є важливими стратегічними містами. З іншого боку, планує наступ на Ізюм Харківської області, що треба врахувати. Також ми встигаємо працювати і в Луганська область, про яку багато хто забув, а там під нашим контролем залишаються три населені пункти. Хтось може сказати, що це неважливо, але це не так! Тому що ворог не може повністю контролювати Луганщину. Це навіть на переговорах для нашої делегації - певні "козирні карти". Андрій Білецький часто звертає увагу, що найкращий гарант нашої безпеки – це якраз солдат на фронті, який боронить землю. А тут саме про це – військові стоять.

По-друге, хочу закликати людей приходити до "KillHouse Academy". Вона, дійсно, найкраща. Такі навчальні заклади мають з’являтися у всіх регіонах України. Тобто їх має бути безліч, і вони повинні зокрема співпрацювати і з місцевим самоврядуванням. До речі, я за своїми функціональними обов’язками відповідаю і за субвенції з територіальних громад. І ось коли я приїжджаю, наприклад, на якесь виробництво, завжди відвідую місцеву адміністрацію. І тут я побачив два жорстких світи. До одного мера заходиш - в кабінеті все у прапорах, шевронах, а він максимально компетентний, знає, що відбувається, і своїми субвенціями допомагає різним підрозділам. Але є реально, вибачай, під@раси. У таких в кабінеті – жодного натяку на війну. У одного взагалі були розвішані купюри з написом "Йди за своєю мрією". От такі трясуть перед тобою трьома папірцями й кажуть: "Та знаєш, скільки у нас тут звернень?!". Мовляв, задовбали вже, скільки ж можна?! Причому вони так поводяться, ніби ти прийшов до президента чи посадовця дуже високого рівня. І, розумієш, хочеться як мінімум набити йому морду, тому що ти усвідомлюєш: чувак дуже далекий від реалій! Ми п’ятий рік воюємо, щоб орки не прийшли до його громади і не поставили його раком, а він сидить і з распальцовкою запитує мене, чи не пішов би я нахер?! Це дуже злить, і ти не знаєш, що робити з цією злістю. Я дуже довго думав, чи висвітлювати публічно цю тему, але стримував себе. Зараз вирішив тобі загально сказати, що така проблема існує. От тобі і відповідь на питання, чому ми не на два кроки попереду противника? Тому що є такі "люди", у яких війна десь у паралельній реальності.

P.S.: Друзі, група "Muramasa" веде активний набір до своїх лав. Подати заявку на вступ можна за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfotsaCvBuAaF0cqRrfjRl3apIQBBWB_ufxdp64GPQh2QlxZQ/viewform

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото та відео надані Єгором Фірсовим