Бій з армією РФ 20.08.2014. Війна напередодні "офіційного" вторгнення. ЧАСТИНА ІІ

Автор: Дмитро Путята, Андрій Карбівничий

Дії атакуючої сторони та безпосередньо бій, під час якого відбулося єдине підтверджене знищення танка українським гелікоптером Мі-24, а також розрахунком протитанкової гармати МТ-12 "Рапіра". Окупанти знищили три українські БМП-2 та збили один гелікоптер.

У першій частині матеріалу була описана ситуація в секторі, сили противника (бойовиків) та позиції на одній з ліній фронту, де оборону тримала 8 механізована рота 3 батальйону 24 ОМБр.

Участь регулярної російської армії на Донбасі ні в кого з адекватної частини населення не викликає жодного сумніву. Але досить часто в людей доволі розмиті уявлення про те, як і де, а головне якими силами діяли збройні сили РФ. Їх часто люблять приписувати до тих подій, де вони не брали участі, а реальні факти бойових зіткнень не досліджують. Спробую усунути це непорозуміння.

Старший брат

Як зазначалося в І частині матеріалу, на перший погляд особового складу в бойовиків було ще достатньо і, можливо, хтось міг би припустити, що цього було навіть достатньо для проведення наступальних дій. З цим частково можна погодитися. Дійсно, сформувати бронегрупу з батальйону "Заря", взяти її піхоту та піхоту з інших формувань, переключити абсолютну більшість своєї артилерії 120-122 мм калібру на якусь конкретну ділянку і провести наступ. З високою ймовірністю наступ був би успішним. Але такий успіх був би тимчасовим, оскільки захопити населений пункт значно легше (якщо ми говоримо про маневрену війну), ніж його утримати. ЗСУ навіть на кінець серпня були здатні відносно оперативно сформувати бронетанковий кулак для відбиття втрачених позицій шляхом застосування своїх мізерних резервів або зняття з утримуваних позицій бійців однієї з бригад (як це сталося в бою 20 серпня).

На моє глибоке переконання, бойовики здійснили б спробу неорганізовано атакувати ЗСУ намагаючись, наприклад, перекрити "дорогу життя", котра йшла на схід від Луганська. Але бойовиками командували кадрові російські офіцери та радники, тому замість безглуздих атак вони методично вели обстріл артилерією та не висувалися без нагальної потреби в очікуванні "старшого брата" в особі регулярної армії Росії. Було всього лиш 18 серпня 2014 року. Які ЗС РФ? До сумнозвісного 24 серпня, символічного для двох сторін, ще практично цілий тиждень. Але в російського командування були власні плани, котрі потрібно було реалізовувати. Проаналізувавши бій та ситуацію в цілому, для мене стає зрозумілим, що завдання стояли перед росіянами локального значення, і сили, котрі будуть задіяні, також мали відповідати задачі. Для цього було обрано 76 десантно-штурмову дивізію та 35 мотострілецьку бригаду. 18.08.14 в Ростові в об’єктив камер потрапило дві колони, котрі варті уваги.

Польські журналісти виклали в мережу відео 18 серпня, на котрому колона автомобільної техніки та різна десантна техніка рухаються в сторону України. Поки що нас цікавлять лише КамАЗи, присутні на ній. Річ у тому, що того ж таки 18 серпня в Суходольську місцевий житель зняв на відео та опублікував ті ж самі КамАЗи, що були в Ростові (порівняльний аналіз автомобільної техніки провів OSINT дослідник з ніком Askai.

Порівняння КамАЗів з Ростова та Суходольська (Луганська область)

Вже на території України склад колони був таким:

• 16 КамАЗів. Один з яких медичний, ще 8 тягнуть гаубиці Д-30;
• 1 медичний "Урал";
• дві медичні УАЗ-452;
• БТР-Д.

Як видно, це колона двох артилерійських батарей, котрі тягнули гаубиці, боєприпаси до них, обслугу розрахунків (артилеристів) та командирів батарей. Але найбільшу цінність становить БТР-Д. Було встановлено, що БТР-Д належав російському десантнику, кадровому військовому, Антону Самодурову, котрий за війну в Україні отримав медаль "За боевые отличия", де вказано місце служби – в/ч 32515, а це 104 десантно-штурмовий полк згаданої 76 ДШД з міста Псков.

Медаль Самодурова

Окрім того, даний персонаж виклав фотографію свого БТР-Д, котрий повністю збігається з БТР-Д з колони в Суходольську. Тобто тепер ми знаємо, що 18 серпня на територію Луганської області зайшло дві батареї гаубиць Д-30 російських десантників.

Порівняння БТР-Д з колони в Суходольську та, скоріш за все, також звідкись з території Луганської області

Окрім російських десантників, котрі рухалися в Ростові (в польському репортажі також присутні БТР-Д та БМД-2), у той самий день було знято відео з колоною танків на тягачах, котрі кудись оперативно їхали. На відео присутні 1 БРЕМ-1 та 16 танків Т-72Б модифікації 1989 року з динамічним захистом "Контакт-5". На трьох з 16 відсутні бортові номери (як мінімум один з них нам цікавий для майбутньої ідентифікації). Також присутні такі бортові номери як "511" та "513". Далі частину цих танків (щонайменше 6 одиниць) ми бачимо в Луганську. Скоріш за все, воно зняте з самого ранку 20 серпня перед атакою (або 18-19, коли танки прибули в Луганськ). У колоні на околицях Луганська їде і згаданий раніше танк з номером "513".

Порівняння танка з номером "513" в Луганську 18-20 серпня та Переможному 31 серпня 2014 року

Окрім 513-го в даній колоні також був і 511-й (про нього нижче буде детальніше). Тобто станом на 18-20 серпня на території Луганської області перебувало мінімум (це те, що лише візуально можна оцінити) 6 танків 35 ОМСБр та 8 гаубиць Д-30 104 ДШП. На жаль, зафіксувати прибуття російських БМД-2 до Луганська не вдалося.

Колона танків 35 ОМСБр ЗС РФ в Луганську

Бій

ОП "Гагарін"

О 4:00 опорні пункти "Сармат" та "Гагарін" зазнають обстрілу зі сторони Луганська зі 120 мм мінометів та 122 мм "Градів". На ОП пункті "Гагарін" бійці займають позицію та дивляться в сторону Луганська. Разом з цим, під обстрілом ворожої артилерії, котра в більшості своїй відпрацьовувала з перельотом, бійці чують гул ворожої техніки, котра рухається в їхню сторону під прикриттям артилерії та надзвичайно густого туману. Доповівши на командно-спостережний пункт батальйону, вони отримали наказ спостерігати і вогонь не відкривати. О 6:10 бійці ОП пункту отримали наказ до бою від свого командира. З посадки ліворуч, котра, за попередніми даними була замінована, виїжджає ворожа БМД-2 і рухається далі, одразу за нею виїхав Т-72Б (в подальшому буду писати "Т-72БМ) та продовжив рух, з’явилася і ще одна БМД-2, котра не покидала посадку, а прикривала вихід перших двох одиниць бронетехніки. Тобто противник вдарив з флангу, котрий нічим не був прикритий, окрім як спостережним пунктом, на котрому було двоє бійців. "Гагарін" дав команду перенести кулемети ПКМ на ліву сторону, після чого вони відкрили вогонь по російських десантниках. Під прикриттям АГС-17, котрий відпрацьовував разом з ГП-25 (підствольні гранатомети) по зеленці, де була ворожа піхота та техніка, бійці переносили СПГ-9 з центру на лівий фланг поближче до командира взводу. Ворожий танк та БМД-2 вели вогонь у відповідь. Через постріл з танка командир взводу дістав поранення. Він стояв біля БМД-2 та вів вогонь з автомата. Разом з ним ще двоє бійців зазнали поранення. БМП-2 3 механізованого взводу відкрила вогонь по танку росіян. Механік-водій Олександр Путькало відкрив люк, виставив свій автомат АКСУ, та також вів вогонь. Оператор-навідник БМП-2 Андрій Костирко зумів зробити лише декілька черг зі своєї машини, як її рикошетом з ворожої БМД-2 було підбито. Боєць дістав серйозні поранення – всі 10 пальців на руках були поламані і понад 70 дрібних уламків в обличчі та голові. Ворожа БМД-2 влучила поруч з БМП-2, і 30-мм снаряди рикошетом погнули гармату української БМП-2, в результаті чого вона не могла вести вогонь. Механік-водій допоміг оператору-навіднику покинути машину. З-за посадки виїхала ще одна БМД-2, розрахунок СПГ-9 спробував зробити постріл, але через осічку нічого не відбулося. Через шквальний і прицільний вогонь зі сторони російських десантників було практично неможливо вести вогонь у відповідь. Паралельно з цим росіяни та бойовики накривали позицію 120 мм міномету та МТ-12 "Рапіра", розташовану позаду ОП "Кагор", щоб ті не могли підтримати ОП "Гагарін".

Українські бійці намагалися стріляти також з РПГ, але через далеку відстань та тип РПГ (22 та 26) це було нерезультативно. Через близьку відстань було неможливо і вести вогонь з 120 мм міномету. Після доповіді на КСП батальйону була отримана задача відступати. Друга БМП-2 виїхала з укриття і навіть не встигла зробити жодного пострілу, як в неї влучили з БМД-2 і вона почала диміти. У БМП-2 загинув оператор-навідник старший сержант Штинда Микола.

Знищена українська БМП-2 (та, котру підбили першою) з викривленою гарматою

Почавши відступати з висоти, українські бійці спонтанно розділилися на дві групи. В першій групі, котра відступала до ОП "Затор", перебувало 11 бійців разом з командиром взводу (пораненим), в другій групі з 25 бійцями і офіцером з мінометної батареї з незрозумілих причин вийшли на відкриту місцевість і відступали до річки. Розрив між групами становив приблизно 200 метрів. По відступаючих бойовики з підрозділу "Тайфун" відкрили вогонь зі своїх "Градів". У другій групі з’явилося 5 важких поранених, котрі змогли відійти в сторону школи (КСП батальйону), де один з бійців, Іван Южда, надавав активну допомогу пораненим бійцям і вивозив їх власноруч під вогнем на тачці (на тій, котру використовують для перевезення будь-чого). Відступивши на "Затор" українські бійці побачили, що там вже горить наша БМП-2, котра була підбита ворожим танком, котрий вже зайняв "Гагарін" та є загиблий – капітан Руслан Жилін, командир протитанкової гармати МТ-12. ОП "Затор" перебував під вогнем ворожого танку та БМД-2. З тилу, зі сторони піщаного кар’єру, по бійцях також працював ворожий снайпер. Солдат Лесешак Дмитро, котрий перебував на ОП "Затор", почав вести вогонь із зенітної установки Зу-23-2 по ворожому танку, чим змусив екіпаж останнього ненадовго покинути свою машину і чим підняв бойовий дух бійців, котрі були поруч (загинув наступного дня під час обстрілу Георгіївки). Разом з пораненим капітаном "Гагаріним" на посту перебувало також троє контужених бійців. Для їхньої евакуації приїхав ЗіЛ-131 з роти матеріально-технічного забезпечення і під прикриттям димів (довелося кинути 3 димові шашки) їх відвезли до медичного пункту в Лутугиному.

Знищена БМП-2 7 механізованої роти на ОП "Затор"

Паралельно з цим ще один ворожий танк та БМД-2 вели вогонь по ОП "Наука", де перебувала 7 механізована рота. Т-72БМ 35 ОМСБр намагався поцілити в єдиний український танк, котрий на той момент перебував в СМТ Георгіївка. Танк 24 ОМБр вів вогонь у відповідь. З 4 БМП-2 на "Науці" лише одна БМП-2 Юрія Сала змогла вести вогонь у відповідь. Росіяни меншими силами змогли придушити вогнем декілька ОП 24 ОМБр ЗСУ. Паралельно з атакою росіян на ОП "Гагарін" відбувалася і атака на ОП "Сармат".

Схема бою на ОП "Гагарін"

ОП "Сармат"

Ситуація на ОП кардинально відрізнялася від тої, котра склалася на самому початку в оборонців "Гагаріна". "Сармат" також перебував під обстрілом ворожої артилерії і також чув пересування ворожої бронетехніки вздовж посадки (котра по інформації була замінована) в тумані. Після доповіді командуванню батальйону було прийнято рішення відкрити вогонь в сторону посадки. Через сильний туман результативність такої перестрілки була мінімальною, але це, на мою думку, також зіграло роль. Розрахунок протитанкової гармати МТ-12 одразу покинув посадку, де вони були замасковані, та вивів гармату на дорогу, щоб вести вогонь по атакуючих зі сторони посадки (котра також ніби була замінована). Було ухвалено рішення не відкривати вогонь з гармати по посадці до прямого контакту, щоб не виявляти позицію. Лише дві БМП-2 та МТ-ЛБ з Зу-23-2 вели вогонь. Зі сторони росіян періодично також відкривався вогонь з БМД-2. А далі росіяни припустилися помилки. Чим вона була зумовлена – невідомо. З-за посадки з’явився перший ворожий Т-72БМ і вже з другого пострілу підкаліберним 100 мм снарядом з МТ-12 "Рапіра" Дмитро Янів підбив ворожий танк з номером "511", екіпаж покинув машину.

Ювелірне влучання від Дмитра Яніва

Українські бійці біля підбитого танка 35 ОМСБр з номером "511". Башта танка дивиться в сторону "Рапіри"

Після підбиття з’явилося ще двоє ворожих Т-72БМ, котрі спочатку їхали по дорозі, а потім звернули в сторону поля, на Луганськ (тобто туди, звідки і очікувався ймовірний удар противника і були розвернуті, з самого початку, всі одиниці озброєння на ОП). Відстань між двома танками становила приблизно 7-10 метрів. Характерно те, що танки не стріляли. Можливо це зумовлено було тим, що БМП-2 2 механізованого взводу 8-ї роти та МТ-ЛБ з Зу-23-2 вели вогонь по танках і могли пошкодити прицільні пристрої. Танки підійшли до ОП "Сармат" і один з них почав повертати башту в сторону протитанкової гармати, котра вела вогонь по них під час їхнього руху. Українські протитанкісти виявилися спритнішими і влучили підкаліберним снарядом йому в башту. Відстань між "Рапірою" та танком була не більше 50 м. Через це снаряд не спрацював належним чином і танк продовжив рух, не зробивши навіть жодного пострілу. Скоріш за все, башту заклинило, або командир танка та оператор-навідник були контужені і не могли більше брати участь у бою, а механік-водій продовжував намотувати кола разом з іншим танком. Також по танках відкрили вогонь з РПГ.

Боєць Ісак Руслан підбіг до капітана Олега Хітяєва і запитався, з якої сторони з РПГ-22/26 вилітає ракета. Після чого взяв протитанковий гранатомет і зробив постріл по танку та влучив в нього. Але знову через ту ж таки невелику відстань та саму по собі слабкість РПГ результату не було. Один з танків почав відступати по полю в сторону Луганська вздовж посадки в сторону, звідки вони прийшли, ще один танк поїхав в іншому напрямку. Танкова атака виявилася провальною. Танкісти 35 ОМСБр не знищили жодної одиниці техніки. Характерно те, що БМД-2, скоріш за все через щільний вогонь двох БМП-2 та Зу-23-2 24 ОМБр, не вийшли разом з танками, а розташувалися вздовж посадки. Лише через 15-20 хвилин після того, як танки відступили, з’явилися ворожі десантники. Зайнявши позицію біля посадки, вони відкрили вогонь по бронетехніці на ОП. Десантники противника намагалися обійти вздовж посадки, але бійці зенітно-ракетного взводу зупинили їх вогнем автоматів. Була також спроба вийти БМД-2 разом зі своєю піхотою, котра рухалася перед броньованою технікою, але вогнем БМП-2 їх розвернули назад. Після чого БМД-2 трасуючими снарядами відкрили вогонь по техніці, "Рапіра" намагалася вести вогонь у відповідь в сторону, звідки летіли трасуючі снаряди. Прицільним вогнем БМД-2 влучання в башту отримала БМП-2 8-ї роти. БМП-2 почала диміти, але ще деякий час оператор-навідник Сергій Більчак з серйозною контузією продовжував вести вогонь. БМП почала горіти і екіпаж покинув машину. Також було виведено з ладу ще одну БМП-2, котра вела вогонь по ворожих десантниках. Оператор-навідник Щирий Сергій, навіть після влучання в башту, від чого кулемет калібру 7.62 ввігнало всередину, зробив ще декілька черг в сторону ворога.

Знищена вогнем ворожої БМД-2 українська БМП-2 

Активно працювала і Зу-23-2, котра була встановлена на МТ-ЛБ. Солдат Білоус Сергій вів вогонь по техніці, по піхоті противника, але вогнем однієї з БМД-2 вона була знищена, після чого Сергій зайняв позицію в окопі. Російські десантники рухалися по соняшниковому полю, висота котрого була понад 2 м (деякі два з половиною), що практично повністю заховало їх. "Рапіра" вела вогонь по соняшниковому полю, але вже на відстані 30 метрів ворожа БМД-2, та сама, що знищила МТ-ЛБ з Зу-23-2, влучила в гармату, в результаті чого бійці дістали поранення. Ворожою БМД-2 керував російський офіцер, котрий регулярно кричав до екіпажу машини: "Наводчик! Въ#би туда, въ#би туда!". Від пострілів БМД-2 одночасно зазнали поранень 5 бійців (4 з протитанкової батареї), в тому числі і майор Сергій Біленко. Поранення в ногу та контузію дістав і т.в.о. командира роти та за сумісництвом командир ОП "Сармат" Юрій Савічев. Російські десантники наступали, закидували ручними гранатами окопи та використовували РПГ та підствольні гранатомети. Капітан Олег Хітяєв взяв кулемет ПКМ та вів вогонь в сторону противника по соняшникову полю. Сержнат Олег Лацик з протитанкової батареї, зі слів учасників бою, вогнем РПГ, котрий він взяв за декілька днів до бою в піхотинців, вбив ворожого гранатометника, що намагався зробити постріл в сторону українських захисників. Сергій Білоус взяв РПГ, вийшов з окопу та здійснив постріл в сторону російської БМД-2 , після чого був убитий вогнем кулемета з тієї самої машини, в котру він стріляв.

Знищена вогнем БМД-2 МТ-ЛБ з зенітно-ракетного взводу (як видно, Зу-23-2 повернута в сторону соняшникового поля)

Вся техніка на опорному пункті була знищена, вибухнув "Урал" з боєприпасами, було прийнято рішення відступати. Разом з іншими бійцями капітан Хітяєв, надавши допомогу пораненим, допоміг їм евакуюватися. Українські бійці почали відступати соняшниковим полем в сторону Георгіївки. Майора Біленка відтягнули в соняшники, але той наказав його там залишити і відступати. Що бійці і зробили. Біленко так і пролежав в соняшниках, поранений, маючи при собі автомат та гранату, до самого повернення під контроль ОП. Станом на 10-11 ранку під контролем противника перебував ОП 8-ї механізованої роти "Сармат" та "Гагарін". Придушені вогнем ОП 7-ї механізованої роти "Наука" та "Затор". Але це ще не всі події, котрі відбувалися під час атаки на ОП. Варто також сказати, що командування ОП просило підтримки вогнем з сусіднього БП, де була БМП-2, ПТРК та офіцер, котрий вмів вести вогонь. Але жодної реакції не було (в І частині статті на карті вони позначені як "БП 24 ОМБр).

Схема бою на ОП "Сармат"

Артилерія та авіація

Як раніше згадувалося, в Георгіївці розміщувалася і артилерійська батарея (3 штуки) САУ 2С3 "Акація", котрі займалися підтримкою українських бійців в Хрящуватому та інших населених пунктах. Під час атаки на "Гагарін" вони були на своїх позиціях та чітко бачили, як росіяни заходили на висоту. Бачили це і артилеристи 80 ОАЕМБр, котрі і відкрили вогонь зі своїх Д-30 з району населеного пункту Челюскінець. САУ поступила команда відступити до Лутугиного, що вони приблизно в 11:30 і зробили.

Доволі оперативно командування ЗСУ, котре перебувало в Лутугиному (напередодні туди прилетів командувач сектору "А") викликало авіацію. На той момент в населеному пункті Побєда перебували українські гелікоптери з 7-го полку армійської авіації. О 6 ранку з н.п. вилетіла пара Мі-24 (один був Мі-24П, інший – Мі-24ВП), котрі отримали завдання вдарити по ворожій колоні, що висувалася на ОП "Сармат". Як пояснили пілотам – це були війська підтримки противника. Тримаючи дистанцію 200 метрів, вертушки полетіли виконувати бойове завдання. Планувалося зайти з півдня Георгіївки та вдарити по колоні. Ведучий борт з номером "15" розпізнав ціль і якраз збирався заходити на атаку, як у нього влучила ракета з ПЗРК зі сторони ОП "Гагарін". Мі-24П ведучого був збитий, гелікоптер впав на землю та вибухнув. Підполковник Бірюк Олег та капітан Родіонов Антон моментально загинули. В мережі є відео з їхнього борту, котре було зняте на камеру. Останніми словами екіпажу в ефірі було "Нас сбили!". Другий борт, Мі-24ВП з номером "09", здійснив маневр та ухилився від ракети, котра була випущена по ньому, та почав відступати в сторону Розкішного, де по ньому випустили ще одну ракету, але, на щастя, вона не влучила. Під час його відступу по гелікоптеру активно працювали зі стрілецької зброї.

Скріншот з камери "09". У лівому верхньому куті видно пуск ракети

Політ ракети по "15"

Палаючий збитий Мі-24П

Через густий туман та дим від палаючих БМП-2 на "Гагаріні" важко було помітити не те що пуск ракети, а колону чи хоча б наші позиції. Після збиття вертушки було сформовано групу на БТР-80 та "Уралі" з розвідувальної роти 24 ОМБр з двома групами 8 опСпП, котрі поїхали евакуйовувати тіла пілотів, маючи примарну надію, що хтось міг вижити. Збиття вертушки відбулося в 7:15, коли вже точився бій за "Гагарін" і висувалася бронетехніка на "Сармат". Але перед цією парою вертушок приблизно за 20-30 хвилин Побєду покинула ще одна пара Мі-24П, котрі мали завдання вдарити по атакуючій колоні в районі Розкішного, що рухалася на "Гагарін". Завдання було успішно виконано і вогнем одного з гелікоптерів був знищений Т-72БМ 35 ОМСБр ЗС РФ (ворожому екіпажу місцеві бойовики допомогли покинути машину). Скоріш за все росіяни не очікували авіацію і навіть не робили пусків з ПЗРК по першій парі, після чого підготувалися і "підловили" другу пару вертушок.

Бійці 8 опСпП біля збитого Мі-24П

Знищений вогнем першої пари Мі-24П танк 35 ОМСБр ЗС РФ під час висування в сторону ОП "Гагарін". Село Розкішне

Маршрут другої пари гелікоптерів

У третій частині матеріалу буде описане відбиття "Гагаріна", аналіз бою та деякі події, що також мали місце 20 серпня. А зараз, як підсумок, можна встановити хронологію для кращого розуміння того, як все відбувалося:

• 4 ранку – обстріл ОП "Гагарін" та "Сармат";
• 5-5:30 ранку – гул техніки в районі двох ОП;
• 6:00 – виліт другої пари вертушок (перша, скоріш за все, полетіла хвилин за 20-25 до другої);
• 6:10 ранку – початок бою на ОП "Гагарін";
• 7:15 – збиття Мі-24П;
• 8:00 – атака на ОП "Сармат";
• станом на 9:00 – знищені два ворожі танки;
• 9:45 (приблизно) – взяття росіянами під контроль ОП "Гагарін";
• 10:00 – знищені три українські БМП-2, двоє загиблих, близько 10 поранених (серед них і два офіцери);
• 11:00 (приблизно) – взяття під контроль ОП "Сармат";
• 11-11:15 – відхід артилерії до Лутугиного.

Далі буде…

 Дмитро Путята, Андрій Карбівничий, для "Цензор.НЕТ"