Українські генерали - генерали любові
"В українській армії править ... любов. Любов до своїх кумів, друзів, любов до грошей ... і особлива любов до політичного керівництва, яке, крім любові і відданості, нічого від генералів не чекає і не вимагає".
Иван Якубец, полковник запаса, бывший начальник аэромобильных войск ВСУ (1998-2005), в СССР закончил академию имени Фрунзе, был начальником штаба десантно-штурмовой бригады:
"Я часто думаю, а почему же наши военные руководители оказались недееспособны тогда, весной 2014-го? Ведь я лично знаю всех наших генералов, которые тогда командовали. Как начальник аэромобильных войск, я много лет принимал участие в осенних учениях, где каждый год все наши структуры, и прежде всего армия, отрабатывали противодействие именно такому сценарию, какой был в Крыму и в Славянске - заход полсотни боевиков, имитация "народного восстания", затем вторжение регулярной армии. Люди делали карьеры, получали зарплаты, миллиарды тратились на отработку заданий, а когда война пришла по-настоящему, оказались неспособны принимать решения. Ведь это же самый важный вопрос, почему так?
Когда я пришел в армию СССР, командиром взвода в 299-й полк 98-й Болградской воздушно-десантной дивизии, мне повезло с первым учителем - это был заместитель командира роты лейтенант Приходько. Он научил меня: "Уметь командовать это значит, во-первых, уметь принимать решение, во-вторых, не бояться брать на себя ответственность за решения, и в-третьих, никогда не перекладывать ответственность на подчиненных". Сам Приходько не сделал карьеру, его понизили после какого-то "залета" его подчиненных, когда он взял на себя ответственность и не стал перекладывать ни на кого вину.
Знаете почему двести тысяч военнослужащих наших силовых структур не смогли справиться в нужный момент в 2014-м с полусотней боевиков? Почему не посмели стрелять в Крыму? Почему потом произошел Иловайск, Дебальцево, когда уже давно не было никакой внезапности?
Когда пришел в армию, я думал, что быть командиром в армии - это значит жить по правде. Но потом я стал командовать, и понял, что правда у каждого своя, и главный принцип командира должен быть другой - справедливость. Но когда я стал старше, я увидел, что на высшем командном уровне нет ни правды ни справедливости. В украинской армии правит... любовь. Любовь к своим кумовьям, друзьям, любовь к деньгам, которыми скрепляется кумовство и дружба, и которые тянут из армии, и особенная любовь к политическому руководству, которое кроме любви и преданности ничего от генералов не ждет и не требует. Они делали карьеру не потому, что умели командовать, а потому что были людьми из чей-то команды, добились чей-то любви. У нас не воспитывали генералов войны - у нас воспитывали генералов любви.
А те, кто спорит с начальством, кто проявляет независимость, самостоятельность, резкость, тем делать карьеру труднее всего. Генералы любви в условиях реальной войны проявить себя не смогли".
Юрий Бутусов, Цензор.НЕТ
Именно такое же впечатление и у меня от армии осталось. Хотя я не был офицером, и служил ещё в совковой армии, и всего два года.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Іван Миколайович - не треба тільки називати добрим і чистим словом "любов" звичайну проституцію, ми ж вже не діти з вами.
(В КНДР теж є гроші.)
Чи мались на увазі Небесні Війська?
Источник: https://censor.net.ua/r3193215»
Згідно Марксу держава є власністю чиновників-бюрократів і все що, регулюється державою чи якось від неї залежить, все знаходиться у власності чиновників-бюрократів. Вони є справжніми "господарями життя", які вирішують кому жити і користуватися благами чи їхати на заробітки, а кому ні. Вони за ніч можуть створити чи знищити "олігарха". Вони є реальними феодалами, а решта є бутафорією, яка має відволікати увагу від справжніх розкрадачів матеріальних цінностей.
То, що тут дивуватися генералам? Вони є тільки частиною Системи.
По темі:
1. Шановний, мова про Тетяну Чорновол.
2. У Вас є такі кричущі факти відкритого знущання з Добровольців, за часів Порошенка?
І не тобі, гниді, патякати про Таню Чорновол.
А система може "ламати" любе....
А в АТО чому не показав клас ? Хоча,так,на телеефірах він був набагато кориснішим.
Текстики цікаві навчився писати.Маладєц.
==========
Там офицеры смесь русиш свиноматка с болгаром и частично с гагаузом...украинцев там нет, официально 4%...а болгар это просто ******...болгар любит кормушку, и свою родину Болгарию...Болгарии он никогда не видел. а вот место проживания для него это кормушка...в ссср хорошо платили и было что украсть ..значит очень хорошо...в Украине платить стали намного меньше, и украсть все разворовано...значит плохо, а на россии есть что украсть и платят больше значит россия это хорошо...
СССР не даром "мешал" офицерский и солдатский состав по - союзным республикам ...- от таких от ситуаций , что бы в случае чего и открывали огонь на поражение...
Не секрет и то , что большинство там "тяготело" к пЭдерации...
Наши "политики" за 23 года профукали Крым ....- СБУ и Контразведка армейская еще за 5-ть лет до 14-го года давала сводки что творит пЭдерация в Крыму - все игнорировалось....
Разве наказали хоть кого-нибудь за распродажу танков, оружия и кораблей?
И зарплаты с пенсиями нехилые, и на пенсию раньше, и солдатики у генералов на дому работают бесплатной рабочей силой.
И звание генерала давали кому ни попадя, без всяких заслуг. Вернее, кто больше продаст майна, тому и звание генерала.
(с) "Вечный зов"
Почему никто из всех этих ныне прозревших патриотов типа "правдоруба" полковника Якубца не поднимал тогда в 2010 году вопрос об этом уроде и предателе, который публично заявлял: "Россия - для нас навеки братская страна, поэтому никогда на землю Украины не ступит нога НАТОвского солдата."
А чем занимался с 2014 года и до сегодняшнего дня?
Тему зачепили важливу. Але це лише одна з граней багатогранної проблеми.
Ось деякі інші:
- Не лише генерали виявилися нездатними організувати опір кацапам. На нижчому рівні також виявилося багато бажаючих перейти на бік паРаші (переважно у Криму та на Донбасі, хоча деякі навіть з Києва і Одеси тікали на Донбас "воювати з хунтою").
- Далося взнаки багаторічне знищення нашої армії - продаж військової техніки і майна, розформування військових частин (зокрема, аеромобільних).
- Інфільтрування "засланих козачків" з "братської" паРаші у ВСУ, СБУ, МВС. І це відбувалося на різних рівнях - від службовців нижньої ланки і аж до керівників. Особливого розмаху це набуло при Янеку, коли навіть голова СБУ та міністр оборони були громадянами паРаші.
- Відсутність бойового досвіду у більшості тих, хто мав захищати країну - Україна всі роки своєї незалежності до 2014-го жила без війни. Військовий досвід невеличкого контингенту наших миротворців ООН або бувших "афганців" погоди не робив.
- Ну і неприємне: багато наших "бравих вояків", які потім виступали експертами в різних ток-шоу на ТБ, виявилися зовсім не бравими. Наприклад, героєві цього допису - Іванові Якубцеві - на момент початку АТО йшов 59-й рік (це з Вікіпедії). До того він був полковником, командувачем аеромобільними військами. Брав участь у бойових діях у Косово. Але в АТО, як я зрозумів, не пішов.
Для порівняння: інший бувший військовий, майор запасу, на 56-му році життя пішов рядовим у батальйон Донбас і... загинув у серпні 2014-го. Це громадянин США (а пізніше й України), мільйонер і учасник Революції Гідності Марк Паславський (на фото). Пишуть, що за своїм військовим рівнем (закінчив найстарішу і найпрестижнішу у США військову академію Вест-Пойнт) міг би командувати батальйоном. Але пішов рядовим.
Отакі-то, малята, різні долі і різне розуміння свого обов'язку...
Система НАТО , навпаки, захищає правдолюбців і справедливість, комісія розбирається в конфліктах, якщо командир не правий, його навіть звільняють з армії.Я вчився в Нідерландах, знаю про ці випадки.А радянську систему - ти начальник, я дурак, будуть ще довго міняти в українській армії.
Я служив з ним в Болграді в той же самий час. Рядовим розвідником. В/ч 03391
98-ма дивізія називається не Болградська, а Свірська. 98 гвардійська Свірська повітряно-десантна дивізія. Вона просто роміщувалась в Болграді та Кишеневі.
299 полк стояв саме в Болграді.
Я не знаю як навчали тоді офіцерів, але солдат навчали тому, що саме страшне - зрадити присязі або не виконати наказ.
Навчання мистецтву війни було дуже поганим. Головною метою було успішно пройти перевірки, і байдуже що є не мало офіцерів та солдат, що не вміють справно стріляти.
Розумні командири були не потрібні. Дійсно, тут шановний полковник правий, потрібні були командири зі сталевою горлянкою, особисто віддані начальству. Особливо цінувалось мистецтво ІБД - імітаціі бурхливоі діяльності.
На мій погляд, тоді, за часів СРСР, ця дивізія була мало боєздатна. І це за часів холодноі війни, що вже казати за 2014
Крим став можливим тому, що :
1. Була зрада, виплекана роками, старшого командного складу ВСУ як в Криму, так і в Києві. Якщо це армія любові, то лейтенант і чхнути не сміє без дозволу майора. Аеродром Бельбек пам'ятаєте? Там полковник не зрадив, підлеглі теж
2. Преважна більшість військових в Криму - місцеві. Якби там служили хлопці зі Львова, Хмельницького та Дніпра - такоі массовоі зради не було б. Але держава, ще з 90-х пішла іншим шляхом - офіцери та контрактники на 80% місцеві. Дуже зручно, не треба давати ім житло. Тепер маємо що маємо.
Как было стрелять ментам, зная, что сидят беркута?
В 1994-м в Крыму РФ пыталась провести подобный сценарий - были ихтамнеты, была толпа пророссийского быдла. Только был батальон спецназа нацгвардии "Скорпион" из Львова, другие части НГУ и "Беркут" со всей Украины, оперативно переброшенные в Крым. И готовые клепать толпу и стрелять при попытках штурма. И Крым остался в Украине. так что, не надо ля-ля.