Національний координатор з питань наркотиків у Португалії Жоау Гулау: "Після декриміналізації наркотиків правоохоронці займаються великими злочинними організаціями, а не витрачають енергію на наркозалежних на вулицях"

Автор: Тетяна Бодня

Португалія першою в світі скасувала кримінальну відповідальність за вживання всіх видів наркотиків. Причому це сталося ще 20 років тому, коли там відбувалася так звана "героїнова криза", адже приблизно 100 тисяч населення були системними наркоманами. Нова стратегія, автором якої став Жоау Гулау, передбачала, що споживачам наркотиків потрібно допомагати, а не саджати їх у в'язницю.

Оскільки нині за ініціативи парламентського комітету ВР з правоохоронної діяльності, МВС та громадських організацій напрацьовується законодавство, пов’язане з протидією наркозлочинності й допомогою наркозалежним, ми вирішили познайомитися з міжнародним досвідом. І розпочали з країни, яка впоралася з епідемією споживання героїну.

В інтерв’ю "Цензор.НЕТ" національний координатор з питань наркотиків, наркоманії та зловживання алкоголем у Португалії, директор служби SICAD Жоау Гулау розповів, як декриміналізація вплинула на роботу правоохоронців, чи можна вільно продавати наркотики на вулицях, а також про те, як держава не лише лікує місцеве населення й мігрантів, а й допомагає їм влаштуватися на роботу.

"МИ ЛИШЕ СКАСУВАЛИ КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ, ТА ЗАКОНОДАВСТВОМ ПЕРЕДБАЧЕНО ЦІЛИЙ ПЕРЕЛІК ІНШИХ ВИДІВ ПОКАРАННЯ"

– Під час міжнародної конференції, в якій ви теж брали участь, заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що держава повинна фінансувати лікування й реабілітацію осіб, які страждають на алкогольну або наркотичну залежність. Це дасть змогу знизити злочинність серед залежних людей у ​​4-5 разів. Тому міністерство пропонує змінити законодавство. Ви погоджуєтесь із цим, з огляду на досвід Португалії, яка свого часу за вашою ініціативою радикально змінила стратегію боротьби з наркоманією, декриміналізувала відповідальність за вживання наркотиків і впровадила державні програми допомоги людям із залежністю?

– Я був радий відвідати цю конференцію і мені приємно зустрітися з вами, щоб обговорити ці питання. Важливо, що ви зараз посилаєтеся на певні конкретні аспекти у сфері наркополітики, про які там ішлося. І робите це для того, щоб зрозуміти міжнародний досвід, зокрема, Португалії. У нашій країні застосовується збалансований підхід. Йдеться про попит і пропозицію. Наші правоохоронні органи роблять усе можливе, щоб зменшити кількість наркотиків на вулицях і їхню доступність. Після декриміналізації наркотиків правоохоронці займаються великими злочинними організаціями, задіяними в наркотрафіку, замість того, щоб витрачати свій час та енергію на споживачів наркотиків.

Окрім того, не менш важливі заходи щодо попиту: з профілактики, лікування й зменшення шкоди, а також реінтеграція споживачів у суспільство, коли людей запрошують до відповідних центрів лікування і реабілітації, де отримати допомогу можна безкоштовно.

Тому я цілком погоджуюся з думкою, висловленою заступником міністра внутрішніх справ, про те, що має бути комплекс заходів.

– Вдається правоохоронцям затримувати лідерів злочинних організацій, пов’язаних із постачанням наркотиків?

– Підходи у роботі служб, які відповідають за боротьбу з наркозлочинністю, справді змінилися. Вони вдосконалили взаємодію з іноземними колегами, а тепер замість того, щоб затримувати грами й кілограми на вулицях, перехоплюють тонни в контейнерах у відкритому морі. Спецоперації спрямовано саме на те, аби затримувати великі партії наркотиків.

Наприклад, Європейське агентство з морської безпеки, штаб-квартира якого знаходиться в Лісабоні, об’єднує 7 різних країн. Спільними зусиллями ми проводимо операції з перекриття наркотрафіку на морі.

– Чи означає декриміналізація наркотиків, що люди їх вільно вживають на вулицях, і поліція до них не підходить?

– Ні, ми лише скасували кримінальну відповідальність. Тепер це розцінюється як адміністративне правопорушення.

– Карається штрафом?

– Не тільки. Законодавством передбачено цілий перелік видів покарання, серед яких – заборона відвідування певних місць, заборона спілкуватися з конкретними особами, людину можуть позбавити водійського посвідчення тощо.

Наприклад, поліція затримує людину, яка курить "косяк" або має при собі якусь кількість наркотиків. Її везуть до поліцейського відділку і там зважують наркотики, щоб визначити об’єм. У кожній дільниці є табличка, де вказано, який максимум можна мати при собі. Якщо наркотиків більше, це вже розцінюється як нелегальна торгівля, і починається слідство. У такому разі людина може опинитися у в’язниці.

– Як діють поліцейські, якщо з’ясувалося, що людина купила ці наркотики собі?

– Її спрямовують на комісію, яка допомагає тим, хто хоче позбавитися залежності від наркотиків. Таких комісій 18, вони підпорядковуються органам охорони здоров’я. Такі комісії з’ясовують, якою саме є проблема у конкретного споживача наркотиків і яке лікування потрібне.

Людину запрошують на засідання комісії, там є психолог та інші спеціалісти, і вони спільно вивчають ситуацію. Вони підшукують вільне місце у лікувальному закладі, домовляються про те, коли людина може туди прийти.

Але людина може відмовитися, може сказати, що не хоче, що їй це не цікаво. Тоді її попереджають: якщо вдруге попадеться упродовж 6 місяців, доведеться сплатити штраф.

– А який приблизно відсоток затриманих – системні наркомани?

– Приблизно 10% потребують лікування від залежності. Інші не мають великих проблем, вони здебільшого споживають канабіс. Але в будь-якому разі під час роботи комісії оцінюється стан цієї людини з погляду охорони здоров’я й соціального забезпечення. Наприклад, підліток може сказати, що раз спробував покурити "косяк" у компанії з друзями. Та потім з’ясовується, що в нього розлучаються батьки чи хтось із них втратив роботу. Або у людини є якісь інші проблеми. Комісія їх не просто з’ясовує, а пропонує конкретну допомогу.

– Скільки державних клінік працює в Португалії?

– У нас працює близько 40 державних амбулаторних клінік. У містах із більшою кількістю населення ми маємо по декілька клінік. Кожна з них проводить заходи з профілактики, лікування й знищення шкоди, а також реінтеграцію споживачів у суспільство. Якщо клініка не може самостійно забезпечити повний комплекс таких заходів, вона оголошує конкурс і залучає до співпраці неурядові організації. Контракт підписується щонайменше на 2 роки. Потім його можуть подовжити ще на два – під конкретну програму.

– Держава все це оплачує?

– Так.

– Це фінансується з держбюджету чи місцева влада теж вкладає якісь кошти?

– Здебільшого це відповідальність державних установ під Міністерством охорони здоров’я. Послуги, які надають приватні підприємства у цій сфері, теж оплачуються з державного бюджету.

Це не зона відповідальності муніципалітетів. Проте у таких великих містах, як Порту і Лісабон, вони відіграють дуже важливу роль у таких процесах. Наприклад, торік, коли почалася пандемія коронавірусу, вони досить ефективно розв’язували проблеми бездомних, наркозалежних, мігрантів тощо.

Держава платить і за лікування наркозалежних у приватних стаціонарних лікарнях. Це фінансування також доповнюється суттєвим відсотком від доходів, отриманих від продажу державних лотерей.

– Ви були в Україні раніше, бачили, як працюють реабілітаційні центри для наркозалежних у нас?

– Так, кілька років тому. Але на відміну від ваших, наші приватні центри обов’язково мають отримати ліцензію на надання таких послуг, інакше вони не зможуть працювати. Нині по країні працює 60 приватних закладів, загальна кількість ліжок у них – 1 300. Вони зазвичай спеціалізуються на конкретних групах або підгрупах населення. Там є різноманітні програми: для неповнолітніх, вагітних жінок, для людей похилого віку і т. ін.

"НЕМАЄ СЕНСУ КУПУВАТИ МЕТАДОН У ДИЛЕРА НА ВУЛИЦІ, ЯКЩО ВИ МОЖЕТЕ ЙОГО ДІСТАТИ БЕЗКОШТОВНО ВІД ДЕРЖАВИ"

– Після декриміналізації змінювалося законодавство щодо посилення відповідальності за продаж наркотиків усередині країни чи контрабанду?

– Закон з питань наркотиків було ухвалено ще в 1993 році. Він передбачає досить суворе покарання за такі види злочину. У 2000 році було внесено зміни лише в одну статтю цього закону, що стосується особистого споживання наркотиків. Решта статей залишилися без змін.

Покарання за контрабанду і нелегальну торгівлю залежать від обсягів і типу речовини, яку виявлено правоохоронцями під час спецоперацій.

– Наскільки мені відомо, кількість передозувань і заражень венеричними захворюваннями після проведення реформи істотно знизилася. А споживачів наркотиків загалом стало більше чи менше?

– Коли розпочинали реформу, за нашими оцінками, приблизно 100 тисяч людей були системними наркоманами, вживали героїн. Це була справжня епідемія. І щоб її здолати, ми пропонували варіанти лікування і заходи зі зменшення шкоди, які називаються низькопороговими, з легким доступом. Усі ці заходи було пов’язано із системою охорони здоров’я і спрямовано на те, щоб люди не помирали від наркотиків. Нам вдалося знизити кількість смертей, пов’язаних із передозуванням і споживанням наркотиків. Нині, за нашими оцінками, цей показник скоротився у двічі.

– А які нині популярні наркотики?

– Найпопулярніший – канабіс, впало споживання героїну і потроху збільшується попит на кокаїн, але переважно у зонах відпочинку, а не тому, що у людей є залежність. Загалом із започаткуванням системи, яка передбачає профілактику, лікування, зменшення шкоди, реінтеграцію у суспільство, у нас зменшилася кількість людей, які є проблемними споживачами наркотиків.

– Ви сказали, що одна з програм передбачає реінтеграцію наркозалежних у суспільство. Тобто держава допомагає з працевлаштуванням чи ви щось інше мали на увазі?

– У нас працює ціла команда спеціалістів із питань реінтеграції. З’ясовуються усі потреби людини, включаючи питання житлових умов і пошук роботи. До 2012 року існувала програма з працевлаштування, яка передбачала, що впродовж 6 місяців держава платила людині мінімальну зарплату, а компанія, де вона працювала, отримувала податкові пільги. Переважно це були маленькі компанії.

Через пів року керівництво компанії вирішувало, чи варто залишати цю людину. Таким чином нам вдалося працевлаштувати тисячі людей.

– Чому припинили цю програму?

– Економічна криза призвела до різкого зростання кількості безробітних, і ми не могли дозволити собі таку програму.

Зараз заходи з реінтеграції полягають у тому, щоб надавати допомогу у пошуку роботи. Зокрема, у нас є мережа роботодавців, які висловили готовність брати на роботу колишніх споживачів наркотиків чи тих, хто перебуває на лікуванні. За умови, що їм будуть допомагати професіонали, які виступатимуть посередниками між споживачем наркотиків і роботодавцем.

Також ми допомагаємо таким людям пройти навчання і здобути кваліфікацію, яка потрібна, щоб улаштуватися на роботу.

– Мігранти, які хочуть позбавитися наркотичної залежності, можуть розраховувати на допомогу від держави?

– Так, мігранти мають доступ до всіх програм нарівні з громадянами Португалії. Навіть у разі, якщо людина не має офіційної реєстрації і перебуває на території країни нелегально, вона отримає спеціальний номер соціального забезпечення і зможе лікуватися.

– Багато наркозалежних серед мігрантів? Чи є серед них українці?

– Загалом серед наркозалежних мігрантів у нас мало, тому ми не ділимо їх за країнами. Тому й серед споживачів-мігрантів українців також не виокремлюємо.

У реєстрі людей, які отримують послуги за програмами, про які я розповідав, є лише поділ на громадян Португалії і негромадян. За національностями, поважаючи їхнє право на конфіденційність, ми їх також не ділимо.

– Тобто, не можна сказати, що мігранти споживають чи продають більше наркотиків, ніж місцеве населення?

– Так. Я не можу вам сказати, що в нас є якась мафія, представлена іншими країнами, чи були якісь прикрі випадки, пов’язані зі споживачами-іноземцями.

– У Португалії дуже поширена замісна терапія. Читала в ЗМІ, що один із найпопулярніших способів доставки метадону – фургони, які курсують вулицями. Щоб отримати метадон, потрібен якийсь документ чи він доступний усім охочим? І як ви оцінюєте таку терапію, адже багато хто з лікарів стверджує, що метадон небезпечний для організму людини.

– У нас є замісна терапія, яка проводиться з допомогою метадону чи бупренорфіну. Зазвичай ми її проводимо у двох середовищах. Перше – центри лікування, там усе чітко організовано. Споживач наркотиків бере на себе зобов’язання, що він не вживатиме незаконних речовин. Окрім отримання препарату, він працює з психологом чи психотерапевтом. У цьому ж центрі йому допоможуть із пошуками роботи, якщо в цьому є потреба.

Також серед наркозалежних є люди, які не хочуть лікуватися в таких центрах. Для них передбачено так звані низькопорогові програми і без зобов’язання не споживати незаконні речовини. Дози, які вони можуть отримати, нижчі, ніж у лікувальних центрах.

Є окремі команди, які займаються такими програмами. Споживачі наркотиків можуть до них звернутися, щоб їх також долучили до однієї з програм.

Щоденно фіксовані дози видаються або у стаціонарних точках, або у тих мікроавтобусах, про які ви кажете. Мікроавтобуси їздять вулицями міст, зупиняються у конкретних місцях і в певний час.

Оскільки інформаційна база єдина, можна легко контролювати, скільки і кому можна максимально дати цієї речовини впродовж дня.

Такі заходи дають змогу зменшити обсяг ризикованої поведінки, яку зазвичай мають споживачі опіатів. А це здебільшого люди, які споживають героїн і готові діставати його за будь-яку ціну.

– Але вони повинні показати документи?

– Обов’язково. Отримуючи таку терапію, людина буде у достатньо стабільному стані, вестиме активне життя, працюватиме.

– У нас є така проблема, як нелегальна торгівля метадоном, причому нею займаються і деякі лікарі, й наркозалежні, які мають доступ до програм замісної терапії.

– Щось схоже у нас було лише на початку, коли видавали метадон, щоб його вживали вдома. Тепер його потрібно спожити одразу, при лікарях. До того ж, у нас настільки просто приєднатися до такої програми і отримувати цей метадон безкоштовно, що немає сенсу його купувати.

До речі, під час перших тижнів пандемії коронавірусу була велика нестача героїну на вулицях і падіння доходів тих, хто його шукав. Та й вони були чи не єдиними, хто в той час виходив на вулиці. Тому за два перші тижні пандемії до цих низькопорогових програм попросилися 300 наркозалежних, і ми їх прийняли. Тож я ще раз хочу підкреслити, що немає сенсу купувати метадон у дилера на вулиці, якщо ви можете його дістати безкоштовно від держави.

– Ви тривалий час активно виступали проти легалізації наркотиків. Не змінили своєї думки щодо цього?

– Я проти вільного продажу наркотиків і не підтримую думки про те, що легалізація допоможе регулювати і упорядкувати ринок незаконних наркотичних речовин. Зараз ідеться про те, щоб прирівняти марихуану за своїм статусом до цигарок і алкоголю. Я вважаю, що це не найкращий спосіб впоратися з проблемою. На мій погляд, розумний шлях – це той, що ми зробили 20 років тому, декриміналізувавши споживання наркотиків.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"