Закон про олігархів: ласкаво просимо до диктатури

Автор: Тетяна Ніколаєнко

У четвер Верховна Рада 279 голосами ухвалила гучний закон про деолігархізацію. При цьому, навіть маючи гарантовані голоси "за", влада вирішила не церемонитись з регламентом і правами депутатів на внесення правок.

В історії українського парламентаризму достатньо днів ганьби. Ми вже знали парнокопитне голосування за зміни до Конституції імені Віктора Медведчука у 2004, коли деякі депутати, як Тетяна Засуха, підняли обидві руки за. Ми знали день голосування за "харівські угоди" під вибухи димових шашок і метання яєць у 2010. Ми пам’ятаємо 3 липня 2012 і мовний закон Колесніченка-Ківалова, коли самовдоволений Михайло Чечетов вийшов у кулуари і проголосив: "Оцените красоту игры. Мы их развели, как котят". Тоді Партія регіонів обдурила опозицію, що вони знімають закон з порядку денного, а на вечірньому проголосувала його в перші хвилини, заблокувавши опозиції підходи до трибуни. Зрештою, ми пам’ятаємо закони 16 січня 2014 і до чого вони призвели.

На перший погляд, закон про олігархів не зачіпає права громадян, як вищезгадані. А три фракції, які були проти нього, видаються необізнаному глядачу лише як борці за права олігархів. Але манера ухвалення закону свідчить про те, що коли владі і Зеленському щось треба, то закон, регламент, права опозиції – все відходить на задній план.

В тому, що законопроєкт пройде друге читання після замаху на Сергія Шефіра не могло бути і сумнівів. Особливо з огляду на той контекст, в який вставили цю подію глашатаї Банкової. Оскільки замах поданий як тиск олігархів, то вочевидь закон треба дотискати.

До другого читання цей закон, як відомо, підійшов із 1200 правками і вимогою окремих фракцій та омбудсмана відправити його до Венеційської комісії.

Але "Слуги народу" вирішили 2 місяці не чекати. Як і не витрачати час на розгляд поправок. Хоча до цього закону їх було вже і не так багато, якщо порівнювати з 16 тисячами правок до антиколомойського закону чи 12 тисячами до бюджетонаповнювального законопроєкту №5600 на цей рік.

"Зрештою, я теж була віцеспікеркою і сиділа в президії, коли "Батьківщина" по три тижні вносила свої правки до судової реформи. І 4 тисячі правок в мовний закон ми місяць розглядали", - поскаржилась Цензор.НЕТ співголова "Європейської солідарності" Ірина Геращенко.

Але на зібранні голів фракцій лідер "Слуг народу" Давид Арахамія заявив, що "йому треба ухвалити закон сьогодні".

"Я відповіла, що він може його приймати, особливо, зважаючи на те, що в них є голоси, але ми маємо право хоча б через свої правки донести до людей свою позицію. Півтори години ми намагались довести, що "Слуги" теж повинні відстоювати суб’єктність ради, але все що нам запропонували, це виступити від фракції по 10 хвилин", - розповідає Геращенко.

Щоб обговорити процедуру голосування фракції кілька разів брали перерву, але так і не дійшли до компромісу.

"Спочатку ми ніби домовились, що фракції відкличуть частину своїх правок, і тоді вони точно вкладуться до вечора. А потім вони отримали дзвінок, і все переграли", - каже лідер фракції "Голос" Ярослав Железняк.

В "Слугах народу" так пояснили розклад: "Голос" готовий був відкликати свої правки, Юлія Володимирівна погоджувалась отримати 10 хвилин "на поблістать", ЄС сказав, що в них 300 правок і вони на них наполягають, ОПЗЖ – сказали, що в них таких 400".

"Після цього ми пішли на фракцію і розлядали два варіанти: або дати їм таки іти за правками – ми порахували, що це б затягнулось до пізнього вечора. Або змінити процедуру. Чому ми обрали другий варіант – бо при такому хорошому для нас законі, ми б день слухали їхнє поливання нас брудом. А так ми їм показали, що в нас є проти них аргумент, і ми можемо користуватись 119 статтею регламенту, а не сидіти тижнями у них в заручниках", - каже співрозмовник серед "Слуг".

Після чого монобільшість із сателітами проголосувала пропозицію представника президента в КС Федора Веніславського голосувати законопроєкт структурними частинами. За цими умовами, якщо одна "правка вважається схваленою і вона має…вирішальний характер по відношенню до інших, інші не розглядаються і на голосування не ставляться".

Під час голосування за правку стався неприємний ексцес – автор процедури Федір Веніславський чомусь за неї не проголосував. "Він потім розповідав щось, що він був на трибуні, а картка на робочому місці чи навпаки", - ділиться зі сміхом "Слуга народу".

Але декого у фракції це обурило. Як пише "Лівий берег" депутати почали з’ясовувати стосунки в партійному чаті.

"За запропоновану Федором В. спецпроцедуру добре знаючий Федора В. Федор В. не проголосував. Стрьомно", - написав один з народних обранців.

"Бо їм ще в університетах викладати… Для таких голосувань є інші люди", - прокоментував інший колега по фракції.

Цікаво, що цю зміну процедури, за яку він ратував в інтерв’ю РБК-Україна, не підтримав і перший віцеспікер Стефанчук. "Певно, теж хоче ходити по справі тільки свідком", - жартують "Слуги".

Загалом процедуру підтримало лише 186 "Слуг". І серед тих, хто не голосував, були депутати, яких відносять до групи Разумкова.

Сергій Соболєв з "Батьківщини" назвав зміну процедури – "кідаловом" та "кінцем парламентаризму", адже досі домовленостей дотримувались.

За зміну процедури і порушення прав депутатів фракції "Голос" і "ЄС" хотіли відсторонити Стефанчука від ведення засідання, але це закінчилось нічим. Опозиційна до Железняка частина "Голосу" заявила, що його на таке не уповноважувала. При цьому частина депутатів зауважили, що зранку на нараду до Стефанчука Олександра Устінова зайшла разом з Давидом Арахамією (і вже згодом 11 депутатів з опозиційної до Железняка частини підтримали закон).

Після зміни процедури правки до закону про олігархів були пройдені за лічені хвилини. Це були так звані "13 зумовлюючих, вирішальних поправок".

Сам розгляд легко уявити з цитати Веніславського:

"Наступна правка, яку комітет визначив вирішальною, зумовлюючою по відношенню до інших правок, є правка номер 43. Ця правка охоплює собою і враховує правки номер: 56, 102, 106, 130, 135, 150, 151, 152, 136, 146 і 147. Відповідно правки: 39-42, 45-55, 57-101, 103-105, 107-129, 131-134, 137-145, 148-149, 153-157 вважаються розглянутими Верховною Радою України і у випадку позитивного голосування вважаються такими, що Верховна Рада України відхилила шляхом голосування".

"Опозиція явно від нас такого не чекала, і було чутно, як вони перемовлялись, що робити тепер", - розповідають "Слуги".

Сама ж опозиція каже, що обговорювали, куди на таку процедуру скаржитись – в Офіс генпрокурора чи Конституційний суд.

Які правки проголосували? Це по суті відредаговані комітетами ключові визначення, але смисл законопроєкту порівняно з першим читанням не змінився.

Наприклад, ось така 10-та правка. "У назві та по тексту законопроєкту словосполучення "економічної або політичної" замінити словосполученням "економічної та політичної".

43 правка - "Метою цього Закону є подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу, використання політичної влади для збільшення власних капіталів, забезпечення національної безпеки України у економічній, політичній та інформаційній сферах, захисту конституційних прав та свобод громадянина, захисту демократії, забезпечення державного суверенітету та уникнення випадків маніпулювання свідомістю громадян умисно спотвореною інформацією задля отримання доступу до ресурсів, що належать на праві власності Українському народові".

Одна з правок Железняка на цей пункт звучала так: "Метою цього Закону є створення інформаційного приводу задля піару в умовах відсутності реальної боротьби із олігархами та при усвідомленні, що цей проєкт жодним чином не змінить фактичний стан речей".

Одна зі значимих – 167 правка, де дається визначення поняттю олігарх.

"Особа, яка має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігарх)

1. Особою, яка має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархом), для цілей цього Закону вважається фізична особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з таких ознак:

1) бере участь у політичному житті;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) є кінцевим бенефіціарним власником суб'єкта господарювання, який після дня введення в дію цього Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та впродовж одного року поспіль підтримує або посилює це становище;

4) підтверджена вартість активів особи (та суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

1. Розрахунок вартості активів, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, здійснюється сукупно за розмірами активів особи та суб'єктів господарювання, де вона виступає бенефіціаром. При розрахунку вартості таких активів не враховуються активи, що належать особі у засобах масової інформації."

Такий вигляд має ця правка в порівняльній таблиці до другого читання. Але в тексті законопроєкту йдеться лише про дві одночасні ознаки, що суттєво міняє картину.

Ще одна суттєва правка – 344.

1. Особа вважається такою, яка відповідає ознаці значного впливу на засоби масової інформації, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 2 цього Закону, якщо вона:

2) є контролером власника (засновника) засобу/засобів масової інформації, та/або

3) була власником (засновником) засобу/засобів масової інформації або бенефіціаром чи контролером власника (засновника) засобу/засобів масової інформації станом на дату набрання чинності цим Законом, однак втратила такий статус до дня введення цього Закону в дію, внаслідок чого власником (засновником), бенефіціаром або контролером власника (засновника) засобу масової інформації стала пов'язана особа або особа, яка не володіє бездоганною діловою репутацією у розумінні статті 10 цього Закону."

До цього в ефірах "Слуги" та їхні опоненти не раз сварились на тему - реєстр яких олігархів отримають на виході закону – старих без нових чи нових без старих.

Але питання до того, як РНБО визначатиме свій список, досі залишається актуальним. Ні Ахметов, ні Коломойський, ні Пінчук ніколи ні напряму, ні через афільовані компанії не фінансували партії. Натомість по 149 тисяч на партію жертвували ті, хто за рік не заробляли і 30 тисяч.

Так, Рінат Ахметов є 100% кінцевим бенефіциарієм телеканалу "Україна", а от Ігор Коломойський в структурі "1+1" - міноритарний власник.

Якщо в АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" Ахметов вказаний як кінцевий бенефіціар (76.68%), у ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" у нього 100% як кінцевого контролера, то хоч всі впевнені, що "Дніпроазот" контролює Коломойський у кінцевих бенефіціарах ви його там не побачите. Так само як і серед бенефіціарів підприємств, що заробляли на "Центренерго" мільярди бюджетних коштів. 

Дніпразот Фірташ не значиться у власниках облгазів.

Або Сергій Льовочкін. У 2016 в одному з інтерв’ю він згадував, що йому пропонували продати акції телеканалу "Інтер" за "пожежними цінами", але їхня наявність не відображена в його декларації. До "Закарпаття обленерго" його можна прив’язати лише через сестру, а на новий мерседес у 2016 він взагалі 5 мільйонів позичив у мами.

Ще влітку журналіст Юрій Ніколов порахував, що в список олігархів за розкладкою закону можуть потрапити Ахметов, Суркіси, Порошенко, Колесніков і Столар, але не Коломойський.

Можливо, саме тому депутати з його кола сьогодні спокійно голосували за закон (не рахуючи Олександра Дубінського) .На відміну від депутатів, яких напряму асоціюють з Ахметовим. Новінський, Магера, Гриб, Магомедов голосували проти. Шпенов і Шенцев були відсутні.

На зауваження, що олігархів вони можуть і не виявити, "Слуги" кажуть, що це вже не їхні проблеми, а секретаря РНБО Данилова.

Хоча найбільший ризик тут в тому, що навіть якщо систему олігархів владі вдасться зламати, то чи не станеться так, що їхнє місце займе диктатура одного.

А от схильність до диктатури монобільшість продемонструвала. Особливо на фоні того, що Дмитро Разумков обіцяв на погоджувальній раді впровадити квотний принцип внесення законопроєктів до порядку денного, щоб не утискати опозицію. В умовах же тестування нового спікера Стефанчука виявилось, що опозиції можна голос і не давати взагалі.

І якщо через тиждень звільнення Разумкова проголосують, то це просто чіткий сигнал для всіх – думка може бути Банкової або ніяка.

І що олігархи давати гроші, а також надавати товари і послуги іншим партіям не можуть.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор.НЕТ