Чи зруйнує будівельний спрут Медведчука-Столара будинок Саксаганського серед українського парнасу

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Два тижні різні телеграм-канали смакують, що ж там буде з бізнесом Вадима Столара і хто його відтисне чи ні. В цей час контори, афільовані зі Столаром, Медведчуком та іншими одіозними фігурами будівельного ринку, продовжують спроби захопити під своє будівництво історичні шматки Києва. Як будівельний спрут заліз на український парнас і хоче там збудувати готель - у матеріалі Цензор.НЕТ.

Кінець ХІХ століття, в районі нинішніх Саксаганського і Жилянської селяться родини Лесі Українки, Михайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського. Крім них, на Паньківщині - так тоді звався цей район – де дуже недорога земля, обирають помешкання також професори університету Святого Володимира, лікарі, журналісти, письменники.

"Жили ми всі (за моєї найдавнішої пам'яти) в одному районі Маріїно-Благовіщенської вулиці в Києві (нині чомусь вул. ім. Панаса Саксаганського, хоч він зроду на ній не жив, а жив, коли гастролював у Києві, завше нижче, – на вул[иці] Жилянській)", - згадує небога Миколи Лисенка та онука Михайла Старицького Ірина Стешенко.

Родини дружать між собою, бачаться не раз на день – у справах громадських і просто так. Спілкуються просто з вікна. Вигулюють собак. Поруч сади з грушами і сливами.

В принципі важко уявити місця, крім церков, де так концентровано ще жила українська культура.

З 1987 будинки, де мешкали Косачі, Старицькі, Лисенки, увійшли до музею видатних діячів української культури. Також планувалось створення музею "Франко і Київ" та Панаса Саксаганського. Вже в добу незалежності музеї намагались розвивати саме так, щоб показати ось цю унікальність спільного поселення культурних діячів. Всі будинки розташовані в межах внутрішнього двору.

Експозиція музею Саксаганського мала розміститися у меморіальному будинку № 96 по вул. Жилянській, де і жив відомий актор. Дуже рідкісна ситуація для України, коли дуже багато особистого майна Саксаганського було збережено, і щоб їх розмістити треба окремий будинок. І де б його ще розміщувати, як не там, де жив митець.

Але є одне але. Ще років 5 тому на будинку зняли пам’ятну дошку, а поряд надумали будувати 16-поверховий готельний комплекс. Він має зайняти якраз внутрішній двір між музеями. А стан будинку Саксаганського такий, що він легко посиплеться, якщо поряд почати копати.

Історія про те, як ТОВ "НВП "Рестін" стало користувачем ділянки на вул. Жилянській, 96-А – це як обійти всі існуючі закони і норми просто через суд.

ТОВ "НВП "Рестін" отримало цю ділянку на підставі рішення Господарського суду Києва від 8 грудня 2009 року. Це сталось після того, як компанія не змогла отримати ділянку від Київміськради. Проєкт рішення про передачу ділянки підготували, але не затвердили.

На той час, як пише Київвлада, ця земля мала цільове призначення "для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з допоміжними приміщеннями".

Тим же судовим вердиктом Госпсуду було затверджено орендну угоду між Київрадою і ТОВ "НВП "Рестін" на термін 5 років.

29 квітня 2010 року столична міськрада погодила внесення змін до договору оренду. Тоді ж Київрада визначила, що на цій землі можна будувати ще й паркінг. У зв'язку з такими змінами міська влада вирішила укласти з ТОВ "НВП "Рестін" новий договір оренди на той же термін – це було зроблено 3 лютого 2011 року.

25 липня 2017 року, термін дії орендної угоди збіг і компанія його поновила… так, знову через суд.

Другий договір на оренду землі закінчився у 2022 році. І от несподіванка - 11 серпня 2022 року сайт Київвлада повідомив, що в Київраді було зареєстровано проєкт рішення "Про відмову ТОВ "Науково-виробниче підприємство (НВП) "Рестін" в поновленні договору оренди земельної ділянки від 3 лютого 2011 року №79-6-00803".

На сайті столичної міськради цей документ було опубліковано 17 серпня. Суб'єктами його подачі виступили заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Вячеслав Непоп та Департамент земельних ресурсів КМДА.

Наскільки відомо Цензор.НЕТ, на сьогодні розгляд цього питання начебто блокується однією з фракцій.

Володимир Прокопів, який контролює діяльність департаменту культурної спадщини, на питання про долю проєкту про позбавлення ділянки відповів: "Виїдемо туди на місце, і вирішимо".

Наразі "Рестін" продовжує спроби отримати дозвіл на будівництво через суди. Компанія судиться з Мінкультом, намагаючись скасувати його заборону будувати на згаданій ділянці готельний комплекс.

1 лютого 2022 року вони подали скаргу до пріснопам’ятного ОАСК.

Розглянувши скаргу "Рестін", суддя Арсірій вирішив, що відповідач, тобто Мінкульт "не надав: доказів на підтвердження того, де саме знаходяться межі історичного ареалу міста Києва згідно з наказом № 599 від 02 серпня 2021 року; доказів на підтвердження того, що земельна ділянка для будівництва об`єкта знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва, які визначені таким наказом; доказів на підтвердження того, що межі історичного ареалу міста Києва, встановлені науково-проєктною документацією, яка затверджена наказом № 599 від 02 серпня 2021 року, визначені в історико-архітектурному опорному плані у складі Генерального плану міста Києва".

Відтак суддя ОАСК зобов`язав Міністерство видати "РЕСТІН" дозвіл на проведення земляних робіт.

У жовтні у справу включився Офіс генпрокурора, оскарживши рішення ОАСК, але апеляцію в шостому суді прокурори програли. Цікаво, що Мінкульт у справу особливо не включався і відозву дав лише на стадії переходу справи у Верховний суд.

У Верховному суді справу буде слухати суддя Лариса Тацій, яка до цього фігурувала у списку недоброчесних суддів.

Також прокуратура подала позов до Київради, ДІАМ та "Рестін" про скасування будівельних робіт в ОАСК. Але скандально відомий суддя Аблов відмовив у переході зі спрощеного провадження, вважаючи цю справу нескладною та суспільно не важливою.

"Рестін" намагається переконати суди, що "проєктна документація погоджена з Мінкультом за принципом мовчазної згоди", відповідач, тобто міністерство не мало "встановених законодавством повноважень для відмови у погодженні" і взагалі нема Генплану – будуємо як хочемо.

Хто ж такі "Рестін", яким так вдало роками виходило вирішувати справи через суди?

Згідно з даними Youcontrol, засновниками ТОВ "НВП "Рестін" виступають АТ "ЗНВКІФ "Астера" і ТОВ "КП-Інвест", кінцевими бенефіціарами яких є відповідно росіянин, що проживає у Відні, Ігор Штрель та мешканець Києва Артем Лазня.

"Астера" буквально днями виплила в розслідуванні Bihus.Інфо. Журналісти вивчали, як у  будівельний бізнес Вадима Столара зайшли гроші Віктора Медведчука.

І знайшли, що з кінця 2020 ця компанія стає замовницею всіх трьох найбільших будівництв ENSO – "Діаданс", "Поетіка" і "Фйорд".

Понад 90% "Астери" записано на кіпрську компанію "Оферно лімітед". У кіпрських фінансових звітах Оферно за 2020, які є в розпорядженні Цензор.НЕТ, вказано, що її батьківською компанією є Limedell Limited. Також у них один директор – Костянтин Широков.

В розслідуванні Максима Опанасенка на Bihus.Інфо зазначається, що Limedell Limited пов’язана з Віктором Медведчуком. У ще одному аудиторському звіті компанії вказано, що в травні 2020-го її дочірня структура – NewCoal Trading AG – почала працювати в Москві і саме через NewCoal Trading AG того ж року американський паливний гігант ExxonMobil купував для американського ринку російську нафту зі все того ж "Новошахтинського заводу", який також пов'язаний з Медведчуком.

Окремо в історії "Рестін" ще варто згадати генпідрядника будівництва ТОВ "Стандарт Констракшн". Керівником компанії вказано Олександра Новіка, кінцевим бенефіціаром – мешканця Києва Андрія Руденка.

"Стандарт Констракшн" є також генпідрядником скандальних забудов Степана Черновецького.

І ще одна цікава деталь - керівником ТОВ "НВП "Рестін" з 1996 по 2011 рік значився Віталій Поліщук – дядько ексдиректора Департаменту земельних ресурсів КМДА Олексія Поліщука. Родину Поліщуків пов’язують з тим-таки депутатом від ОПЗЖ, колишнім заступником міністра регіонального розвитку Дмитром Ісаєнком (одним з найбільш зацікавлених у законопроєкті 5655).

Найбільша проблема в тому, що історія "Рестіна" і наміру втулити готель серед музеїв не унікальна.

На жаль, це звична схема найбільших київських забудовників. За аналогічним алгоритмом ТОВ "Манхеттен Інвест" через ОАСК та шостий апеляційний суд отримав право будувати на місці Деміївського ринку, не узгоджуючи з органами культурної спадщини.

У червні 2020 ОАСК скасував деякі абзаци містобудівних умов та обмежень по будівництву житлового комплексу по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі Києва.

Суд видалив, зокрема, абзац містобудівних умов та обмежень, який визначав, що ділянка на вул. Євгена Коновальця, 30 (де мали постати висотки Степана Черновецького) знаходиться в межах Центральної планувальної зони Києва, і тим самим дозволив будувати вище 27 метрів. Своє рішення ОАСК прикрив тим, що "межі історичного ареалу столиці належним чином не затверджені".

Можна довго гадати на кавовій гущі, чи позбавлять Столара мандата, але насправді це не вирішуватиме нічого. Навіть позбавлення громадянства Медведчука ніяк не заважає його грошам працювати в Україні. Якщо подивитись на ті інвестфонди, куди в останні роки був заведений друг Андрія Єрмака Артем Колюбаєв, наприклад "Ессетс файненшл груп", то можна побачити, що вони декларують аж 4 тисячі чистого прибутку, тоді як кіпрська "Оферно" вже показує десятки мільйонів доларів. Після втечі Леоніда Черновецького його родина нібито зникла з ринку київської нерухомості, а потім так само несподівано відродила свої можливості.

Закон 5655 ніяк не зупиняє ці схеми, а недоброчесні судді множать будь-які корисні законодавчі та врядувальні ініціативи на нуль. І ситуацію рятує часто лише великий публічний розголос і скандал.

Українська культура і робота громадських діячів кінця ХІХ початку ХХ заслуговують бути знаними і шанованими, а не бути знищеними і затоптаними адептами булгаківської "Білої гвардії". В Києві має бути зовсім інший музей однієї вулиці. Точніше навіть двох.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ