Павло Якімчук, ветеран ССО ЗСУ: Питання мобілізації просрано... В країні війна, а для того, щоб мобілізувати людей, згуртувати їх, держава робить рівним рахунком нічого, навпаки, пхає величезні палки в колеса

Автор: Анна Мірошниченко, "Хто з Мірошниченко?"

Як почуває себе чоловік, який хоче служити, але є "тимчасово непридатним"? Чи буде наступ на Сумщину і чому росія насправді атакує Харківщину? Чи треба мобілізовувати 18-річних чоловіків? Про корупцію та політику президента Зеленського, лінію оборони та що робити з ухилянтами розповів Анні Мірошниченко Павло Якімчук, ветеран ССО ЗСУ. У програмі "Хто з Мірошниченко?" порушили гострі теми без цензури.

- Як ти сприйняв висновок про те, що ти наразі тимчасово непридатний до служби?

- Хоча це вже не перший висновок про мою непридатність, але воно щоразу морально ставить тебе в якісь такі рамки, наче ти трішечки недолюдина. От я спілкувався з багатьма вже людьми з інвалідністю, в тому числі я знайомий з Альоною Пчолкіною, і вона така – позитивчик, про мене такого сказати не можна... Я потім звикаюся з цією думкою, але перші дні все-таки є відчуття неповноцінності, ти наче дивишся на себе, здоровий хлопець, наче ходиш без милиць, і тут тобі кажуть – ти не потрібен державі, ти непридатний. І воно так трішечки шкребе по душі. Але з цим можна жити.

Мені, якщо ти пам'ятаєш, прилетіла граната під ноги. У мене рана відкрита ще на нозі, і плюс у мене, як виявилося, зліва у паху досточорта осколків. І в мене тут все пошите, тому що у мене автовенозне протезування було, в мене перебита пахова артерія була і мені її повністю замінили – від живота аж до ноги. І воно, як мені пояснював лікар, як волосиною зшитий целофановий тоненький кульочок, тобто за будь-якого різкого руху воно може все порватися, внутрішня кровотеча, а це пахова артерія, там в лічені секунди ти – "200", через це непридатний.

- Але навіть з такими наслідками ти хотів повертатися?

- Так, я розумію, для ДШВ і ССО я вже непридатний, це я приймаю і усвідомлюю, і я розумію, що посадки штурмувати я теж навряд чи зможу, але з моїм досвідом я точно можу буду десь корисним у такій структурі як армія загалом. Я зараз не говорю про ТЦК, я говорю про купу інших посад – діловодство і таке інше, але з висновком "непридатний", ти не можеш іти навіть на такі посади.

- Ти зараз аналізуєш події, коли ти дістав поранення, думаєш про те, що б ти міг зробити інакше, для того, щоб його не зазнати і зараз продовжити воювати?

- Звісно, я тисячу раз прокручував в голові момент свого поранення, зараз я вже знаю, щоб я зробив тоді, якби подивився на пів секунди вперед, але нічого вже не повернеш. Так, я знайшов вихід із ситуації, я знаю, що треба було зробити, щоб не попасти тоді під ту гранату, але що зробиш, вже нічого не повернеш.

- У цивільному житті тобі складно, бо ти хочеш воювати, але не можеш. Поруч є люди, які можуть воювати, але не хочуть. Це я переходжу вже до теми мобілізації, про яку ми, звісно, будемо з тобою говорити.

- Це напевно набиває шишки найбільше, тому що питання мобілізації просраної воно настільки болить – і ти дивишся на державу, розумієш, що в країні війна, а для того, щоб мобілізувати людей, згуртувати їх, держава робить рівним рахунком нічого, навпаки, пхає величезні палки в колеса. Корупція, ми колись вже говорили про це з тобою, нікуди це питання не зникло, мало того – воно просто розростається. Люди це бачать, люди дивляться, як крадуться мільйони і як діти депутатів жирують, по ночах гасають по Києву на геліках, от чесно, я розумію цих людей, як би я не злився на них за те, що вони не хочуть іти захищати державу, але я їх розумію і якби я був трошки менше конченим, я б, напевно, такий самий був, як вони. Просто те, що робиться зараз в країні – це якийсь абсурд. Я розумію, коли роблять дорогу в районі Костянтинівки, це можна зрозуміти, тому що там проходить евакуація поранених, рівна дорога, я сам пережив дорогу Миколаїв-Одеса, я знаю що це таке, коли ти лежиш-подихаєш, тебе везуть по хреновій дорозі, це нормально. Але бруківки, заборчики в той час, коли пацани самі купують собі краще спорядження, витрачаються величезні кошти в нікуди, просто в нікуди. А чому вони витрачаються? Ми всі прекрасно розуміємо – що більше витратив – то більше вкрав, то більше відмив. Це нормальна практика, але це ненормально. І люди це все бачать і природно вони не хочуть мобілізуватися.

- Так чи інакше, з 18 травня набув чинності закон про мобілізацію і мабуть, не знаю, як ти їхав сюди, міг бачити блокпости, які стоять у Києві на вулицях. Як ти вважаєш, чи матиме це певний ефект?

- Примусовість. Ми зараз бачимо великі черги під ТЦК, люди ідуть оновлювати дані. Це люди, які найбільш вірогідно не будуть служити, бо в них є відстрочка. Це ті люди ідуть відновлювати свої дані, раніше вони просто забивали на цей обов'язок, зараз, коли їм на хвостик приступили, тоді вони біжать вже оновлювати свої дані. З великою вірогідністю 90 відсотків тих, хто зараз стоять під військкоматами, служити не будуть, принаймні зараз, можливо, в майбутньому щось поміняється, але зараз ці люди непридатні. Якщо це не так, поправте в коментарях, будь ласка. Моя суб'єктивна думка. Ну і плюс я розмовляв з такими людьми. Зараз просто жорсткіше почнуть виловлювати, скажімо так, перевіряти документи і забирати. Це примусово. Це до добра не доведе.

- Чим негативна примусова мобілізація, який негативний може бути ефект?

- Негативний ефект – це буде СЗЧ, тому що люди, які ніколи не тримали в руках зброї, які пішли туди не зі своєї волі, втримати їх буде дуже важко. Єдине, можу судити по собі, тому що я з 2014 року воював і до нас потрапляли люди, я був добровольцем, в нашому взводі 50 на 50, 50 добровольців, 50 відсотків мобілізованих. І хлопці, які були мобілізовані, яких, грубо кажучи, насильно привели до армії в той час, з часом з 10 хлопців мобілізованих, 8 ставали одних поглядів з нами, тобто проходив час, вливалися в компанію, акліматизацію проходили – і все, хлопці вже знають, за що вони приїхали, чого їх мобілізували, для чого вони тут, яке завдання мають виконувати. Але все одно був відсоток хлопців, які всяко уникали виходу на завдання, які за найменшої можливості косили, а тепер уяви, тепер кількість людей, яких будуть насильно мобілізовувати зараз і той процент СЗЧешників, він буде просто величезним. Людей треба мотивувати, а людей не мотивують, а людей треба мотивувати звичайним людським ставленням. Коли я проходжу ВЛК і мені ставлять висновок "непридатний" – це означає, що я вільна людина, правильно? Як мінімум логічно. В мене "тимчасово непридатний" стоїть зараз висновок, на пів року. Я знаю, що ці пів року я можу вільно виїжджати за кордон, тому що в мене посвідчення особи з інвалідністю, я можу сміло переїжджати між областями, по місту пересуватися без проблем, але я не можу виїхати за кордон, тому що тут я впираюся в бюрократію, тому що мій висновок районної ВЛК має затвердити спочатку міська ВЛК, а потім ще й центральна. І потім це затвердження повернути назад в РТЦК, де вже мені поставлять цей штрих-код чи що це має бути, а цей період – це 2-3 місяці, як мені сказали. 2-3 місяці я просто прикований тепер, маючи свободу не маю її, це вкурвлює, а це все бюрократія.

- Тих, кого зараз набирають, от у ці дні в армію, як їх там зустрічатимуть?

– Нормально.

- Не буде такого що "ой, ну де ж ви були два роки або скільки років"?

- Булінгу не буде жодного, ніхто не буде їх чмирити, все залежить знову ж таки від людини. Ти коли приходиш у новий колектив, як ти себе ставиш – таке ставлення отримуєш, все залежить від конкретно людини, яка прийде в той чи інший підрозділ. Якщо вона прийде і почне хамити – звісно, вона матиме отвєтку, але якщо нормальні хлопці, адекватні, зрозуміють – все, діватися нікуди, треба захищати країну, то ставлення до них буде нормальне. Я навіть досі бачу купу мужиків на вулиці, в мене немає до них зневаги: "от я з 2014 року воюю, а ти, гамно, сьогодні ходиш пиво п’єш", боже збережи, в мене немає такого. Це його вибір – йти чи не йти, якщо вже його заберуть насильно – побачимо.

- Яким ти бачиш адекватне покарання за ухиляння від мобілізації? Що це має бути? Пам'ятаєш, була історія з прикриттям банківських карток?

- Я підтримую все, що жорстке. Тому що у нас, знову ж палка на два кінці, я просто зараз хочу порозмірковувати на цю тему. Люди не хочуть іти через корупцію воювати, їх не мотивують, їм не допомагають, ще щось і пізніше, і коли не підуть – їх карають жорстко. Жорсткість по-любому має бути. Тому що вибирати захист країни по-любому треба. Але якщо ти не хочеш служити – будь корисним у тилу. От ти бачиш корупціонера – дай по морді, здай в поліцію, робити щось для того, щоб мінуснути корупціонера, а не просто бути непричетним і потім ходити, жалітися, що тобі закрили доступ до банківських карток – получай отвєтку, тут по-любому має бути жорсткість. Ти маєш бути або на війні там, або на війні тут, бо тут війна ще жорсткішою, там ти хоча б знаєш, хто в тебе ворог, а тут всі такі у вишиванках, патріотичні, "Слава Україні", блін, а в кишені він долари засовує крадені.

- Як ти вважаєш, з 18 травня, з того моменту, як запрацював закон про мобілізацію, як це змінить ситуацію на фронті – маю на увазі збільшення кількості особового складу – це перше. І друге – яку кількість людей треба набрати на фронт зараз?

- Дивись, по-перше, це питання не одного дня. Те, що зараз 18 числа закон набув чинності, так, поки людей наберуть, поки їх научать, і поки вони попадуть на фронт – це десь два місяці, ми зараз говоримо про далеке майбутнє, тому що 2 місяці в умовах війни це дуже далеко. Так далеко дивитися – це трошечки неправильно, на мою думку. Ми все рівно кількісно програємо, ми не забуваємо, що ми воюємо проти росії і скільки б ми не мобілізували людей в Україні, росіян однаково буде більше, як не крути. Тому я не дуже розумію війну піхоти, от станом на сьогодні створено сили безпілотних систем, станом на сьогодні на стадії формування, от за цим майбутнє, людьми не можна затикати такі дірки, це потрібно робити технікою, ми не виграємо кількісно, і я повторююся – скільки б ми не мобілізували людей – фронту це сильно не допоможе, ми можемо стримувати, так, але наступати і відбивати, ми ж хочемо повернути Україну, як мінімум в кордони 1991 року, а як максимум забрати Кубань і Бєлгородщину, я за ту Україну, але це не людьми треба робити, просто будуть збільшуватися хрести на кладовищах і все.

- Яким ти бачиш вік мобілізованих – зараз дуже багато дискусій з цього приводу і я чула думку про те, що треба мобілізувати з 18 років – як аргумент – у них немає дітей, у них немає сімей і простіше, і вони завзятіші.

- Тут я за мобілізацію з 18 років, тому що в 18 років ти стаєш повноцінним громадянином, після учебки ти можеш і маєш думати про те, як захищати Батьківщину. З однієї сторони. І з другої – це юність, 18 років – ми забираємо юність у нашого покоління доволі таки не малої кількості людей, я не знаю, якщо зважувати за і проти, то я скоріше за те, щоб проти, щоб гребти пацанів з 18 років, вони мають ще пожити і як мінімум якщо не оженитися, наробити дітей, то як мінімум почати думати про це. Вони завзяті, тут немає питань, але все одно, ні. Їм треба пожити. Я проти.

- Є аргументи, дехто говорять, що коли привозять людей старшого віку – складно фізично їм працювати, той самий бронік носити, все обладнання, молодшим якось легше.

- Мені зараз 37 років, я не відчуваю себе, не враховуючи мого поранення і групи інвалідності, я не відчуваю себе старим для носіння броніка. Тобто, вік до 40 навіть дуже войовничий. Будь ласка, таких треба брати. Я за те, щоб брали людей старших, тому що, перше – вони залишили вже після себе потомство, у них є діти, вони вже пожили трошки, бо це війна, ми розуміємо, що там можна і загинути. Ні, я проти мобілізації хлопців з 18 років.

- Зараз як ти оцінюєш ситуацію, зокрема на Харківщині? Що там відбувається і як ти бачиш подальший розвиток подій, давай саме щодо цього регіону.

- Останній тиждень я бачу покращення в плані забезпечення снарядами. Тобто, після схвалення Америкою пакета допомоги, ця допомога вже є на фронті, я вже це знаю, бо мої друзі вже почали отримувати її, вже прийшли снаряди, вже прийшли пороха і все інше. Тут окей. Що стосується самої Харківщини – я не думаю, що росія аж настільки сильно хоче забрати зараз Харків, як просто розтягнути наш захист на велику кількість кілометрів. Вовчанськ заберуть, якщо у них буде успіх, далі, звісно, вони будуть просуватися, але мені здається, що у них зараз немає на меті забрати Харків. У них на меті Краматорськ, Часів Яр, щоб вийти на кордони Донецької і Луганської областей, забрати, це так. Харківщина – це просто для розтягування наших сил.

- Може бути відкритий ще один фронт, зокрема на Сумщині?

- Мені здається, він не просто може бути відкритий, він буде відкритий. Найближчим часом ми почуємо те саме, що з Вовчанськом зараз відбувається, найближчим часом це відбудеться і на Сумщині, тому що це розтягування фронту, а це знову ж таки питання мобілізації. Нам потрібні нові бригади для того, щоб хоча б рубіж створити. Тому що ми бачимо, як будувалися фортифікаційні споруди на Харківщині, так, зуби дракона лежали просто біля дороги. Я прекрасно розумію, що не можна було спорудити першу лінію оборони нормально, тому що постійно під обстрілами, але другу-третю все ж таки можна було? Можна було. Хто вкрав гроші? Ну хтось же явно вкрав, я просто не розумію.

- Сьогодні, до речі, ми записували інтерв'ю, сьогодні створена тимчасова слідча комісія з приводу розслідування щодо фортифікацій, ти віриш у дієвість цього органу і що може бути щось розслідуване?

- Я не бачив, хто потрапив до ТСК, після того, як я подивлюся прізвища конкретних депутатів, зможу відповісти – чи вірю, чи не вірю, бо все залежить від людей. Якщо там поставили таких як Мамаян, Тищенко – то я не вірю, а якщо там буде Рома Лозинський або Роман Костенко – тоді вірю.

- Як ти вважаєш, Сумщина зараз готова до можливого відкриття фронту? Чи зробили ми висновки з Харківщини, зокрема?

- Ми не зробимо висновків, ми вже другий рік б’ємося, наступаємо на ті самі граблі, ми не робимо висновків.

- Чому?

- Я не знаю, в мене таке питання туди, на верх. Як чому? Якщо ми зробимо висновки – ми щось почнемо робити правильне, а цього немає. Єрмак, Татаров є, а висновків немає, хоча мало бути навпаки, мали бути висновки, а цих двох уродів би не мало бути.

- У нашій з тобою попередній розмові ти сказав, що спершу треба перемагати ворога зовнішнього, а потім ворога внутрішнього.

- Я помилився.

- Ти помилився.

- Так. Станом на сьогодні вже, після того, як я 10 місяців прожив у тилу і прочитав купу розслідувань УП, Ткача, Бігуса, станом на сьогодні я вже вірю в інше, я вірю, що якщо ми не подолаємо корупцію всередині країни – ми ніяк не виграємо війну, ніяк, тим більше проти росії. Ні, нам треба просто відкривати другий фронт, я не кажу, що там, Боже упаси, щоб хлопці з автоматами бігли в Київ і якийсь Майдан і переворот знову робили, ні в якому разі, але ми маємо чітко зрозуміти той факт, що наш головний ворог в Україні зараз – корупція, тому що, по-перше, це корупція приводить росію, тому що в нас, виявляється, на Закарпатті продають якесь обладнання в росію через другі країни. Як? Люди, ви при своєму розумі? Куртки шили з написом "росія" – це на Закарпатті.

- Так само, у попередньому інтерв'ю ти сказав – поки ми там, поки ми воюємо – ви крадіть. Зараз ти цю фразу не повторив би?

- Зараз би я цю фразу не повторив, тому що я побачив обсяги. Я знав, що крадуть, але я не думав, що на стільки масштабно. Я знав, що є корупція, але я не думав, що вона є основною проблемою. Я все-таки думав, що наша основна проблема станом на тоді – це війна з росією. Ні, виявляється. І ця корупція вбиває не менше людей, ніж російська зброя, тому що, якщо ми будемо брати 10 загиблих солдатів, то їх сміло можна ділити на 2 – 5 загинули від російських куль, а 5 загинули від російських куль, тому що в нас тут корупція, от так я зараз розмірковую. Я кожного дня думаю – де я можу бути корисним, що я можу зробити такого, щоб починати бити по руках. Бо я розумію, що для тої війни я вже не придатний, так, а тут я придатний, цілком.

- А якщо не ти, то хто має боротися з корупцією?

- Є органи, які за це гроші отримують – ДБР, НАБУ, поліція.

- Що не так, що зламалося, чому минуло 10 місяців, а ми знову з тобою говоримо про корупцію, але в більших обсягах?

- Ну, дивись – президент не робить висновків. Коли президенту вся країна каже – звільни Єрмака, звільни Татарова – явні корупціонери, тут і доводити нічого не треба, по очах видно. Президент не робить висновків, президент нічого не робить для того, щоб очистити своє оточення.

- Як ти вважаєш, чому?

- Тут зараз просто матюки в голову лізуть, чесно.

- Давай.

- Та ну, блін, я казав, що це інтерв'ю буде без матюків, я не хочу матюкатися. Тому що п#дари, тому що у когось глибоко в жопі сидить чиясь рука, от мені здається, що президент, станом на сьогодні, одягнув величезну корону і йому насрать на те, що робиться в Україні насправді на корупцію, бо він думає – як потрапити в геополітичне управління. В плані того... Ти уявляєш, хлопчина з Кривого Рогу, якому аплодує стоячи Конгрес або Асамблея ООН, і от мені здається, що він всіма думками десь там і йому похєр, а тут керує Єрмак. Наша маленька Україна, ти нею керуй, я собі буду думати, як мені туди, залишитися на цьому Олімпі, а тут керує Єрмак і все, от таке.

- Дуже цікаво почути зараз коментарі. Я ж не можу тобі заборонити говорити...

- Мені ніхто не може заборонити, тому що я, по-перше, ні на кому не зав’язаний.

- Просто є такі чутливі теми, я не можу про них не говорити і заборонити тобі сказати це. А потім у коментарях люди будуть писати різне.

- Нехай, я із задоволенням почитаю коментарі, я люблю читати коментарі під своїми інтерв'ю і я з задоволеннями почитаю коментарі під цим інтерв’ю. Мені болить, дійсно, тому що в мене гине дуже багато друзів. Життя моїх друзів напряму залежить від корупції – і якщо я не можу зібрати на 10 дронів, щоб захистити напряму хлопців, то я можу зробити хоча б тут щось як мінімум для того, щоб зменшити корупцію, щоб вони почували себе безпечніше, тому що вона їх вбиває, їх вбиває на рівні з російськими кулями наша корупція, такий висновок.

- Цікаво, як говорити про корупцію і водночас не розхитувати човен, бо я впевнена, що будуть коментарі – це ви качаєте ситуацію. То як тоді, мовчати? А де це – тримати баланс?

- У мене на фейсбуці коли я написав, питають – а що робити? Станом на зараз в мене немає чіткої відповіді, тому що я розумію, що якісь дії, масштабні – вони приведуть дійсно до розхитування човна, а мені не потрібен цей переворот, Майдан. От взяти якщо президента в цілому, ну ніби ж чувак не втік, залишився в Києві.

- Факт.

- Залишився в Києві, світова спільнота його станом на зараз поважає, нам, Україні, допомагають, ну в принципі завдяки йому, тому що одне із основних завдань президента – це міжнародні відносини, представлення України на міжнародній арені. Там про нас ще говорять і, слава Богу, не найгірше, але блін, ти президент і в тебе в парламенті монобільшість, на ключових постах у державі твої люди, ти не думай про світ, ти думай про Україну, тому що через якийсь час тобі не буде представляти чиї інтереси на цій світовій арені, бо тут всі вимруть або виїдуть. Але чомусь тримається за Єрмака з Татаровим. Слава Богу, хоч Смірнов отримав підозру, це не може не радувати.

- Чи звернув ти увагу на допис Мар'яни Безуглої?

- У мене не вистачає нервів читати її.

- Добре, можливо, ти читав перепости. Там спершу була атака на Залужного, тепер я бачу, що ця атака вже іде на Сирського, не тільки на Сирського, але й на інших. Як ти вважаєш, що означає ця атака, звідки ростуть ноги і чим це все може завершитися?

- Дивись, я думаю, що Мар’яна пришелепкувата і там ноги нізвідки не ростуть, всі таракани живуть в її голові, вона заїлася на Залужного, щось собі понапридумувала, зараз вона щось понапридумувала вже заїдається на Сирського. Є за що. До#батися можна до будь-кого, просто це ж Мар’яна. Адекватно в чому єдине – за призначення Содоля вона до Сирського доколупалася, тут за діло, це правильно, але не думаю, що за Мар'яною хтось стоїть, це чесно, просто пришелепкувата баба, яка несе те, що хоче, тому я не думаю, що треба акцентувати на ній увагу від слова "зовсім".

- Зараз дуже багато "танців" довкола переговорного процесу. Чесно скажу, я навіть чула дати, коли це може статися, як це все буде відбуватися.

- З росією?

- З росією, так. Як ти бачиш цю історію? Чи бачиш ти зараз передумови для перемовин і якими вони мають бути?

- Ми знаємо, що будь-які перемовини з росією не вартують нічого – це вже доведено купою різних домовленостей. У будь-якому випадку всі війни закінчуються перемовинами, але – коли ти ведеш перемовини, які не дають нічого, то сенсу від цих перемовин – нуль. Тому я проти перемовин, бо знаю, що вони ні до чого не приведуть, в крайньому разі зараз. Станом на сьогодні нічого не свідчить про те, що будь-які перемовини дійдуть до миру – ні. Будь-які перемовини будуть означати що нас хочуть вжучити: забрати в нас Запорізьку область, Херсонську область, далі будуть бити на Одесу, вони не залишать Одесу, ніяк, жодні перемовини їх не зупинять від завоювання в майбутньому Одеси, Миколаївської області, Харківської області – це дурачок тільки не розуміє, тому ніяких перемовин. Я, звісно, за перемовини, але якби вони були результативними, типу – все, добре, ви ставите умову – второй государственний русский, але ви звільняєте територію України включно з Кримом, але такого ж не буде? Не буде. А про що тоді домовлятися? Щоб вони залишилися там, де вони сьогодні, а ми там, де ми сьогодні? А за що воювали?

- А якщо буде замороження конфлікту, от чим воно небезпечне? От всі зупинилися на певних позиціях, на яких зараз.

- Будь-яке замороження конфлікту – це лише підготовка до майбутніх кроків, з укріплення, набирання сили, заточування зубів і все. От що означає будь-яке замороження конфлікту. От заморозимо ми конфлікт – і що? В нас купа людей, які чекають звільнення – в Мелітополі, в Бердянську, всюди. Тому що я звільняв Херсон і я бачив це, я бачив людей, які плакали, які кидалися нам у ноги і дякували за звільнення, і таких людей ще є маса. Ми просто їх зрадимо, коли ми заморозимо конфлікт. Ми повинні чіплятися, битися, дертися, молити світ, щоб нам допомагали.

- А скільки це може тривати? У нас же теж не безкінечний ресурс.

- Людський, ти маєш на увазі?

- Так.

- Це, напевно, найважче запитання, тому що я прекрасно розумію, що продовження війни – це доставка чергових повідомлень про загиблих у сім'ї, я це прекрасно розумію і усвідомлюю, а замороження конфлікту нічого не дасть, тому що росія все одно піде далі. Атакувати зараз їх ми теж не можемо. Ми можемо зараз єдине що – не пускати їх далі, не йти на перемовини і на міжнародній арені робити все так, щоб росії перекрити гайки повністю, тому що ми бачимо санкції, вони працюють, але їх мало, навчилися їх обходити. Світ має згуртуватися, інакше ми не переможемо. Я вже казав, я з самого початку казав – ресурсно ми цю війну виграти не можемо, тому що росія, як мінімум, ядерна держава, вони, коли побачать, що петля на горлі здавлюється, вони просто ### по нас ядеркою, тому ми можемо і маємо стримувати росію, а той, у кого рожеві окуляри зараз, має робити все для того, щоб переконати світ, що росію треба розвалити. Все. Росія – небезпечна країна в такому стані, в якому вона зараз є.

- Це точно. Я тобі дякую за розмову, за те, що прийшов, знайшов час і можливість, і за те, що ти як завжди відверто проговорив на всі теми. Я дуже чекаю коментарів від наших глядачів, цікаво, про що будуть більше говорити – про корупцію, чи про замороження конфлікту, про переговори.

Анна Мірошниченко, "Хто з Мірошниченко?"